
Кримінальне провадження № 1-кп/428/551/2019
Справа № 428/8915/19
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2019 року м.Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Комплєктової Т.О.,
за участю секретаря Кожем`яки А.В.,
прокурора Джунь І.В.,
потерпілого ОСОБА_1 ,
обвинуваченої ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370001012 від 14.06.2019 у відношенні:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Кремінна, із середньою спеціальною освітою, не заміжньої, яка не працює, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Приблизно з 23 години 31.05.2019 по 04 годину 01.06.2019, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходилась у кафе-барі «Сальвадор», що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 52. Перебуваючи на літній площадці кафе, о 03 годині ОСОБА_2 на підлозі біля дивану, що знаходився поруч зі столом побачила мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 4x, 3/32 gb, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 . В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону Xiaomi Redmi Note 4x в корпусі чорного кольору, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Після чого ОСОБА_2 , керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, скориставшись тим, що її злочинні дії були непомітні для оточуючих, таємно, шляхом вільного доступу підняла з підлоги мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 4x, який поклала до своєї сумки.
В подальшому, ОСОБА_2 перебуваючи в приміщенні кафе-бару «Сальвадор» чула, що адміністрація закладу разом з відвідувачем ОСОБА_1 шукають мобільний телефон, але телефон власнику не повернула.
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникла та розпорядилась викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-1/834е від 30.07.2019 на суму 2510 (дві тисячі п`ятсот десять гривень) грн. 67 коп.
31.07.2019 року під час досудового розслідування кримінального провадження між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваною ОСОБА_2 , на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України було укладено угоду про примирення.
Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрювана повністю визнала себе винуватою в інкримінованому їй органом досудового розслідування злочину та остаточно примирилася з потерпілим ОСОБА_1 , сторони досягли відповідних домовленостей: підозрювана ОСОБА_2 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, погоджуючись на призначення покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 винуватою себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України визнала повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння нею кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаялася. Заключивши відповідну угоду про примирення, вона цілком розуміє надані їй законом права, а також роз`яснені їй судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до неї у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому просила суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачена вказала, що вищезазначена угода про примирення укладена нею з потерпілим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченою ОСОБА_2 визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягав на її затвердженні судом. Крім того, потерпілий зазначив, що вищезазначена угода укладена ним з підозрюваною добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Майнова шкода відшкодована в повному обсязі, матеріальних претензій до обвинуваченої ОСОБА_2 він не має.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просила суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Заслухавши пояснення обвинуваченої та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваної про повне розуміння нею її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили її погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.
На підставі ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , а її дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачена усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до неї застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченій роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Також судом з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України. Заподіяна матеріальна шкода в розмірі 2510 гривень відшкодована обвинуваченою у повному обсязі.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 31 липня 2019 року між потерпілим та підозрюваною в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченою та потерпілим скарги не подавались.
Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої - щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань - не вбачається.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474,475 КПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 липня 2019 року між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваною ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370001012 від 14.06.2019 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень (Отримувач коштів: УК у м. Сєвєродонецьк, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909, банк отримувача: казначейство України (ЕАП), код банку (МФО):899998, номер рахунку: 31114106012080, код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції).
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-1/834 е від 30.07.2019, які згідно довідки НІЕКЦ складають 471 (чотириста сімдесят одна ) грн. 03 коп. в дохід держави. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).
Речові докази: мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 4x, 3/32 gb, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому - залишити власнику ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченій у в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.
Суддя: Т. О. Комплєктова
Судове рішення № 83965553, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області) було прийнято 23.08.2019. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 428/8915/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: