Рішення № 83965298, 02.09.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

02.09.2019 ЄУН 337/2228/19

Провадження 2/337/1606/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2019 року Хортицкий районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Шаповалової А.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , що мешкає: АДРЕСА_2 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, місцезнаходження: АДРЕСА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

13.06.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 20.06.2019р. відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання 13.08.2019 року .

Позивач заявила клопотання про заміну відповідача ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем по справі, оскільки за правом представлення у відповідності до вимог ст. 1266 ЦК України є донька сина спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 13.08.2019р. замінений первісний відповідач - ОСОБА_2 на відповідача - ОСОБА_3 та призначено підготовче судове засідання на 02.09.2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 . Спадкоємцем першої черги по закону після смерті ОСОБА_5 , відповідно до ст.1261 ЦК України, є вона, ОСОБА_1 , його донька, та онука - ОСОБА_3 (донька сина спадкодавця, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за правом представлення відповідно до ст. 1266 ЦК України. ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася. Але позивач позбавлена можливості оформити право на спадщину за законом у нотаріальному порядку, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючого документа на квартиру, а саме свідоцтва про право власності на житло. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру нотаріусом винесена постанова від 29.05.2019р. №476/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. В позові зазначає, що вона формально зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , але фактично з червня 2016 року, після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала разом з батьком ОСОБА_5 за адресою належної їм на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_4 . Вони вели спільне господарство, були однією родиною. Зазначений факт підтверджується актом ОСББ «Козачий» від 23.05.2019р. Оскільки з померлим мешкали за однією адресою, вважає, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 1268 ЦК України. Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, представник позивача адвокат Мєдвєдєва А.В. в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують повністю, просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 подала заяву, в якій зазначила що позов визнає, просить справу розглянути у її відсутність.

Третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т.М. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Встановивши фактичні обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про можливість ухвалення рішення про встановлення юридичного факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування і вважає встановленими такі факти і відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз`яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 - Ѕ на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.02.2017р., яке посвідчене приватним нотаріусом ЗМНО Корнієнко Я.С. за р№175, та ОСОБА_5 - Ѕ на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16.02.2005р., посвідчене Хортицькою районною адміністрацією Запорізької міської ради.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , про що Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 17 листопада 2018 року складений відповідний актовий запис № 1295. Факт родинних відносин позивача з померлим ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 29 червня 1976 року Заводським р/в ЗАГС м.Запоріжжя, відповідно до відомостей якого ОСОБА_5 записаний батьком ОСОБА_1 . Факт зміни прізвища позивача, ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 16.08.1996р., виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Хортицького района м.Запоріжжя.

Як вбачається з копії спадкової справи заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 .

До складу спадкового майна входить 1/2 частина квартири АДРЕСА_4 .

Постановою приватного нотаріуса Бахматської Т.М. від 29.05.2019р. №476/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до п.3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

На підставі ст.1268,1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1ст. 1297 ЦК України).

Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача ОСОБА_1 можливості здійснювати права власника та порушує ч.1ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.

Як роз`яснено в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до акту ОСББ «Козачий» від 23.05.2019р. ОСОБА_1 фактично з червня 2016 року по день смерті батька ОСОБА_5 постійно проживала разом з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо). У відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Термін «місце проживання», вжитий у ЦК України, є більш широким у порівнянні із відповідним терміном, закріпленим у ст. 3 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», і охоплює також вжитий у цьому законі термін «місце перебування».

Відтак, факт спільного проживання осіб, у розумінні норм ЦК України, який відповідно до ч.2 ст.4 цього Кодексу, є основним актом цивільного законодавства, не залежить від реєстрації місця проживання осіб за однією адресою. Реєстрація місця проживання чи місця перебування фізичної особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод або підставою для їх обмеження, згідно зі ст.. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Визначаючи постійне місце проживання, з огляду на приписи ст.29 ЦК України, ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», необхідно брати до уваги те місце проживання, у якому особа протягом року знаходиться найбільший час.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд встановлює факти, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зіст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1220 та ч. 1 ст.1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, та згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Нормами ст.1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту свого права передбачений законом і відповідає йому.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 317, 319, 392, 1218, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 76-81, ч.3 ст.200, 263-265, 315 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , в період з червня 2016 року по день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його постановлення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.Г. Салтан