Вирок № 83965155, 29.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.08.2019

Справа № 320/5918/19

Провадження № 1-кп/320/929/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12019080140001817 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоданилівка Якимівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працює, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

28.06.2019 приблизно о 20.15 водій ОСОБА_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керував автомобілем ВАЗ-211040 реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджав з території АГЗС « Jazz », розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. І. Франка 49/6, виконував поворот ліворуч на проїзну частину вул. І.Франка.

На шляху прямування водій ОСОБА_1 , не маючи навиків та досвіду керування транспортним засобом, перед початком руху не впевнився в безпеці, переплутав педалі газу та гальм, маючи технічну можливість уникнути ДТП, не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на паркан будинку АДРЕСА_3 . Після чого водій ОСОБА_1 , залишив місце ДТП та не пройшов медичний огляд в установленому законом порядку.

В результаті ДТП пасажиру ОСОБА_2 , який сидів на передньому пасажирському сидінні були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. п. 2.1, 2.5, 2.10 є, 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: 2.1. «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;» 2.5. «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;» 2.10. «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки);» 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»

Порушення п. 10.1 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 164 від 10.07.2019 року у ОСОБА_2 , було виявлене тілесне ушкодження - закритий відривний перелом передньонижнього краю тіла другого шийного хребця зі зміщенням відламків. Зазначене тілесне ушкодження в ділянці шиї - перелом тіла другого шийного хребця - кваліфікуються як тяжкі, небезпечні для життя

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.2 ст. 286 КК України та пояснив, що він 28.06.2019 приблизно о 20 годині, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керував автомобілем ВАЗ-211040 реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджав з території АГЗС «Jazz», розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. І. Франка 49/6, виконував поворот ліворуч на проїзну частину вул. І.Франка. У зв`язку з продажем гаражу була необхідність перегнати автомобіль. На шляху прямування не маючи навиків та досвіду керування транспортним засобом, перед початком руху не впевнився в безпеці, переплутав педалі газу та гальм, маючи технічну можливість уникнути ДТП, не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на паркан будинку АДРЕСА_3 . Після чого залишив місце ДТП, оскільки разом з потерпілим поїхав до лікарні, щоб надати необхідну фінансову допомогу, а коли повернувся транспортний засіб забрав евакуатор. Шкодує про скоєне, просить вибачення у потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому, не пов`язане з позбавленням волі, зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до нього не має.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

У частині дослідження цивільного позову встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, вчинене з необережності, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому.

Згідно ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлені.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Разом з цим, враховуючи, що в обвинуваченого відсутнє посвідчення на право керування транспортним засобом, суд також вважає за необхідне не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України) витрати за проведення судових експертиз:

-№ 19-64 від 15.07.2019 у кримінальному провадженні № 12019080140001817 у розмірі 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 16 коп.;

-№ 19-63 від 11.07.2019 у кримінальному провадженні № 12019080140001817 у розмірі 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави в особі Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (рахунок № 31556255147546, МФО 813015, ОКПО 02005177, назва банку УГК у Запорізькій області):

-витрати за проведення судової експертизи № 164 від 10.07.2019 у кримінальному провадженні № 12019080140001817 у розмірі 696 (шістсот дев`яносто шість ) грн.

Речовий доказ, що, згідно розписки, знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 - автомобіль ВАЗ-211040 реєстраційний номер НОМЕР_1 , - залишити в його користуванні та розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Т.В.Юрлагіна