Ухвала суду № 83963343, 27.08.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 27.08.2019

ЄУ № 420/1418/19

Провадження №2/420/689/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 серпня 2019 року смт. Новопсков

Луганська область

Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Чалий А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, Сільськогосподарського виробничо-обслуговуючого кооперативу «Слобожанський» про визнання права на земельну часту (пай), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Бондар М.І. звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) у розмірі 6,57 в умовних кадастрових гектарах, рівному для всіх колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства Ілліча на території Новопсковського району Луганської області, вартістю – 129751,61 грн. (станом на 01.01.2018);

- відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору при зверненні до суду з даною позовною заявою до ухвалення рішення у справі.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером визнається письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

За пунктами 2, 12,14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 17 грудня 2012 року № 36, ордер на надання правової допомоги є письмовим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та іншими законами України. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера. Ордер має містити наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що адвокат як представник для підтвердження своїх повноважень учасника справи повинен надати ордер, тобто оригінальний документ встановленої законодавством форми та змісту, з якого можна презюмувати, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги і підтверджує правоможність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Інші форми цього документа, наприклад копії ордера будь-якого виду, зокрема й копія, завірена самим адвокатом, не замінюють обов`язку надавати ордер як основний вид документа, перший і єдиний його примірник.

Положення ч. 4 статті 62 ЦПК України не містять правил, які б дозволяли адвокату підтверджувати свої повноваження поданням копії ордеру, а не основного документа, з якого була зроблена ця копія.

Також, відповідно до п.п 15.4 п. 15 Положення ордер містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ, а також випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини) та назву.

Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи та інші відомості згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установленими Цивільним, Господарським кодексами України та цим Законом (ч. 3 ст. 16 зазначеного Закону).

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем чітко відокремлені суди, як такі що окремо ідентифікуються та зазначаються у графі «назва органу, в якому надається правова допомога» ордеру на надання правової допомоги.

При цьому, сукупність наведених норм вочевидь зумовлює необхідність ідентифікації суду із зазначення власної назви юридичної особи публічного права - власної назви певного суду.

В той же час, до позовної заяви додано копію ордеру серії ЛГ №015421 від 04.12.2018 зі змісту якої, вбачається, що в графі «назва органу» зовсім відсутні відомості, тому всупереч наведеному та вимогам п.п 15.4 п. 15 Положення, не зазначено конкретної назви органу, зокрема, суду, у якому надається правова допомога адвокатом.

Таким чином, додана до позовної заяви копія ордеру серії ЛГ №015421 від 04.12.2018 не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на здійснення від імені позивача його процесуальних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 9901/939/18 (провадження № П/9901/939/18), від 14.12.2018 у справі №9901/847/18 (провадження № П/9901/847/18) та від 08.01.2019 у справі № 806/3022/18 (провадження № Зн/9901/82/18).

Зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 177 ЦПК України вбачається, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.

Представником позивача в позовній заяві просить відстрочити йому сплату судового збору посилаючись на те, що позивач є інвалідом, не працює, а його пенсія по інвалідності є меншою за прожитковий мінімум та становить 1452 грн., тому позивач перебуває в скрутному матеріальному становищі та судовий збір є непомірно великою сумою для нього.

Дослідивши зазначене клопотання та матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У п. 29 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 зазначено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК України, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Однак, позивач не надав суду доказів на підтвердження знаходження його в скрутному матеріальному становищі, а саме те, що він не має інших доходів окрім пенсії по інвалідності, що може бути підтверджено довідками з ОДПІ, УСЗН, центру зайнятості, що дало б підставу суду відстрочити йому сплату судового збору.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що представником позивача до клопотання не додано достатніх доказів, які б підтверджували викладені ним обставини, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містить вимоги майнового характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання фізичною особою до суду заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, позивачу слід вказати ціну позову, виходячи із дійсної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову, сплатити судовий збір з урахуванням ставок судового збору, встановлених ст. 4 Закону України «Про судовий збір», та надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду оригіналу ордеру на надання правової допомоги, який буде відповідати вимогам п.п. 15.4 п. 15 Положення та сплатити судовий збір або надати клопотання про відстрочення судового збору з належними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, Сільськогосподарського виробничо-обслуговуючого кооперативу «Слобожанський» про визнання права на земельну часту (пай), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши йому строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: В.В. Пронька