Рішення № 83958930, 28.05.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3626/18

№ провадження 2/208/1257/19

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради, 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради, 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя» «про визнання права на користування житловим приміщенням,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду та просить:

Визнати за нею, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування власної позиції позивач посилався на наступні обставини, а саме що 16.09.2000 року вона та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб. 19.07.2001 року від подружнього життя з ОСОБА_4 , в них народився син ОСОБА_2 . Після народження сина, вони з чоловіком стали проживати за місцем його реєстрації за адресою АДРЕСА_2 . В квартирі крім ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали разом з ними, його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В зазначену квартиру разом із сином ОСОБА_2 вони вселились як член сім`ї, за згодою квартиронаймача , на той час ОСОБА_6 , та зареєстрованих членів сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .. З того час та по час розгляду спору вона постійно проживає, та відкрито користується квартирою. Зазначена квартира була виділена сім`ї ОСОБА_7 за рішенням Дніпровського райвиконкому м. Дніпродзержинська в 1982 році на підставі ордеру № 490 від 05.01.1982 року, та є двокімнатною, житловою площею 26,76 м кв., загальною площею 44,73 м.кв., та як квартиронаймач в копії особистого рахунку квартири зазначений ОСОБА_5 .

03.09.2008 року вони з ОСОБА_4 розірвали шлюб, але продовжували підтримувати фактичні подружні стосунки, проживаючи в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , фактично продовжуючи подружні стосунки, але без повторної реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати чоловіка ОСОБА_6 її чоловік ОСОБА_5 тривалий час хворів на тяжку форму діабету, яка супроводжувалась гангреною ноги. Вона з ОСОБА_4 доглядали за ним та підтримували його , як члена сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її чоловік та батько неповнолітнього ОСОБА_2 ОСОБА_4 , після смерті якого вона з неповнолітнім сином ОСОБА_2 продовжили проживати однією сім`єю з батьком чоловіка ОСОБА_5 , за яким вона самостійно доглядала, та з яким вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

31.05.2010 року я, ОСОБА_1 , звернулась до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського району м. Дніпродзержинська з заявою про реєстрацію в квартирі за адресоюм. АДРЕСА_2 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_5 , як квартиронаймач квартири за адресою АДРЕСА_2 , в її заяві зазначив, що у нього не має заперечень проти їх реєстрації. Зазначена заява була прийнята директором ТОВ «Оселя» та направлена на розгляд комісії райвиконкому Заводського району м. Дніпродзержинська, але її заяву про реєстрацію не розглянули в зв`язку зі смертю квартиронаймача.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер. Фактично вона є єдиний повнолітній член його сім`ї, займалась організацією поховання ОСОБА_5 , на її ім`я видане свідоцтво про поховання та свідоцтво про смерть ОСОБА_5 . Відповідно договору-заказу на організацію та проведення поховання я здійснювала оплату послуг на поховання.

Після смерті батька чоловіка ОСОБА_5 , вона продовжила проживати в зазначеній квартирі разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 , де і проживає на теперішній час.

ІНФОРМАЦІЯ_7 в неї народився син ОСОБА_3 , батько дитини помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Син проживає разом з нею та її сином ОСОБА_2 в квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

В неї є реєстрація у сімейному гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , але в зазначеній кімнаті вона не проживала і не проживає, так як за даною адресою зареєстрована та проживає з 12.12.2011 року ОСОБА_8 з сином ОСОБА_9 ,2008 р.н. ОСОБА_8 на право зайняття кімнати 21 в сімейному гуртожитку АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 , виданий ордер КП «Трамвай» м. Дніпродзержинська на підставі рішення дирекції та профспілкового комітету КП «Трамвай» від 12.12.2011року № 23.

Таким чином, починаючи з 19.07.2001 року вона постійно разом із дітьми заселилася та проживає, як член родини ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , якою користуються і виконуючі всі обов`язки по утриманню в належному санітарно-гігієнічному стані квартири, сплачує квартплату та всі комунальні послуги, якими користується моя сім`я в квартирі.

Позиція відповідача: Адміністрація Заводського району Кам`янської міської ради подала відзив на позов, яким заперечували проти права позивача з її дітьми на проживання та користування заявленою квартирою, з тих підстав, що згідно ст.58 ЖК України єдиною підставою для вселення в житлове приміщення був і залишається ордер, який видається адміністрацією на підставі рішення виконавчого комітету міської ради громадянам, які перебувають в черзі як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Гр. ОСОБА_1 на даний час не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов тобто є такою, що не потребує поліпшення житлових. А згідно п.61 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та порядку надання 'їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.12.1984 р. (зі змінами на теперішній час) « вивільнені житлові приміщення заселяються в порядку, встановленими цими Правилами...», а саме п.37 вищевказаних Правил «житлові приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку Ст.65 Житлового кодексу України передбачено, що наймач вправі за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб в установленому порядку. Пленум Верховного суду СРСР своєю Постановою від 03.04. і 987 №2 роз`яснив що, під вселенням в установленому порядку розуміється, як правило, вселення в житлове приміщення з додержанням правил прописки, на сьогодні - реєстрація (Закон України "Про пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"). Гр. ОСОБА_5 своїм правом на вселення інших осіб не скористався, хоча мав достатньо для цього часу (2000-2010). також підтвердженням того факту, що гр. ОСОБА_5 не мав наміру залишати своє майно позивачці, є той факт, що він до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_9 не скористався своїм гарантованим Конституцією України та Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" правом на приватизацію квартири.

Квартиронаймач спірної квартири ОСОБА_5 помер у червні 2010 року. Інших родичів разом з ним в установленому порядку в квартирі не зареєстровано, що є підставою для закінчення договору найму житлового приміщення. Посилання позивачки на те, що вони проживали однією сім`єю та вели спільне господарство є безпідставним оскільки відповідно до ст.61 Житлового кодексу України, договір найму житлового приміщення укладається в письмовій формі на підставі ордеру.

Посилання гр. ОСОБА_1 на здійснення патронажу та медичний догляд дітей в тому чи іншому районі міста не є юридичним фактом для визнання права на житло, тому що Конституцією України гарантовано кожному право на вільний вибір лікарняного закладу.

Квартира за адресою АДРЕСА_6 є комунальною власністю територіальної громади, знаходиться на балансі департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради. -Конституція України, а саме ст.41 проголошує, що ніхто не може бути позбавлений права власності, а вищевказана квартира належить до права власності територіальної громади, управління якою здійснюють представницькі органи (місцеві ради).

Відповідно до п.13 Роз`яснення Верховного Суду України від 26.05.2001 р "Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)" особа, яка вселилась до наймача як член сім`ї, не набуває права користування займаним ним жилим приміщенням.

Позиція третьої особи - Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради, будучи залученим до участі у справі ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.11.2018 - надав висновок про визнання права на користування житловим приміщенням на розсуд суду з урахуванням інтересів дітей.

Позиція третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя», будучи залученим до участі у справі ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.11.2018 - відзиву не подано.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.06.2018 року було відкрите провадження у справі з призначенням відкритого судового засідання для розгляду справи в підготовчому засіданні на 22 червня 2018 року, а також запропоновано у встановлений законом строк - подати до суду свої заперечення, в яких викласти свої пояснення, аргументи, міркування щодо наведених позивачем доводів із зазначенням доказів на підтвердження заперечень.

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.11.2018 року до участі у справі були залучені у якості третьої особи Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ярош І.В. підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради заперечуючи проти позовних вимог підтримали раніше викладену позицію, виклав її у відзиві, посилаючись на докази, які надані до судового засідання.

В судовому засіданні представник третьої особи Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради Сокуренко Х.С. підтримала висновок органу та вважала необхідним забезпечення права дітей не житло.

В судовому засіданні представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» Варнавська О.В. підтримала позовні вимоги, вважала їх обґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 , будучи допита в якості свідка суду повідомила, що вона разом з дітьми постійно проживає за вказаною адресою, відкрито користується нею, жодного разу з боку ні адміністрації, ні житлово-експлуатаційної організації не було питань про безпідставне зайняття нею та членами її родини спірної квартири. Вона вселилася до спірної квартири як дружина ОСОБА_10 до його батьків, з якими вони проживали разом спільно. Потім в них народився син, мати чоловіка померла, потім помер чоловік, і вона продовжила проживати у квартирі, доглядаючи за батьком чоловіка. Після смерті свекра, вона залишилася у квартирі разом із їх спільним з ОСОБА_7 сином. Після і неї також народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцем проживання якого з дня народження і по теперішній час є зазначена квартира. Іншого житла ні у неї, ні у її дітей не має. Діти відвідують навчальні заклади біля дому, та зазначена квартира є для них єдиним місцем проживання, яку вони займають відкрито, користуючись нею постійно та безперервно.

Свідок з боку позивача ОСОБА_11 зазначила, що вона є сусідкою позивачки, так як мешкає у квартирі АДРЕСА_7 , а тому з 2003 року проживаючи у зазначеному будинку знає сім`ю ОСОБА_7 та саму позивачку, яка проживає у квартирі 36 постійно разом з дітьми. Спочатку померла мати її чоловіка, потім чоловік? та батько чоловіка, і ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_12 . Після також народився син у позивачки ОСОБА_13 , який також разом з нею і проживає.

Свідок ОСОБА_14 зазначив, що він за життя ОСОБА_5 був з ним у дружніх стосунках, та ще до одруження його з позивачкою. Коли вони одружилися та в них народився син ОСОБА_15 , то позивачка та ОСОБА_16 стали спільно проживати у його батьків у квартирі АДРЕСА_1 вони як сім`я. Коли померла мати, чоловік, то ОСОБА_17 з сином так і продовжили проживати у квартирі, доглядаючи за батьком. А коли вже помер батько, то в квартирі залишилися ОСОБА_17 із сином. Потім у ОСОБА_18 також народився ще син. Він за життя ОСОБА_7 батька і мати, та її чоловіка, неодноразово навідував сім`ю, та стверджує що ОСОБА_19 проживала у квартирі як член родини, користувалася квартирою, але не встигла прописатися, бо спочатку це її не дуже цікавило, а потім вона постійно доглядала за членами родини. Також в них колись були борги, і з цих причин їх сім`ї також відмовляли в проведені реєстраційних дій. Іншого житла ні у неї, ні у її дітей не має. На теперішній час, ОСОБА_17 проживаючи у квартирі зробила ремонт, замінила вікна, несе витрати з оплати комунальних послуг.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Квартира АДРЕСА_1 , у 1982 році на підставі ордеру № 490 від 05.01.1982 року видана ОСОБА_7 на його сім`ю, та є квартирою яка складається із двох житлових кімнат, житловою площею 26,76 м кв., загальною площею 44,73 м.кв., та як квартиронаймач в копії особистого рахунку квартири зазначений ОСОБА_5 , що підтверджено особовим рахунком (а.с. 17).

Починаючи з липня 2001 року ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі постійно, як член родини, що підтверджено актом № 49 від 27.03.2018 року (а.с. 18).

Своє прав на проживання, позивачка намагалася зареєструвати шляхом звернення до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ 31.05.2010 року, що підтверджено заявою (а.с 19).

Позивачка ОСОБА_1 має реєстрацію за адресою кв. АДРЕСА_8 , але з 12.12.2011 року у зазначеній квартирі зареєстрована інша сім`я, та ОСОБА_1 за вказаною адресою, починаючи з 2001 року не проживає (довідка а.с. 20), та займається ОСОБА_8 (ордер а.с. 21).

16.09.2000 року ОСОБА_1 вступила у шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10).

19.07.2001 року від подружнього життя з ОСОБА_4 , в них народився син ОСОБА_2 (а.с. 9).

У липні 2001 року ОСОБА_1 заселилася разом із сином ОСОБА_4 у спірну квартиру, як члени родини ОСОБА_7 , а саме батька чоловіка - ОСОБА_5 , мати чоловіка - ОСОБА_6 , та чоловік ОСОБА_4 ..

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати чоловіка ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер чоловік ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер батько чоловіка ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , батько якого помер.

Як встановлено в ході судового розгляду постійним місцем проживання як ОСОБА_1 так і її дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є квартира АДРЕСА_1 .

Таким чином, починаючи з липня 2001 року позивачка разом із дітьми заселилася та проживає, як член родини ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , якою користуються і виконуючі всі обов`язки по утриманню в належному санітарно-гігієнічному стані квартири, сплачує квартплату та всі комунальні послуги, якими користується моя сім`я в квартирі.

Норми законодавства застосовані судом:

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В частині 1 ст.9 ЖК УРСР зазначено, що громади мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно, або тимчасово.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення затверджено Радою Міністрів Української PCP.

Відповідно до ч.1 ст.63 ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.64 ЖК УРСР члени сім ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.85 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була згода на це членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним їх місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно закону.

Згідно з ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, які вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на користування житловим приміщенням належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Дана правова норма кореспондується з ч.ч.І, 2 ст.824 ЦК України, відповідно до яких на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найма жилого приміщення може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть бути усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб.

Мотиви прийнятого рішення:

Таким чином, оскільки наймач квартири ОСОБА_5 помер, враховуючи тривалість проживання позивача та дітей у зазначеній квартирі, сумлінне користування позивача зазначеним приміщенням, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» відсутність письмової згоди наймача та реєстрації за адресою спірної квартири не свідчить про те, що особа, яка вселилася, не набула права користування жилим приміщенням, оскільки фактичними обставинами безспірно встановлено, що ця особа вселилася зі згоди осіб, які проживають у даному приміщенні як член їх сім`ї.

Спірна квартира відповідно до статті 4 Житлового кодексу України, відноситься до державного житлового фонду.

Також, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституцї України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Предметом доказування у справах про визнання права користування жилим приміщенням та у справах про зміну або розірвання договору найму жилих приміщень є: укладення наймачем договору найму жилого приміщення; вселення позивача в спірне жиле приміщення у встановленому порядку і фактичне проживання в ньому; коло осіб, які володіють самостійним правом користування спірним жилим приміщенням на момент вселення, їх згода на вселення; умови та порядок вселення позивача і користування ним спірним жилим приміщенням.

Однак, позивачем було надано докази на підтвердження та пояснення наведених фактів.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що проживала з померлим ОСОБА_6 04.06.2010 року. Було надано належні докази на підтвердження даних обставин, а також вселення до зазначених приміщень у передбачений чинним законодавством спосіб.

У позовній заяві позивачі вказують, що померлий ОСОБА_6 не зміг здійснити дії на реєстрацію у спірній квартирі ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 у квартирі, у зв`язку з тим, що мав проблеми зі здоров`ям.

Суду надано достатньо доказів на користування зазначеною квартирою, вселення до неї згідно з передбаченим чинним законодавством порядком і ведення господарства в ній позивачам.

Отже, обставини, які слід з`ясувати для вирішення даної справи та на яких наголошено Верховним Судом України, доведені належними доказами.

Також судом враховуюється, що право дітей на житло є гарантованим державою та не може бути порушеним.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

У відповідності до ст. 16 Конвенції про права дитини, схваленою від 20.11.1989 року Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.91) жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Необхідно підкреслити, що існуюча норма житлової площі в Україні складає 13,65 кв.м. на одну особу (ст. 47 Житловий кодекс).

Відповідно до ст.48 Житлового кодексу житлове приміщення може бути надано із перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі.

Ч. З ст. 64 Житлового кодексу УРСР передбачено, що якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Таким чином, враховуючи що як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так яі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з часу народження, постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1 , в яку вселилися на законних підставах, то не визнання або порушення їх права на житло є неспроможним та підлягає захисту.

Щодо позиції відповідача про наявність у позивачки місця реєстрації, та недотримання порядку проведення реєстрації за спірною адресою, а тому втратою права на звернення із такими вимогами без підтверджень на те підстав, є такими що спростовані під час судового розгляду доказами, які прямо вказують на те, що позивачка починаючи з липня 2001 року за місце реєстрації жодного дня не проживала, житлом, як службовим виділеним при працевлаштування на роботу до КП «Трамвай» як гуртожитком не користувалася і не користується, та що у ньому зареєстрована та проживає інша сім`я, що позивачка та її діти жодного зареєстрованого за ними житла не мають, і зазначена квартира є єдиним місцем їх проживання.

На підставі вищезазначеного позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 , в своїх інтересах та інтересах своїх дітей, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 81, 211, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради, 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради, 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя» «про визнання права на користування житловим приміщенням,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , код ;

Відповідач - Адміністрація Заводського району Кам`янської міської ради, юридична адреса: м. Кам`янське, просп. Свободи, 2/1, код ЄДРПОУ 04052519;

Третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради, юридична адреса: м Кам`янське, просп. Свободи, 2/1, код ЄДРПОУ 04052519;

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя», юридична адреса: м. Кам`янське, вул. Звенигородська, будинок №14, код ЄДРПОУ 31523053.

Повний текст рішення суду складено 04.06.2019 року.

Суддя Івченко Т. П.