Рішення № 83958347, 27.08.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3847/19

Провадження № 2/211/1814/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ступень Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача АТ «Українська залізниця» та просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 250000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті чоловіка на виробництві, посилаючись на факт нещасного випадку під час виконання його чоловіком своїх трудових обов`язків, внаслідок чого той помер. В обґрунтування позову зазначила, що є дружиною ОСОБА_2 , який загинув під час виконання своїх трудових обов`язків, отримавши ушкодження здоров`я, несумісні з життям у зв`язку з падінням під вагонний візок, що рухався. В результаті нещасного випадку вона залишилась без чоловіка, на той час мала двох дітей, одна з яких була неповнолітньою. Родина позивача та звичайний розклад життя зруйновані. У зв`язку зі смертю чоловіка вона позбавлена можливості отримувати від нього піклування та турботу, матеріальну допомогу, допомогу у вихованні дитини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та призводить до докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Тому просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України, без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

На виконання ухвали суду від 11 липня 2019 року в порядку, передбаченому положеннями статті 178 ЦПК України, відповідачем подано відзив на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що з 07.07.2002 р. ОСОБА_2 працював машиністом бульдозера відокремленого структурного підрозділу «Колійна машинна станція № 80», загинув в результаті нещасного випадку що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 на колії № 11 території ланко-збиральної бази підприємства. 10.12.2012р. ОСОБА_2 пройшов перевірку знань з охорони праці, що підтверджується протоколом № 1 засідання комісії перевірки знань з охорони праці від 10.12.2012р. 21.02.2013 р. ОСОБА_2 пройшов перевірку знань з охорони праці, що підтверджується випискою з журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (цільовий) Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а саме з акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 18 березня 2013р. за формою Н-1 та акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 50 хв. у відокремленому структурному підрозділі «Колійна машинна станція № 80» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» від 07 березня 2013р. що складений комісією, утвореною наказом від 22 лютого 2013р. № 20-Р територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області, причиною нещасного випадку стало порушення ОСОБА_2 вимог п.п.1.10, 1.12 Інструкції з охорони праці № 26 для машиністів бульдозеру, затвердженої наказом начальника Колійної машинної станції № 80 від 03.11.2011 р. № 529. В Акті комісії чітко вказано на порушення ОСОБА_2 вимог інструкції з охорони праці, тому жодної вини підприємства в нещасному випадку немає. Позовна заява не містить жодних доказів щодо завдання моральної шкоди позивачці, внаслідок смерті її чоловіка, а також обґрунтування її розміру. Заявлений позивачем розмір є завищеним, а матеріали справи не містять жодних посилань на належні та допустимі докази завдання моральної шкоди позивачу. Той факт, що спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією, має доводитись не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а і особливо її розмір. Тому просить відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Позивачем отримано відзив на позов, що підтверджується письмовими доказами, відповіді на відзив не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (а.с. 6 - копія свідоцтва), який за життя працював у відокремленому структурному підрозділу «Колійна машинна станція № 80» ДП «Придніпровська залізниця».

21 лютого 2013 року при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт № 1 від 18 березня 2013 року про нещасний випадок, за формою Н-1 (а.с. 10-12), та акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21 лютого 2013 року о 14-50 годині у відокремленому структурному підрозділі «Колійна машинна станція № 80» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», за формою Н-5 (а.с. 13-16).

Відповідно до зазначених актів, нещасний випадок стався внаслідок порушення машиністом бульдозера ОСОБА_2 вимог пунктів 1.10, 1.12.1 Інструкції з охорони праці № 26 для машиністів бульдозеру.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2013 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 40 років (а.с. 9).

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом статті 1167 ЦК України якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Тому оскільки смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати позивачу, як дружині, завдану моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в зв`язку зі смертю чоловіка, характер та обсяг її душевних, психічних страждань, в зв`язку зі смертю близької людини, враховує ступінь вини самого потерпілого у настанні нещасного випадку на виробництві, а також вину відповідача у незабезпечені безпечних умов праці, інші обставини справи, зокрема фізичні та моральні страждання позивачки, їх тривалість, вимушені зміни у її житті, наслідків, що наступили.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, підлягає відшкодуванню в сумі 150 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережила та переносить на теперішній час.

Крім того, оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд ,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: за адресою: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди, завданої внаслідок смерті чоловіка на виробництві, в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко