Вирок № 83958318, 02.09.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/152/18

Провадження № 1-кп/175/14/18

Вирок

Іменем України

02 вересня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Ігнатенка О.В.,

захисників Гармаш І.С., Петренко І.Ф.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12017040440001168 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого менеджером ТОВ «Інтранс», проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою технічною освітою, розлученого, маючого малолітню доньку, непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , проживаючого по АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у м. Чернігів, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_4 , проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_5 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з незакінченою вищою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_6 , проживаючого у тому ж населеному пункті по

АДРЕСА_8 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

26 липня 2017 року приблизно о 23.00 годині ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 і ОСОБА_2 знаходилися поблизу в`їзду до садового товариства «Рубін», розташованого на території смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, де на пропозицію ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна.

З цією метою 27 липня 2017 року близько 00.30 години, залишивши автомобіль «ВАЗ-2115» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на автомобілі «Volkswagen-Polo» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився у користуванні останнього, направилися до будинку № НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін», а ОСОБА_7 залишився у автомобілі «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_5 спостерігати за навколишньою обстановкою та очікувати на повідомлення від співучасників злочину про необхідність прибуття на місце події для вивезення частини викраденого майна.

Упевнившись у тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 , вчиняючи злочин повторно, разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за допомогою невстановленого органом досудового розслідування предмета пошкодили запірні пристрої одного з вікон будинку НОМЕР_4 у садовому товариства «Рубін», через яке незаконно проникли всередину будинку, звідки діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_7 , який у цей час спостерігав за навколишньою обстановкою, з корисливих мотивів, таємно викрали приналежне ОСОБА_14 майно, а саме: - мікрохвильову піч «LG MS 2041 C» білого кольору вартістю 1137,50 грн.,

-цепну електропилку «БРИГАДИР» вартістю 1231,13 грн.,

-індукційну панель «Valore Vbr-CIC-2,1 LED» вартістю 1515,80 грн.,

-витяжку «VENTOLUX Astro 60 BK (600)» вартістю 1286,79 грн.,

-тепловентилятор спіральний «UnderPrice FH-2010» вартістю

164,26 грн.,

-пральну машину «Indesit IWSC 4105» вартістю 2737,50 грн.

Усе викрадене майно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 склали на подвір`ї будинку, після чого ОСОБА_3 під`їхав до в`їзду в садове товариство, де повідомив ОСОБА_7 про необхідність їхати за ним.

Прибувши до будинку НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін» обвинувачені близько 04.00 години того ж дня завантажили вищезазначене майно до автомобілів «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_5 , «ВАЗ-2115» реєстраційний номер НОМЕР_2 і «Volkswagen-Polo» реєстраційний номер НОМЕР_3 , на яких з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 8072,98 грн.

Крім того, 27 липня 2017 року приблизно о 04.00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи на подвір`ї дачного будинку НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін» у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області побачив моторолер, після чого у нього виник раптовий умисел на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом.

З цією метою у вказаний час він, не повідомляючи про свій намір співучасників крадіжки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , діючи умисно, вчиняючи злочин повторно, за допомогою ключа запалення запустив двигун приналежного ОСОБА_14 моторолера «SYM» з номером двигуна НОМЕР_9 вартістю 11734,28 грн., на якому з місця скоєння злочину зник, тим самим незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом, але реальних збитків не спричинив, оскільки моторолер повернуто потерпілому ОСОБА_14 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину фактично не визнав і пояснив, що наприкінці липня 2017 року приблизно о 16.00-17.00 годині йому зателефонував ОСОБА_7 і запропонував поїхати покупатися у водоймі у м. Підгородне. На його пропозицію він відповів, що зателефонує останньому коли буде вільним. Приблизно о 20.00 годині він перетелефонував ОСОБА_7 і у розмові дізнався, що його забере ОСОБА_3 , із яким він зустрівся приблизно о 22.00 годині та на автомобілі «ВАЗ-2115» під керуванням останнього вирушили у напрямку м. Підгородне, куди приїхали близько 23.00 години. Згодом на оговорене місце приїхав ОСОБА_2 на автомобілі «Volkswagen-Polo», а потім на автомобілі «ВАЗ-2104» і сам ОСОБА_7 , який запропонував їм допомогти перевезти речі родича чи знайомого, тим самим заробивши небагато грошей. Погодившись на цю пропозицію, він на автомобілі під керуванням ОСОБА_3 слідом за ОСОБА_7 вирушили у напрямку дачі. ОСОБА_2 на своєму автомобілі їхав останнім. У подальшому вони вчотирьох у дворі однієї з дач завантажили побутову техніку та інше майно до своїх автомобілів і поїхали у гараж на вул. Коксохімівській у м. Дніпрі , де усе вивантажили. Після цього вони вчотирьох покупалися у річці на косі на житловому масиві «Червоний камінь» і згодом роз`їхалися по власних домівках. Про те, що він вчинив крадіжку, дізнався після повідомлення йому підозри, оскільки вважав, що перевозить речі родича чи знайомого ОСОБА_7 Будь-якого моторолера на місці події він не бачив і подальша доля викраденого майна йому невідома. Хто саме відчинив ворота дачі не знає, оскільки під час руху він із ОСОБА_3 відстали, а на дачу приїхали, коли ворота були вже відчинені та всі речі знаходилися у дворі. Вважає, що у суді ОСОБА_7 обмовив його.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину фактично не визнав і пояснив, що наприкінці липня 2017 року йому подзвонив ОСОБА_7 і запропонував заробити грошей шляхом перевезенням речей. Давши свою згоду, він на автомобілі «Volkswagen-Polo» приїхав під міст у м. Підгородне, де вже знаходилися ОСОБА_7 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 Привітавшись, він на своєму автомобілі та ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 на автомобілі «ВАЗ-2115» поїхали слідом за автомобілем «ВАЗ-2104» під керуванням ОСОБА_7 Коли він під`їхав до однієї дачі, у дворі бачив, як завантажують пральну машину та різні сумки у автомобілі «ВАЗ-2104» і «ВАЗ-2115». Йому у багажний відділ автомобіля завантажили картонну коробку із написом скло. У подальшому всі речі вони перевезли до одного гаражу, де їх вивантажили. Вважає, що у суді ОСОБА_7 обмовив його.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину фактично не визнав і пояснив, що у липні 2017 року йому зателефонував ОСОБА_1 і попросив за грошову винагороду звозити у м. Дніпродзержинськ. Після поїздки вони на автомобілі «ВАЗ-2115» приїхали у м. Підгородне з метою зустрітися з ОСОБА_7 , де за пропозицією ОСОБА_1 обговорили питання щодо перевезення речей знайомого останнього. Згодом до них під`їхав ОСОБА_2 . Після цього він разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_2 прогулялися вулицями дачного кооперативу і знову повернулися на місце зупинки. ОСОБА_7 на автомобілі «ВАЗ-2104» поїхав першим, а вони всі слідом за ним. Втративши ОСОБА_7 з поля зору, він декілька хвилин блукав вулицями дачного кооперативу, а згодом після дзвінка ОСОБА_7 помітив у одному з дворів припаркований автомобіль «ВАЗ-2104». У цей двір він також заїхав, але за вказівкою ОСОБА_1 із салону транспортного засобу не виходив. Потім йому у багажне відділення завантажили різне майно, котре за вказівкою ОСОБА_1 він перевіз у гараж в районі пр. Петровського у м. Дніпрі , де від останнього отримав 200 грн. Під час слідчого експерименту деякі подробиці події він говорив за вказівкою слідчого, що не відповідають дійсності.

Обвинувачений ОСОБА_7 у суді свою провину визнав повністю та повідомив, що наприкінці липня 2017 року йому зателефонував ОСОБА_1 і запропонував заробити грошей шляхом перевезення крадених речей. Цього ж дня після роботи приблизно о 23.00 годині подзвонив ОСОБА_1 , який сказав йому їхати у м. Підгородне. Він узяв із собою покататися товариша ОСОБА_25 , з яким приїхав у обумовлене місце, де зустрівся з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а згодом до них приєднався і ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на автомобілі «Volkswagen-Polo» поїхали у невідомому напрямку, а йому ОСОБА_1 наказав залишатися на місці зустрічі. Приблизно через 3 години повернувся ОСОБА_3 , який наказав затерти брудом номерні знаки та їхати слідом за ним. Після цього, заїхавши у двір однієї дачі, в`їзні ворота якої відчинив ОСОБА_1 , де останній завантажив йому у багажник одну сумку та мікрохвильову піч. Потім за вказівкою ОСОБА_1 він поїхав на автобазу, де чекав на всіх близько години. Після цього на автобазу почергово приїхали ОСОБА_2 на автомобілі «Volkswagen-Polo», ОСОБА_1 на моторолері та ОСОБА_3 на автомобілі «ВАЗ-2115». Ввечері він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти за викрадене майно. У вчиненому щиросердно кається.

Провина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_7 у вчиненні вказаних судом діянь підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_14 , який у судовому засіданні пояснив, що 27.07.2017 року приблизно о 14.00 годині він приїхав до свого будинку НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін», де виявив крадіжку приналежного йому майна. На одному з вікон невідомі зняли захисні ролети та шляхом віджиму вікна проникли всередину будинку, звідки викрали, окрім майна, викрадення якого інкримінується обвинуваченим, дуже велику кількість речей, факт викрадення яких він не зміг довести через відсутність документів. Також з території дачі з-під навісу був викрадений моторолер «SYM», який разом із технічним талоном транспортного засобу він придбав на ринку у м. Підгородне. Цей транспортний засіб при покупці мав номерний знак НОМЕР_7 , але йому невідомо чи є цей номер офіційним реєстраційним номером моторолера. Під час досудового розслідування цей моторолер і пральну машину «Indesit» йому повернули. Також зазначив, що надав слідчому міського відділу поліції диск із відеозаписами з камер відеоспостереження, котрі встановлені на одному з будинків у садовому товаристві. Цивільний позов не заявляв, оскільки бажає скоріше забути про дану подію. Вважає, що обвинувачені заслуговують на максимальне покарання, передбачене законом.

Показаннями свідка ОСОБА_26 , який у суді повідомив, що у липні 2017 року приблизно о 18.00 годині йому зателефонував його товариш ОСОБА_14 і повідомив про крадіжку побутової техніки, інструментів і інших приналежних потерпілому речей з території домоволодіння у садовому товаристві «Рубін». Також зі слів ОСОБА_14 у останнього викрали моторолер китайського виробництва «SYM» із номерним знаком 0001 синього кольору, котрий потерпілий придбав на ринку і користувався ним протягом 1,5 років. Цей моторолер під час досудового розслідування він упізнавав за фотознімками.

Аналогічними показаннями у суді свідка ОСОБА_29

Показаннями свідка ОСОБА_30 , який під час судового засідання пояснив, що наприкінці липня 2017 року він придбав у обвинувачених моторолер синього кольору з номерним знаком НОМЕР_8 та пральну машину. Ці особи приїхали до місця його проживання на автомобілі «Volkswagen». Грошові кошти у розмірі 4000 грн. він передав ОСОБА_1 Приблизно у жовтні того ж року від працівників поліції він дізнався, що придбане майно є краденим, у зв`язку з чим моторолер і пральну машину вилучили за його заявою про добровільну видачу.

Показаннями свідка ОСОБА_31 , який у суді повідомив, що у липні 2017 року до нього звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із запитаннями щодо осіб, які можуть у них придбати техніку. Оскільки він займається реалізацією лише мобільних телефонів, то порадив їм звернутися до його колеги ОСОБА_30 і надав контактний телефон останнього.

Показаннями свідка ОСОБА_32 , яка у суді пояснила, що під час проведення досудового розслідування вона приймала участь у даному кримінальному провадженні у якості слідчого та з обвинуваченим ОСОБА_3 за участю понятих проводила слідчий експеримент і перегляд відеозаписів. ОСОБА_3 усі відомості розповідав самостійно, без будь-яких підказок чи примусу, та після складання протоколів не мав ніяких зауважень. Зйомка під час слідчого експерименту здійснювалася безперервно і відеофіксація не призупинялася.

Показаннями свідка ОСОБА_33 , який у судовому засіданні пояснив, що він приймав участь у якості понятого під час перегляду відеозапису та проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 Цей обвинувачений під час слідчого експерименту добровільно розповідав про обставини вчиненої крадіжки, що постійно фіксувалося на камеру мобільного телефону. Зупинки відеозапису під час запитань ОСОБА_3 він не бачив. Інші присутні працівники поліції стояли осторонь і не приймали участі у слідчій дії.

Аналогічними по суті показаннями у суді свідка ОСОБА_34

Показаннями експерта ОСОБА_35 , який у судовому засіданні підтвердив висновок експертного дослідження і пояснив, що при проведенні даної експертизи моторолера, у зв`язку з відсутністю реєстраційних документів КТС, він використовував надані вихідні дані та методику порівнянь з транспортними засобами, що мають аналогічні характеристики, а також інформацію, яка міститься у мережі Інтернет.

Матеріалами кримінального провадження № 12017040440001168, а саме:

- рапортом старшого інспектора-чергового Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Жемірова С.В. від 27.07.2017 року, зареєстрованим у той же день у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 9744, із якого убачається, що цього дня зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_14 повідомив про крадіжку приналежного йому майна з будинку НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін» (т.1,а.к.п.4);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.07.2017 року, в якому ОСОБА_14 повідомив, що у період часу з 19.00 години 26 липня до 14.00 години 27 липня 2017 року невідомі особи шляхом віджиму металопластикового вікна проникли до будинку НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін», звідки скоїли крадіжку приналежного йому майна (т.1,а.к.п.5);

- протоколом огляду від 27.07.2017 року і фото-таблицями до нього, із яких убачається, що з письмового дозволу потерпілого у цей день з 15.32 години до 15.45 години у присутності понятих ОСОБА_36 і ОСОБА_37 проведено огляд домоволодіння на території ділянки № НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін». Оглядом установлено, що на вхідних дверях дачного будинку пошкоджений навісний замок і наявні сліди пошкоджень на металопластиковому вікні, у всіх кімнатах будинку порушена обстановка (т.1,а.к.п.6-15);

- протоколом огляду предметів від 20.10.2017 року, з якого убачається, що у цей день з 16.00 години до 16.30 години у присутності понятих ОСОБА_38 та ОСОБА_39 на території Дніпровського РВП проведено огляд пральної машини «Indesit» та моторолера «SYM», котрі на підставі заяви (без дати) добровільно видав свідок ОСОБА_30 (т.1,а.к.п.53,54-56);

- протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 20 жовтня та 28 листопада 2017 року (з додатками до них), згідно яких свідок ОСОБА_30 у присутності понятих упізнав, серед інших осіб, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_7 як осіб, які привезли йому пральну машину «Indesit» і моторолер «SYM» (т.1,а.к.п.59-61,130-132,133-135,136-138,139-141);

- протоколами пред`явлення речей для впізнання від 21.10.2017 року (з додатками до них), із яких убачається, що у цей день у період часу з 10.00 години до 11.00 години у присутності понятих ОСОБА_40 і ОСОБА_41 потерпілий ОСОБА_14 за зовнішніми індивідуальними ознаками упізнав приналежні йому речі, а саме пральну машину «Indesit» і моторолер «SYM» (т.1,а.к.п.92-95,96-99);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 26 жовтня та 07 грудня 2017 року, 09 січня 2018 року і відеозаписами цих слідчих дій, із яких убачається, що обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_3 у присутності понятих розповіли про обставини вчиненої ними у групі з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 крадіжки (т.1,а.к.п.111-113,201-204,205;т.2,а.к.п.22-25,26);

- рапортом слідчого Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Александрової Ю.Р. від 26.10.2017 року, зареєстрованим у той же день у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 15041, із якого убачається, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження було виявлено факт незаконного заволодіння ОСОБА_1 приналежного ОСОБА_14 моторолера «SYM»

з ділянки НОМЕР_4 у садовому товаристві «Рубін» (т.1,а.к.п.114);

- протоколами пред`явлення речей для впізнання від 28.11.2017 року (з додатками до них), із яких убачається, що у цей день свідки ОСОБА_26 і ОСОБА_29 у присутності понятих за зовнішніми індивідуальними ознаками упізнали приналежний потерпілому ОСОБА_14 моторолер «SYM» синього кольору (т.1,а.к.п.144-147,150-153);

- висновком експерта № 4184 від 23.12.2017 року, із якого убачається, що станом на 26.07.2017 року загальна ринкова вартість майна, викраденого у ОСОБА_14 (згідно з обвинувальним актом) складає 8072,72 грн. (т.1,а.к.п.165-171);

- протоколами перегляду відеозапису від 06.12.2017 року та 09.01.2018 року, із яких убачається, що на цифровому носії інформації знаходяться файли з відеозаписами від 27.07.2017 року, де на проїзній частині дороги у м. Підгородне зафіксований рух трьох автомобілів «ВАЗ-2104» темного кольору, «ВАЗ-2115» чорного кольору і «Volkswagen-Polo» темного кольору, а також моторолеру. При перегляді відеозаписів обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_3 повідомили, що під час вчинення крадіжки цими автомобілями керували вони особисто та ОСОБА_2 . За кермом моторолеру перебував ОСОБА_1 . Суд вважає, що у протоколі від 09.01.2018 року допущена описка у написанні року його складання - 2017 рік замість 2018 року (подія відбулася у липні 2017 року), що не впливає на його допустимість як доказу (т.1,а.к.п.176-178;т.2,а.к.п.17-19,20);

- висновком експерта № 318/17А від 29.12.2017 року (з додатками до нього), відповідно до яких станом на дату оцінки ринкова вартість аналогічного моторолера марки «SYM» становить 11734,28 грн. (т.1,а.к.п.240-250);

- речовими доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження та переданими на відповідальне зберігання потерпілому (т.1,а.к.п.100,157,179).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинувачених. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті (в редакції від 27 червня 2019 року), були вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , і ці кримінальні правопорушення вчинені саме ними, та умисні дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_7 кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, а ОСОБА_1 – також вчинене повторно; умисні дії ОСОБА_1 також кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про свою невинуватість, суд розцінює як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого тяжкого злочину, оскільки ці їх доводи спростовуються сукупністю вищенаведених доказів, насамперед послідовними показаннями співучасника злочину ОСОБА_7 .

Під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 стверджував, що при проведенні з ним слідчого експерименту були грубо порушені вимоги КПК України в частині безперервності відеозапису і підказок слідчої щодо обставин злочину.

З метою перевірки цих тверджень судом переглянуто відеозапис слідчого експерименту і допитані слідча ОСОБА_32 та поняті ОСОБА_33 і ОСОБА_34 , тобто безпосередні учасники слідчого експерименту, які спростували показання ОСОБА_3

Оцінюючи показання, надані у суді свідком ОСОБА_34 , суд вважає, що цей свідок фактично підтвердив свою участь у якості понятого у слідчому експерименті з ОСОБА_3 , але плутався у деяких обставинах цієї слідчого дії, що по суті не впливає на належність і допустимість вказаного слідчого експерименту як доказу.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що протокол проведення слідчого експерименту від 09 січня 2018 року є належним і допустимим, а твердження ОСОБА_3 є безпідставними, розцінює їх як спробу уникнути самому і допомогти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності за умисні тяжкі злочини.

У ході судового розгляду обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наполягали на тому, що обвинувачений ОСОБА_7 з невідомих їм причин обмовляє їх.

У зв`язку з цим показання ОСОБА_7 ретельно перевірялися на предмет відповідності іншим фактичним даним, а стороні захисту була надана можливість детально допитати усіх учасників судового провадження щодо обставин кримінального провадження.

За результатами судового розгляду зазначені доводи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не знайшли об`єктивного підтвердження, спростовуються сукупністю досліджених доказів, у тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_14

Аналіз показань обвинуваченого ОСОБА_7 свідчить про те, що вони повністю узгоджуються з доказами, покладеними судом в основу вироку. Його показання були послідовними у ході кримінального провадження і, на думку суду, логічно вписуються в картину події злочину. Обставин, які б могли бути мотивом обмови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у ході судового розгляду не встановлено, а тому суд приходить до висновку про достовірність і об`єктивність його показань.

Окремої оцінки заслуговують показання свідка ОСОБА_25 , що були дані ним під час кримінального провадження.

Так, 22.12.2017 року ОСОБА_25 , який був попереджений слідчим про кримінальну відповідальність свідка за дачу завідомо неправдивих показань, повідомив, що 26.07.2017 року під час руху у м. Підгородне він чув, як ОСОБА_7 дзвонив ОСОБА_1 , після чого бачив, як вони зустрілися з ОСОБА_3 і про щось розмовляли. 27.07.2017 року близько 00.30 години до них під`їхав ОСОБА_2 , який разом із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на автомобілі «Volkswagen-Polo» поїхав у невідомому напрямку. ОСОБА_7 сів до салону автомобіля «ВАЗ-2104» і повідомив йому, що хлопців треба чекати. Приблизно о 04.00 годині до них повернувся ОСОБА_3 , який сів до салону свого автомобіля і наказав їхати за ним. Біля території однієї дачі ОСОБА_1 відчинив в`їзні ворота, після чого у дворі погрузив у багажне відділення автомобіля «ВАЗ-2104» якісь речі та вони удвох направилися на автобазу, яка належить батькові ОСОБА_1 Приблизно через півгодини почергово на своїх автомобілях приїхали ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 приїхав на синьому моторолері. Після розвантаження речей ОСОБА_7 відвіз його додому (т.1,а.к.п.237-239).

У суді свідок ОСОБА_25 , який знову попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і будучи приведеним до присяги, повідомив, що 26.07.2017 року приблизно о 23.00 годині його із дому на автомобілі «ВАЗ-2104» забрав ОСОБА_7 щоб покататися. Потім вони удвох поїхали у напрямку м. Підгородне, де зупинилися та декілька годин спілкувалися у салоні автомобіля. Оскільки він випив коньяку, то згодом заснув на задньому сидінні, а прокинувся вже о 04.00 годині під час руху у напрямку дому. Про вчинену крадіжку дізнався від слідчого. Надані ним під час досудового розслідування показання не відповідають дійсності, оскільки в ніч з 26 на 27 липня ані інших обвинувачених, ані завантаження будь-яких речей у автомобіль «ВАЗ-2104» він не бачив. Протокол його допиту підписав за вказівкою слідчого.

Таким чином, у ході кримінального провадження зазначений свідок істотно змінив свої показання, заперечуючи конкретні обставини, що вказують безпосередньо на обвинувачених.

Суд зауважує, що показання ОСОБА_25 у суді суперечать сукупності наведених вище доказів і його ж показанням, що були дані у ході досудового розслідування, оскільки вони об`єктивно не підтверджуються і, на думку суду, є неспроможними, а тому суд не посилається на них у вироку.

Крім цього, оскільки система кримінального правосуддя істотною мірою залежить від суворого дотримання свідками обов`язку говорити правду і у зв`язку з цим, необхідністю пильного контролю за виконанням цього обов`язку з боку суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Х і Y проти Федеративної Республіки Німеччина від 02.03.1983 року), суд вважає необхідним ініціювати проведення досудового розслідування за даним фактом, вважаючи, що таке відверте порушення закону свідком ОСОБА_25 не повинно залишитись безкарним.

Під час судового розгляду захисник Гармаш І.С. заявила письмове клопотання про визнання недопустимими доказами компакт-диску біло-синього кольору і протоколів перегляду відеозаписів за участю обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_3 . Клопотання обґрунтовує тим, що 04.12.2017 року потерпілий ОСОБА_14 звернувся до слідчої Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Дірявки Ю.В. із заявою про долучення до матеріалів кримінального провадження диску із відеозаписами з камер відеоспостереження, котрі встановлені по АДРЕСА_11 . Однак, 17.11.2017 року прокурор Ігнатенко О.В. своєю постановою доручив проведення досудового розслідування даного кримінального провадження слідчому відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. У зв`язку з вищевикладеним слідча ОСОБА_57 не була уповноважена здійснювати будь-які процесуальні дії у даному кримінальному провадженні (т.1,а.с.п.176-177).

Ці посилання захисника Гармаш І.С. суд вважає необґрунтованими, оскільки заява потерпілого лише адресована слідчій Дірявці Ю.В., тоді як зазначені захисником процесуальні дії у даному кримінальному провадженні здійснювала уповноважена особа - слідча Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Демченко І.О.

Разом з цим, судом установлено, що під час досудового розслідування було допущено ряд порушень вимог КПК України, що потягло недопустимість окремих доказів.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частиною 7 статті 228 КПК України передбачено, що фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Однак, ці вимоги закону належним чином виконані слідчим не були.

Так, під час судового розгляду за клопотанням прокурора суд дослідив два протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2017 року (т.1,а.к.п.62-64,65-67). У кожному з цих протоколів, складених слідчою ОСОБА_57 , наявні фотознімки чотирьох осіб, серед яких фотознімки ОСОБА_7 (а.к.п.62) і ОСОБА_1 (а.к.п.65). Фотознімки інших осіб настільки неякісні, що на них взагалі не видно облич. Однак, не зважаючи на ці обставини, слідча ОСОБА_57 провела впізнання свідком ОСОБА_30 обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_1 .

Викладене свідчить про свідоме та грубе нехтування слідчою ОСОБА_57 вимог ч.7 ст.228 КПК України, оскільки під час упізнання свідок ОСОБА_30 завідомо для слідчої міг вказати лише на ОСОБА_7 і ОСОБА_1 , що фактично і відбулося.

Незважаючи на ці явні порушення закону, які під час підготовки письмового клопотання про дослідження доказів не міг не усвідомлювати прокурор ОСОБА_52 , останній послався на зазначені протоколи як на докази винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_1 .

З огляду на викладене та виходячи з вимог ч.2 ст.86, ч.1 ст.89 КПК України, суд визнає протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2017 року (т.1,а.к.п.62-64,65-67) недопустимими доказами, а тому виключає їх з доказової бази обвинувачення і не посилається на них у вироку.

Також суд не посилається у вироку та не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням прокурора від 05 травня 2018 року, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять (т.1,а.с.п.178-180).

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів і необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

З огляду на зазначене доводи захисників у судових дебатах про необхідність винесення виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судом залишаються поза увагою як необґрунтовані.

Під час судового провадження потерпілий ОСОБА_14 указував про те, що обвинувачені також викрали ще велику кількість приналежного йому майна. Такі ж показання дали й свідки ОСОБА_26 і ОСОБА_29 , про що їм відомо зі слів ОСОБА_14

Суд не приймає до уваги ці показання виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні (ст.ст.91, 92 КПК України).

У рішенні по справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року ЄСПЛ відзначив, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний зі злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

За приписом ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться

лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення…

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КПК України).

З урахуванням наведеного та обставин, що зазначені у обвинувальному акті, згідно з яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_7 не обвинувачуються у викрадені майна, про яке вказали потерпілий та свідки ОСОБА_26 і ОСОБА_29 , а також приймаючи до уваги, що під час судового провадження прокурор не змінив обвинувачення та не висунув додаткове обвинувачення в цій частині, суд, у відповідності з ч.3 ст.337 КПК України, не може вийти за межі обвинувального акту.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, обставини справи та особу кожного з обвинувачених:

- ОСОБА_1 - один раз притягався до кримінальної відповідальності, але в порядку, передбаченому ст.89 КК України, вважається не судимим, на даний час притягається до кримінальної відповідальності за умисні корисні злочини, передбачені ч.2 ст.186, ч.3 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, офіційно працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно органом місцевого самоврядування та позитивно - квартальним комітетом, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, знаходиться на диспансерному обліку у зв`язку з хронічними захворюваннями;

- ОСОБА_2 - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває;

- ОСОБА_3 - двічі притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, але в порядку, передбаченому ст.89 КК України, вважається не судимим, фактично має сім`ю, зі слів - працює неофіційно, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. З 18.11.2013 року перебуває під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання інших стимуляторів, включно з кофеїном. Синдром залежності»;

- ОСОБА_7 - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та активне сприяння у розкритті злочину, відносно ОСОБА_2 – наявність малолітньої дитини. Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання усіх обвинувачених, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, але не зробили належних висновків і вчинили умисні тяжкі злочини, а також думки прокурора і потерпілого щодо виду та міри покарання, суд вважає за необхідне призначити кожному з них реальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 і ч.2 ст.289 КК України, при цьому ОСОБА_1 за правилами ч.1 ст.70 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів як ними, так і іншими особами.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст.50, 65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_2 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності, але вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, в якому не розкаявся та всіляко намагався уникнути покарання, а також з урахуванням думки прокурора та потерпілого щодо виду і міри покарання, суд вважає за необхідне призначити реальне покарання, пов`язане з позбавленням волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України, вважаючи, що таке покарання буде відповідати критеріям справедливості та буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_55 і попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст.ст.50, 65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_7 , його другорядної ролі у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, ставлення до наслідків цього злочину, а також з урахуванням думки прокурора щодо виду і міри покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для призначення йому реального покарання, про що просив потерпілий, який вважав, що усі обвинувачені заслуговують на суворе покарання.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, оскільки він утримується під вартою по кримінальному провадженню № 12017040650002848 і рахується за Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська (т.1,а.к.п.184-187).

20 жовтня 2017 року обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави (т.1,а.к.п.87,91).

Частиною 11 ст.182 КПК України передбачено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Відповідно до повідомлення начальника ДУ «Дніпровська УВП(№ 4)» 24 жовтня 2017 року ОСОБА_7 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави у розмірі 32000 грн. (т.1,а.к.п.124). Однак, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про особу, яка внесла заставу і реквізити документа, на підставі якого внесена застава. При судовому розгляді кримінального провадження такі відомості суду також не були надані. З огляду на ці обставини суд позбавлений можливості зазначити у вироку дані про особу, яка внесла заставу і реквізити документа про її внесення.

Відомості щодо внесення застави за ОСОБА_2 матеріали кримінального провадження не містять.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого у ході судового провадження востаннє продовжено до 08 жовтня 2019 року.

Разом з тим, за час розгляду судом кримінального провадження ОСОБА_3 свою вину фактично не визнав, підтвердивши лише свою присутність на місці події, а отже наявний ризик переховування з метою уникнення покарання, у зв`язку з чим суд, виходячи з вимог п.1 ч.1 ст.177 КПК України, з метою запобігання цьому ризику, вважає необхідним змінити обраний запобіжний захід на тримання під вартою. Потерпілий ОСОБА_14 цивільний позов не заявляв.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 320 грн., що підтверджується звітом про фактичні затрати на проведення експертизи № 4184 (т.1,а.с.п.164).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та піддати кримінальному покаранню:

- за ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців,

- за ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Строк покарання обчислювати з 02 вересня 2019 року.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Строк покарання обчислювати з дня затримання по ухвалі слідчого судді, тобто з 20 жовтня 2017 року.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК

України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Строк покарання обчислювати з 02 вересня 2019 року.

До набрання вироком законної сили змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою, і взяти його під варту в залі суду негайно.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.2 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю заставу, внесену за ОСОБА_4 у розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень на депозитний рахунок № 37312066017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 (ІПН невідомий), ОСОБА_2 (ІПН невідомий), ОСОБА_3 (ІПН невідомий), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) з кожного по 80 (вісімдесят) гривень на користь держави (розрахунковий рахунок - 31113115004079 за ККД 24060300, код за ЄДРПОУ - 37976087, код банку (МФО) - 899998, отримувач - УК у Дніпровському районі /24060300/, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: за проведення судово-товарознавчої експертизи № 4184 від 23 грудня 2017 року).

Пральну машину «Indesit» і моторолер «SYM», передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_14 по розписці від 21 жовтня 2017 року, - після набрання вироком законної сили залишити у його розпорядженні.

Арешт на вище перелічене майно, накладений за ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року, - скасувати після набрання вироком законної сили.

Оптичні носії інформації із відеозаписами з камер відеоспостереження та слідчих експериментів від 07 грудня 2017 року та 09 січня 2018 року за участю обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , - зберігати в опечатаних конвертах при матеріалах кримінального провадження № 12017040440001168.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського

апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко