Ухвала суду № 83956793, 30.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 серпня 2019 року м. Київ № 826/4589/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

22.03.2016 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича (Уповноважена особа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015 №005-13199-260215 та №006-13199-260215, укладених між позивачем і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ПАТ «Дельта Банк», Банк), та застосування наслідків недійсності правочинів, яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813 (зі змінами згідно наказу від 22.09.2015 №836);

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015 №005-13199-260215 та №006-13199-260215 за рахунок Фонду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є вкладником ПАТ «Дельта Банк» згідно договорів банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 26.02.2015 №005-13199-260215 та №006-13199-260215 на суму 1820 дол. США та 2850 дол. США відповідно, а тому повинен бути включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Втім, відповідач не включив позивача до вказаного переліку, у зв`язку з визнанням договорів банківського вкладу (депозиту) нікчемними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2016 у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Чудак О.М.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2018 адміністративну справу №826/4589/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення позову заперечувала, надавши письмові та усні пояснення.

Представники Уповноваженої особи в засідання не прибули, причини неприбуття не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення відповідач повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев`ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Зокрема, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015 №005-13199-260215 та №006-13199-260215, укладених між позивачем і ПАТ «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності правочинів, яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813 (зі змінами згідно наказу від 22.09.2015 №836), виходячи з такого.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 157 КАС України, в редакції до 15.12.2017, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні положення пункту першому частини першої статті 157 КАС України в редакції до 15.12.2017, містяться і в пункті першому частини першої статті 238 КАС України в редакції з 15.12.2017.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (вкладник) укладені договори №005-13199-260215 та №006-13199-260215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами яких сума вкладу складає 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) та 2850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) доларів США відповідно (Договори).

Вклади залучалися на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в пункті 1.6 Договору, та по 27.05.2015 (п. 1.3 Договорів).

Пунктами 1.6 Договорів передбачено, що Банк відкриває Вкладнику рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (Рахунки).

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 26.02.2015 №46490652 суму у розмірі 1820 доларів США на рахунок позивача (№ НОМЕР_1 ) перераховано з рахунку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 .

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 26.02.2015 №46492009 суму у розмірі 2850 доларів США на рахунок позивача (№ НОМЕР_2 ) перераховано з рахунку № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_3 .

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду. Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015.

В подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №71 від 08.04.2015 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 включно.

Окрім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38,51, частиною першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (Закон №4452-VI), провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Суд з`ясував, що наказом Уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 застосовано наслідки нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів) згідно переліку, в тому числі й до Договорів банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 26.02.2015 №005-13199-260215 та №006-13199-260215.

Крім того, наказом Уповноваженої особи від 22.09.2015 №836 внесено зміни до наказу Уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 та визначено не застосовувати наслідки нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, та перелік яких наведено у Додатку №5 до наказу, кошти на які надійшли від платників, сума залишку на рахунках яких станом на 03.03.2015 становила менше 200000 грн, в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими договорами, а також визначено анулювати відповідні проводки по поверненню коштів з депозитних рахунків.

Вважаючи рішення (наказ) відповідача протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

В той же час, згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину (договору банківського вкладу або транзакції) не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, зважаючи на таке.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справах №809/316/16, №809/74/16, №910/12294/16, №910/24198/16 та №819/353/16.

Ключовим мотивом Великої Палати Верховного Суду було те, що рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб, тому ним не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Звідси права позивачів в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Крім того, правова природа такого наказу (рішення) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Водночас, гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом №4452-VI. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону №4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2018 (справа №820/11591/15).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловила свою правову позицію з питань підсудності даної категорії справ. Наведене свідчить про наявність усталеної судової практики застосування вказаних вище норм процесуального права.

Згідно з частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд доходить висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства позовних вимог в частині скасування оскаржуваного рішення (наказу) Уповноваженої особи про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та банком, та операцій з перерахування коштів на вкладні (депозитні) рахунки позивача.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1102,40 грн згідно квитанцій, наявних в матеріалах справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 551,20 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, КАС України, суд

ухвалив:

Провадження у справі №826/4589/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015 №005-13199-260215 та №006-13199-260215, укладених між позивачем і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочинів, яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813 (зі змінами згідно наказу від 22.09.2015 №836), - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак