Рішення № 83956766, 29.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2019 року № 640/3250/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., за участі секретаря судового засідання Патук А.С.,

за участі:

від позивача: Сенько А.В. (адвокат)

від відповідача: (не з`явився)

розглянувши за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом:ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018:

№ 0123344203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 1 052 858,56 грн. за основним платежем та на 263 214,64 грн. за штрафними санкціями,

№ 0123374203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на 79010,07 грн. за основним платежем та на 19752,52 грн. за штрафними санкціями,

№ 0123354203, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб»,

№ 0123364203 , відповідно до якого позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 170 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб».

Позиція позивача.

В обґрунтування позову зазначається, що 12.11.2018 позивачка отримала акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення. Позивачка наголошує, що перевірка має здійснюватись у тому числі на підставі даних, наданих платником податків. Однак, повідомлення про проведення перевірки не містило переліку документів, якій необхідно надати під час перевірки. Іншими словами, як зазначено у позові, акт складено не на підставі всебічного та об`єктивного вивчення ситуації, а лише на підставі даних контролюючого органу.

Позивач зазначає, що описані відповідачем порушення базуються лише на тому, що нею не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, чим занижено податок і збір.

В контексті наведеного позивач зазначає, що за висновком контролюючого органу позивачка отримала в 2015 дохід у вигляді додаткового блага - сума боргу анульованого кредитором за його самостійним рішенням у розмірі 5 267 337,82 грн.

Аналізуючи положення ПК України позивач приходить висновку, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та не матеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Позивач зазначає, що дійсно з банком було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії у валюті до 1 300 000 доларів США, надалі, станом на 18.03.2015, змінено валюту зобов`язання у зв`язку з чим сума заборгованості склала 17 072 471,78 грн., та згодом, договором про внесення змін № 2 від 06.11.2015, була анульована (прощена) сума заборгованості («тіло кредиту») в розмірі 5 267 337,00 грн.

Позивач звертає увагу, що станом на 01.01.2014 сума боргу складала 788 202,76 доларів США, що за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 долар США) складало 6 300 104,66 грн.

Станом на 18.03.2015 (дата зміни валюти зобов`язання) сума заборгованості складала 17 072 471,78 грн., виходячи з курсу НБУ 21,616 грн. за 1 долар США (без врахування процентів, комісій).

Таким чином, як зазначає позивач, різниця складає 10 772 367,12 грн., в той час як банком було анульовано 5 267 337,00 грн.

Позивач акцентує увагу, що банком було анульовано лише частину різниці, і аж ніяк не суми основного боргу.

Між тим, позивач звертає увагу, що відповідно до підпункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Тобто, як зазначає позивач, додатковим благом може вважатися лише анульована сума основного боргу.

В контексті наведеного позивач посилається на позиції ДФС, викладеній у листах 21.03.2017 № 5580/6/99-99-13-02-03-15, від 19.04.2017 № 5451/6/99-99-13-02-03-15.

Відтак, позивач вважає висновки та оскаржувані рішення відповідача безпідставними, протиправними та просить скасувати спірні рішення, у т.ч. похідні від нарахування ПДФО, з військового збору та штрафні санкції.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов (т.1, а.с. 71) відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи прийняті рішення законними та обґрунтованими.

Відповідач зазначає, що банк відповідно до п/п. «б» п. 176.2. ПК України подав до контролюючого органу електронний податковий розрахунок за період 2015, в якому Банк задекларував відомості про нарахування та виплату ОСОБА_1 доходу в сумі 5 267 337,82 грн.

Таким чином, на підставі відомостей з ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (1-ДФ), встановлено, що ОСОБА_1 у 2015 році отримала зазначену вище суму доходу. При цьому, на запит відповідача листом від 05.10.2018 банк повідомив контролюючий орган про те, що мало місце не фактична виплата задекларованої суми доходу, а анулювання останній основної кредитної заборгованості в сумі 5 267 337,82 грн. При цьому, проінформовано контролюючий орган, що платник податків повідомлений кредитором про свій обов`язок самостійної сплати ПДФО із суми прощеної основної заборгованості за кредитом, шляхом підписання договору та зауважено про відображення такого доходу ту річній податковій декларації відповідно до вимог п/п. 164.2.17 ПК України.

Відповідач акцентує увагу, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу ХХ ПК України, слід розглядати окремо.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на анулювання лише частини різниці, оскільки АТ «Укрсоцбанк» листом від 05.10.2018 №05.6-12/79-1037 підтверджено анулювання основної кредитної заборгованості ОСОБА_1 у сумі 5 267 337,82 грн., відображеної у податковому розрахунку за ф. 1-ДФ.

Відтак, відповідач вважає висновки, викладені в акті перевірки законними та обґрунтованими у т.ч. щодо військового збору та щодо подання звітності, які по суті є похідними від висновків про нарахування ПДФО.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Виходячи з положень ч. 4 ст. 12 КАС України вирішено розглядати справу за правилами загального провадження.

У судовому засіданні 04.04.2019 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 04.07.2019 оголошено перерву. Надалі наступне засідання було призначено на 29.08.2019, про що учасникам справи направлені повістки. У судове засідання 29.08.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Враховуючи наведене та положення п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України розгляд справи продовжено без уваги відповідача. При цьому, прийнято до уваги, що представник відповідача був присутній у минулому судовому засіданні та доповів перед судом свої заперечення проти позову.

У судовому засіданні 29.08.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Встановлені судом обставини.

Щодо перевірки.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО та військового збору від доходів, отриманих як додаткове благо за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2018 № 4501/26-15-42-03-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Позивачка повідомлена про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 29.10.2018 № 65715/С/26-15-42-03-27, що разом з копією наказу від 25.10.2018 № 16006 направлено платнику податків на податкову адресу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (вручено 30.10.2018).

При перевірці використано: відомості ДРФО за період з 01.01.2015 по 31.12.2015; лист АТ «Укрсоцбанк» від 05.10.2018 № 05.6-12/79-1037, лист позивачки від 02.11.2018 № С/85553/ФОП-інші з додатками.

Перевіркою достовірності відображення у податковій декларації доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, а також повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від такого доходу встановлено: платником податків ОСОБА_1 податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 не подано та дохід отриманий як додаткове благо не задекларований.

Під час перевірки опрацьовано відомості з бази даних ДРФО та встановлено, що платником податків у період з 01.01.2015 - 31.12.2015 отримано дохід 5267337,82 грн. від АТ «Укрсоцбанк за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Листом від 05.10.2018 № 05.6-12/79-1037 АТ «Укрсоцбанк» підтверджує інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 у 2015 за ознакою доходу 126 у сумі 5267337,82 грн.

Тобто, як зазначається в Акті перевірки, платник була належним чином повідомлена про анулювання боргу відповідно до вимог п/п. 164.2.17 «д» ПК України.

Відповідно до висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачкою:

п/п. 49.18.4., п. 49.2., п. 176.1., п. 179.1. ПК України - не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015;

п. 163.1., п. 164.1., п/п. 164.2.17 «д» ПК України - занижено ПДФО за 2015 у сумі 1 052 858,56 грн.;

п/п. «а» п. 176.1., п. 44.1., п. 44.3. ПК України - не надання до перевірки книги обліку доходів і витрат;

п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - не нарахування та несплата до бюджету військового збору за 2015 в сумі 79010,07 грн.

В Акті перевірки зазначено про можливість подати заперечення та/або додаткові заперечення за правилами п. 44.7. ПК України.

Під час розгляду справи позивачкою не надано копії заперечень на акт перевірки, однак, до справи залучено відповідь відповідача на вказані заперечення (т.1, а.с. 19), відповідно до якої висновки акту перевірки залишено без змін. Зокрема, зазначено, що твердження позивачки про те, що анульована сума боргу не є її додатковим благом, є безпідставними, оскільки платником не надано жодних документів, які б спростовували висновки, викладені в акті перевірки.

За результатами розгляду заперечень та на підставі акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, які були надалі оскаржені до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 08.02.2019 № 6368/6/99-99-11-05-01-25 відмовлено у задоволенні скарги. Крім іншого, у рішенні звернута увага, що не вважається додатковим благом та не включається до оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України. З метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, слід розглядати окремо.

Щодо відносин позивача з Банком.

Зокрема, з наведеного у сукупності вбачається, що спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку із різним розумінням природи суми, яка була прощена (анульована) банком, а також різними позиціями щодо застосування до таких сум певних норм ПК України щодо визначення об`єкта, бази оподаткування та умов застосування правил оподаткування прощеної (анульованої) суми боргу.

У зв`язку з цим та що стосується власне взаємовідносин позивача з банком, які є первинними для визначення природи прощеної (анульованої) суми для цілей наступного застосування до цих сум тих, чи інших норм ПК України, судом встановлено наступне.

Так, 20.12.2007 року (позивач у позові помилково зазначає 22.12.2007; а.с. 8) між позивачем (фізичною особою) та АТ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 42.07-07/674. Максимальний ліміт заборгованості - 1 300 000 доларів США. Кредит надається на поточні потреби.

Кінцевий термін погашення всіх траншів - до 19.12.2025 року.

18.03.2015 сторонами договору укладено договір про внесення змін № 1 до вищезгаданого договору. Так, у зв`язку зі зміною валюти залишку заборгованості за договором кредиту, сторони домовились: змінити назву договору та викласти її в редакції «Генеральний договір»; змінити валюту кредиту та перевести суму кредити 788 202,76 доларів США (разом із нарахованими процентами в сумі 16 875,68 доларів США в гривню.

Зміна валюти заборгованості за договором кредиту здійснюється шляхом видачі двох разових кредитів загальною сумою 18 516 804,12 грн., з якої:

сума першого кредиту складає 6 434 991,97 грн.,

сума другого кредиту складає 12 081 812,15 грн.

Згідно домовленості сторін договору, вищевказана сума кредитів розрахована за прогнозним курсом 23,00 грн. за 1 долар США на міжбанківському МВРУ станом на дату купівлі іноземної валюти на МВРУ.

Сторони також домовились, що видача кредиту-1 та кредиту-2 в гривні здійснюється шляхом списання кредитором кредитних коштів з позичкових рахунків позичальника у банку на поточний рахунок позичальника . також відкритий у банку.

На підставі заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів, наданої позичальником, сума виданих кредитів зараховується на окремий аналітичний рахунок з подальшим обміном її у валюту заборгованості за договором кредиту на МВРУ на третій операційний день з дня зарахування коштів на вищезазначений рахунок та направляється на погашення наявної на дату укладення цього Договору (про внесення змін) заборгованості за Договором кредиту за Кредитом та нарахованими процентами.

Кошти в гривні, які залишаться після проведення конвертації, направляється на дострокове погашення кредиту-2 в гривні.

Крім іншого констатовано, що за встановленим на день укладання цього Договору про внесення змін курсом НБУ гривневий еквівалент 788 202,76 доларів США складає 17 910 471,28 грн. Крім того, сторонами договору констатовано, що з урахуванням визначеної суми, гривневий еквівалент загальної заборгованості за Договором кредиту (включаючи також заборгованість за кредитом в гривні-1 та кредитом в гривні-2) складає 36 427 275,40 гривень.

Доповнено, однак, що для уникнення непорозумінь сторони підтверджують, що визначений еквівалент заборгованості в іноземній валюті застосовується виключно в інформаційних цілях.

Зазначеним Договором про внесення змін також викладено Договір кредиту в новій редакції.

Так, п. 1 договору кредиту викладений у новій редакції із зазначенням, що в результаті видачі кредитів в гривні, зазначених у вищезгаданому договорі про внесення змін, загальна заборгованість складає: 6 434 991,97 грн. («Кредит в гривні 1») та 12 081 812,15 грн. («Кредит у гривні 2») та 805 078,44 доларів США («Кредит в іноземній валюті»).

Листом від 14.05.2015 Банк повідомив позивачку про можливість врегулювання кредиту шляхом одноразового погашення 70% від загальної заборгованості та анулювання залишку боргу.

Між тим, банком та позивачем 06.11.2015 укладено Договір про внесення змін № 2.

Сторонами договору констатовано, що станом на дату укладення цього Договору про внесення змін № 2 заборгованість за Договором кредиту складає:

заборгованість за Кредитом у гривні в сумі 6 085 806,36 грн.,

заборгованість по процентам за користування Кредитом в гривні 1 - 41 773,35 грн.,

заборгованість за Кредитом в гривні 2 - 11 426 209,93 грн.,

заборгованість по процентам за користування Кредитом в гривні 2 - 6033,10 грн.

Сторони прийшли взаємної згоди внести зміни до умов кредитування.

Так, сторони домовились, що погашення за кредитом у гривні 1 в сумі 4 289 305,79 грн. здійснюється позичальником не пізніше 06.11.2015.

Погашення за кредитом у гривні 2 в сумі 8 002 570,12 здійснюється позичальником не пізніше 06.11.2015.

У разі належного виконання позичальником зазначених умов, залишкова заборгованість, а саме: за Кредитом 1 у гривні в сумі 1 838 273,91 грн. та заборгованість за Кредитом в гривні 2 в сумі 3 429 672,91 грн. підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання зазначених вище умов погашення частини заборгованості.

Сторони констатували, що шляхом укладання вищезгаданого Договору про внесення змін № 2 позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених вище умовах у зазначеній вище сумі (1838273,91+3429672,91) та про свій обов`язок самостійно сплатити ПДФО з суми прощеної залишкової заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог ПК України.

Слід зазначити, що з метою з`ясування природи списаної суми заборгованості, відповідач звертався із запитами до банку.

У листі банку від 05.10.2018 № 05.6-12/79-1037 підтверджено, що позивачці у розрахунку 1-ДФ відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначено, що клієнта (позивачку) відповідно до вимог п/п. 164.2.17 ПК України повідомлено шляхом підписання відповідного договору. Сума доходу - 5 267 946,82 грн. Сума доходу, що не підлягає оподаткуванню (п/п. 165.1.5. ПК України) - 609,00 грн. Період включення в ф. 1-ДФ - 4 кв. 2015.

У матеріалах справи наявні квитанції про погашення (сплату) позивачкою обумовленої суми боргу.

Вирішуючи спір по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до п/п «д» п/п. 164.2.17. ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин; 4 кв. 2015) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

У свою чергу, відповідно до п/п. 165.1.55 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Водночас, спеціальною нормою, а саме - пунктом 8 Підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції Закону № 321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015) встановлено: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Для правильного застосування цієї норми, суд вважає за необхідне звернутися до з`ясування наміру законодавця у зв`язку із впровадженням цих норм. Так, як вбачається з пояснювальної записки до законопроекту № 0939 від 27.11.2014 (розміщена на сайті ВРУ), який надалі був прийнятий як Закон, суб`єкт законодавчої ініціативи зазначив, що доходи фізичної особи-позичальника, які виникають при анулюванні (прощенні) кредитором частини боргу, а також поверненні предмета іпотеки позичальником-фізичною особою кредитору пропонується звільнити від оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Зазначено також, що реалізація положень законопроекту передбачає надання ряду пільг з оподаткування позичальнику-фізичній особі і кредитору (банку), які спричинять зменшення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та податком на прибуток підприємств. Крім того, суб`єкт законодавчої ініціативи зазначив, що реалізація норм закону допоможе мінімізувати вплив девальвації національної валюти на фізичних осіб, які мають кредит в іноземній валюті, забезпечений іпотекою, що має у даному випадку. Це безперечно захистить населення від несприятливих економічних впливів, а також убезпечить банки від збільшення обсягів проблемних кредитів на їх балансах.

Таким чином, з метою мінімізувати вплив девальвації національної валюти на фізичних осіб, які мають кредит в іноземній валюті, в рамках Перехідних положень ПК України встановлено спеціальні правила, за яких прощена сума, зокрема, «тіла» кредиту не вважається об`єктом оподаткування та, відповідно, не включається до оподатковуваного доходу.

Зокрема, до складових умов застосування цих правил належить розрахована згідно цих правил «різниця» по «тілу» кредиту, умови щодо зміни валюти зобов`язання (з іноземної валюти в гривню), непогашення кредиту до 01.01.2014 та проведення операції (процедури) прощення після 2015 року.

При цьому, щодо кореспонденції між собою положень п/п «д» п/п. 164.2.17. ПК України та пункту 8 Підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд наголошує, що останні норми є спеціальними по відношенню до перших та застосовуються за спеціальних умов. Останні стосуються по суті тих самих кредитних відносин, що і за п/п «д» п/п. 164.2.17. ПК України, однак зі своїми особливостями застосування в залежності, зокрема, від валюти кредитування.

В обох випадках встановлюються норми регулювання щодо наслідків прощення основної сумою боргу за фінансовим кредитом, однак, за Перехідними положеннями - за умов досягнення критеріїв, у них передбачених.

Тому суд вважає помилковими доводи відповідача відносно того, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

Помилковими є висновки відповідача відносно того, що за змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Так, вказаний вираз відповідача «анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці» як підстави для застосування загальних положень п/п «д» п/п. 164.2.17. ПК України, не має під собою правової основи, оскільки виходячи з аналізу вказаних вище норм у їх сукупності вбачається, що реалізуючи свої правомочності у сфері приватно-правових відносин прощена сума визначається сторонами кредитної угоди, що не передбачає для цілей застосування норм Перехідних положень ПК України обов`язкового окремого (особливого) визначення того, що прощена сума належить до «різниці».

Достатньо, для цілей застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, щоб прощена сума відповідала критеріям, зазначеним у цих нормах Перехідних положень.

У даному випадку, станом на 01.01.2014 сума боргу складала 788 202,76 доларів США, що за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 долар США) складало 6 300 104,66 грн., що в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовано відповідачем.

Станом на 18.03.2015 змінено валюту зобов`язання, сума заборгованості склала 17 072 471,78 грн., виходячи з курсу НБУ 21,616 грн. за 1 долар США (без врахування процентів, комісій).

Прощена сума «тіла» кредиту, конвертованого до цього у зв`язку із зміною валюти кредиту, станом на 06.11.2015 складала 5 267 946,82 грн. та, виходячи з вищенаведеного аналізу виконання кредитного договору, була складовою основної суми боргу (кредиту).

Відповідно, різниця, яка відповідає умовам застосування пункту 8 Підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, складає 10 772 367,12 грн., що охоплює і суму анульованого боргу 5 267 337,00 грн. (складової основної суми боргу), яка, відповідно, також відповідає умовам застосування пункту 8 Підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, що у свою чергу вказує на те, що вказана сума не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відтак, висновки відповідача щодо включення зазначеної суми до оподатковуваного доходу є помилковими, зроблені без врахування всіх фактичних обставин, що мали значення для прийняття правильного рішення та без належного аналізу спеціальних норм законодавства, які регулюють спірні відносини, що у свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного рішення щодо нарахування ПДФО та наявність підстав для його скасування.

У свою чергу, щодо інших оскаржуваних рішень, а саме: щодо військового збору, щодо штрафних санкцій, слід зазначити, що вказані рішення є похідними від встановлення обставин визначення оподатковуваного доходу, які у даному випадку визнані судом безпідставними, а відтак вказані похідні рішення також підлягають скасуванню, як такі, що не ґрунтуються на обставинах встановлення оподатковуваного доходу.

Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Водночас, враховуючи положення ст. 139 КАС України щодо відшкодування судового збору, слід зазначити, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9605,00 грн. за платіжним дорученням від 22.02.2019 № 14, який підлягає відшкодуванню позивачу у повному обсязі враховуючи кількість задоволених вимог. Платіжне доручення знаходиться у матеріалах справи.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкову повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980):

- № 0123344203 від 03.12.2018 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 1 052 858,56 грн. за основним платежем та на 263 214,64 грн. за штрафними санкціями,

- № 0123374203 від 03.12.2018 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на 79010,07 грн. за основним платежем та на 19752,52 грн. за штрафними санкціями,

- № 0123354203 від 03.12.2018 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб»,

- № 0123364203 від 03.12.2018 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб».

На відшкодування сплаченого судового збору стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) 9605,00 грн. судового збору, сплаченого за пл. дор. № 14 від 22.02.2019 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДР 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст рішення суду складено та підписано 30.08.2019