Рішення № 83956764, 30.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2019 року № 640/4055/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2018 № Ф-272117-17 про стягнення недоїмки у розмірі 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2007 року останній зупинив свою адвокатську діяльність, жодних доходів від такої діяльності не отримував, і на час складення оспорюваної вимоги адвокатську діяльність не здійснював і не здійснює. Пояснив, що з 2008 року працював на різних посадах державної служби, і його роботодавці сплачували єдиний внесок. За наведених обставин позивач категорично заперечує наявність у нього недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а спірну вимогу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/4055/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

18.04.2019 представником відповідача Жуком Ю.О. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог або закрити провадження у справі. Пояснив, що самозайнята особа ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності 02.11.2000, дата припинення адвокатської діяльності - 05.12.2007. Враховуючи наведене, контролюючим органом в ІКП ОСОБА_1 нарахування єдиного внеску приведено у відповідність до норм чинного законодавства і станом на 11.04.2019 за позивачем не обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску. За наведених обставин та згідно статей 56, 60 Податкового кодексу України спірна вимога відкликана.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.12.2018 відповідачем сформовано та направлено позивачеві вимогу № Ф-272117-17, відповідно до якої станом на 31.10.2018 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн (а.с. 14).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що станом на 11.04.2019 інтегрована картка позивача приведена у відповідність до норм чинного законодавства, з огляду на те, що датою припинення адвокатської діяльності позивача є 05.12.2007.

Так, з доданої відповідачем до відзиву витягу з інтегрованої картки ОСОБА_3 вбачається, що за останнім не обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску (а.с. 33).

Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, у межах розгляду даної справи не підлягають з`ясуванню обставини в частині того, що позивач, припинивши адвокатську діяльність, не є платником єдиного внеску як самозайнята особа.

Поряд з цим, суд не погоджується з висновком відповідача про те, що відповідно до статей 56, 60 Податкового кодексу України спірна вимога вважається відкликаною, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що відповідачем проігноровано положення статті 2 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI), якою передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

платники єдиного внеску;

порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

розмір єдиного внеску;

орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацами 1-7 частини четвертої статті 25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Пунктом 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за N 508/26953 (далі - Інструкція N 449), передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску вважається відкликаною виключно з підстав, передбачених Інструкцією N 449.

У свою чергу, положеннями Інструкції N 449 відсутня така підстава для відкликання податкової вимоги шляхом приведення у відповідність до вимог чинного законодавства інтегрованої картки платника.

Враховуючи викладене та те, що відповідач визнає відсутність правових підстав для формування та надсилання спірної вимоги щодо сплати суми боргу (недоїмки) та зважаючи на те, що контролюючим органом не надано жодного рішення щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд дійшов висновку, що дані інтегрованої картки позивача не можуть слугувати доказом відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/1802/16.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2018 № Ф-272117-17 про стягнення недоїмки у розмірі 15819,54 грн.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72 - 74, 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 29.12.2018 № Ф-272117-17 про сплату боргу (недоїмки).

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко