Ухвала суду № 83951238, 29.08.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33778/19

Провадження № 2-з/761/535/2019

У Х В А Л А

29 серпня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви представника позивачів ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Електронні торги України» про визнання недійсними результатів електронного аукціону, -

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Електронні торги України» про визнання недійсними результатів електронного аукціону.

28 серпня 2019 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В.

Разом із позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 , зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат має загальну площу 139,80 кв.м,; житловий будинок, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3 , зазначений будинок побудовано з цегли, має площу 300,1; земельна ділянка, площею 0,1137 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Подану заяву мотивує тим, що предметом позовної заяви, із якою звернувся позивач до суду, є визнання недійсними результатів електронного аукціону, за результатами якого відчужено майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 , зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат має загальну площу 139,80 кв.м,; житловий будинок, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3 , зазначений будинок побудовано з цегли, має площу 300,1; земельна ділянка, площею 0,1137 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Заявник вважає, що наразі існує можливість відчуження відповідачем вказаного майна, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсними результатів електронного аукціону, за результатами якого відчужено майно, а саме: квартира під номером АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 , зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат має загальну площу 139,80 кв.м,; житловий будинок, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3 , зазначений будинок побудовано з цегли, має площу 300,1; земельна ділянка, площею 0,1137 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник у своїй заяві лише зазначив, що до ухвалення рішення у справі відповідачем може бути відчужено вказане нерухоме майно, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим, зокрема, доказів намагання відповідача відчужити належне йому майно.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Електронні торги України» про визнання недійсними результатів електронного аукціону - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: