Рішення № 83950726, 29.08.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9438/19

пр. № 2/759/4863/19

29 серпня 2019 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Горбенко Н.О., при секретарі Доценко Є.С., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві позов ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних за фактичне користування послугами,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача у травні 2019 р. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, після збільшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 8880,00 грн., інфляційні втрати 389,35 грн., 3 % річних 110.46 грн., судові витрати 5 421,00 грн., а всього стягнути 14 800,81 грн. за користування послугами за зберігання майна.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що СП «Партнер» у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1041 від 29.07.1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на АДРЕСА_1 згідно інвестиційного підрядного договору №4 від 20.05.1997 року укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП «Партнер» (інвестор-підрядчик) виконало роботи з будівництва напівпідземних гаражів в АДРЕСА_1.

31.08.1999 року замовник відповідно до умов інвестиційного підрядного договору № 4 від 20.05.1997р. передав на баланс інвестору - підрядчику позивачу напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_1 . Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 року земельна ділянка відведена Позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів.

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22.06.1999 року №846 «Про прийняття в експлуатацію об`єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 29.05.1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць ні дільниці АДРЕСА_1 та їх експлуатацію покладено на позивача.

Далі позивач зазначає, що, 31.07.2014 р. на підставі договору дарування, власником гаражного боксу НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .

З моменту набуття права власності на гаражний бокс, відповідач став носієм прав та обов`язків відносно майна та несе тягар з його утримання. ОСОБА_1 категорично відмовляється підписувати договір в ПрАТ СП «Партнер», оформлювати перепустку до автостоянки та категорично ігнорує всі претензії та письмові вимоги щодо сплати заборгованості. ОСОБА_1 грубо порушує чинне законодавство, відмовляється укладати письмовий договір з ПрАТ СП «Партнер» як з обслуговуючою організацією та оплачувати отримані послуги, таким чином загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 2018 року по 12 серпня 2019 року становить : сума основного боргу в розмірі 8880,00 грн., інфляційні втрати 389,35 грн., 3 % річних 110.46 грн., судовий збір у розмірі - 1 921,00 грн., витрати по сплаті правової допомоги у розмірі 3500 грн., а всього 14 800,81 грн.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, дала пояснення аналогічні позову. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 збільшені позовні вимоги позивача не визнала, дала пояснення аналогічні відзиву на позовну заяву та письмових доводів. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, відповідачка у своїх письмових запереченнях просила суд постановити окрему ухвалу суду про порушення законодавства та недоліків діяльності позивача у відповідності до ст. 262 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Ленінградської РДА в м. Києві №1041 від 29.07.1996 «Про будівництво напівпідземних гаражів-автостоянок на АДРЕСА_1, ПрАТ СП «Партнер» виконувало роботи з будівництва напівпідземних гаражів на житловому масиві Біличі.

На підставі інвестиційно-підрядного договору № 4 від 20.05.1997 р. СП «Партнер», що діяв як інвестор-підрядник, здійснив фінансування і виконання будівництва напівпідземної автостоянки-гаражу на ділянці АДРЕСА_1 .

Управління капітального будівництва КМДА передав на баланс позивачу напівпідземні гаражі.

Відповідно до витягу з рішення Київської міської ради від 18.03.2004 р. №125/1335, СП «Партнер» передано в довгострокову оренду на 25 р. земельну ділянку для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів по АДРЕСА_1 .

На підставі розпорядження Ленінградської РДА м. Києва № 846 від 22.09.1999 «Про прийняття в експлуатацію об`єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва від 29.05.1999 р. позивачу передано в експлуатацію напівпідземні гаражі на 58 машино-місць на ділянці АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 24.10.2005 р. між СП «Партнер» та ОСОБА_1 укладено договір № 710 на експлуатацію та обслуговування, відповідно до п. 1.1 якого підприємство бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі № 53 встановленого на земельній ділянці відведеній СП «Партнер» на праві довгострокової оренди по АДРЕСА_1 , а власник бере на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону майна та на експлуатаційні витрати на умовах цього договору.

ОСОБА_1 було відомо про наявність договору № 710 від 24.10.2005 року на експлуатацію та обслуговування та про необхідність його переукладання.

Судом встановлено, що 31.07.2014 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування гаражного боксу, відповідно до якого відповідач стала власником гаражного боксу НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .

ПрАП СП «Партнер» є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , зобов`язаний нести витрати зі сплати обов`язкових платежів, передбачених чиним законодавством, а також є експлуатаційною організацією, яка надає послуги з охорони місць зберігання автомобілів.

Наказом позивача № 88 від 31.07.2015 року позивачем затверджено розмір на відшкодування витрат по утриманню одного машино-місця у розмірі 450,00 грн. А після чергового зростання цін та мінімальної заробітної плати, станом на 01 січня 2017 року згідно з наказом № 124 від 30.12.2016 року затверджено розмір на відшкодування витрат по утриманню одного машино-місця у розмірі 600,00 грн. Згідно наказу № 104 від 22.12.2017 року затверджено розмір на відшкодування витрат по утриманню одного машино-місця у розмірі 720,00 грн. Згідно наказу № 101 від 28.12.2018 року затверджено розмір на відшкодування витрат по утриманню одного машино-місця у розмірі 750,00 грн.

Правильність зробленого позивачем розрахунку щомісячних внесків, які підлягають сплаті відповідачем, а також розміру заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань ОСОБА_1 не спростовано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 529 ЦК України передбачено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною першою ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов`язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч.2 ст. 936 ЦК). Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

В судовому засіданні встановлено, що 31.07.2014 р. ОСОБА_1 набула право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , обслуговування та експлуатацію яким здійснюється ПрАТ СП «Партнер», а саме, зберігання та охорона майна. ОСОБА_1 постійно користувалась послугами позивача, що відповідачем не заперечувалось та не спростовувалось. З моменту передання відповідачем майна на зберігання ПрАТ СП «Партнер», між сторонами існували зобов`язання реального характеру по договору зберігання транспортних засобів.

У відповідності із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП "Партнер" відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов`язкові платежі та податки.

Встановлено, що з моменту набуття права власності на гаражний бокс НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 відповідач не здійснювала оплати за внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, внаслідок чого утворилась заборгованість за загальну суму 9 379,81грн., яку відповідач правомірно просить стягнути.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність суми основного боргу в розмірі 8 880,00 грн., сума заборгованості підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за період з вересня 2018 року по серпень 2019 р., а саме, інфляційні втрати за гаражний бокс НОМЕР_1 становить 389,35 грн., 3 % річних за гаражний бокс НОМЕР_1 становить 110, 46 грн., а всього підлягає стягненню - 9 379,81грн.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних за гаражний бокс № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .

Вимога відповідачки про необхідність постановлення по даній справі окремої ухвали не підлягає задоволенню через недоведеність такої вимоги в порядку ст. 262 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 322, 509, 527, 529, 530, 611, 625, 901, 903, 936, 977 ЦК України, ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за фактичне користування послугами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 на користь ПрАТ СП «Партнер» (ЄДРПОУ 13684158) суму основного боргу в розмірі 8 880,00 грн., інфляційні втрати 389,35 грн., 3 % річних 110, 46 грн., судовий збір у розмірі - 1 921,00 грн., витрати по сплаті правової допомоги у розмірі 3500 грн., а всього - 14 800,81 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот гривень 81 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: Н.О. Горбенко