Рішення № 83942901, 20.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/87/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2019 Справа № 908/968/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсун В.Л., при секретарі судового засідання – Колесніковій Н.О., розглянувши матеріали справи № 908/968/19

за позовною заявою: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача: приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт”, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Тіннистий, буд. 12

про стягнення 1 112 581,01 грн.

Учасники у справі:

від позивача: адвокат Коваленко С.В., довіреність № 14-199 від 17.05.19;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

23.04.19 до господарського суду Запорізької області від акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі АТ “НАК “Нафтогаз України”) надійшла позовна заява від 09.04.19 № 14/4-589 про стягнення з приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” (надалі ПрАТ “Приазовкурорт”) 1 112 581,01 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 27.09.17 № 6181/1718-ТЕ-13, а саме: 917 678,93 грн. основного боргу, 74 840,21 грн. пені, 32 558,16 грн. 3 % річних та 87503,71 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано ст.ст. 4, 20, 42, 46, 162, 164, 171 ГПК України, ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.19 наведену вище позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.05.19 судом позовну заяву від 09.04.19 № 14/4-589 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви – 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи, що позивач заявою за вих. від 11.05.19 № 14/4-1427в усунув недоліки позовної заяви у строк визначений судом, ухвалою від 20.05.19 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/968/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.06.19.

Ухвалою від 12.06.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 19.08.19 включно, підготовче засідання відкладено на 23.07.19.

Ухвалою від 23.07.19 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/968/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.19.

Представник позивача у судовому засіданні 20.08.19 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 20.08.19 не з`явився.

Про дату час та місце розгляду справи № 908/968/19 відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач жодного разу у підготовчі та судове засідання по суті спору по даній справі не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Таким чином, неявка у судове засідання представника відповідача відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 20.08.19.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Суд з`ясувавши обставин справи та перевіривши їх доказами, заслухавши позивача видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом у судовому засіданні 20.08.19 на підставі ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представника позивача повідомлено коли буде складено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.17 між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та приватним акціонерним товариством “Приазовкурорт” (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 6181/1718-ТЕ-13 за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 3.7. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.10. договору, Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

У п. 5.2. договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладення договору становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,40 грн.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (абз. 2 п. 6.1. договору).

Пунктом 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абз. 1 пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в т.ч. про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

- не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

- можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 12.1 договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 22.11.17 до вказаного договору, сторонами викладено п. 2.1. Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники газу» у новій редакції.

Додатковою угодою № 2 від 15.01.18 до договору, викладено абзац 3 п. 6.1 розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору в наступній редакції:

«Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором» (п.2 Додаткової угоди № 2).

Пунктом 3 Додаткової угоди № 2 від 15.01.18 до договору сторонами викладено п. 8.2 та п. 8.3 розділу 8 «Відповідальність сторін» договору в наступній редакції:

« 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6-1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розміри 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256»;

« 8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.»

Згідно з п. 4. Додаткової угоди № 2 від 15.01.18 до договору сторони виклали підпункт 4) п. 11.3 розділу 11 «Інші умови» договору в наступній редакції:

« 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору».

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 2 від 15.01.18 до договору, дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє з 01 січня 2018 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 27.09.17 № 6181/1718-ТЕ-13 позивач у період з жовтня 2017 р. по березень 2018 р. включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 457 300,91 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печатками позивача (постачальника) та відповідача (споживача) (належним чином засвідчені копії актів надані до позовної заяви).

Позивач посилаючись на порушення відповідачем умов договору від 27.09.17 № 6181/1718-ТЕ-13 в частині строків та порядку проведення розрахунків звернувся до суду, зокрема, з вимогою про стягнення з ПрАТ “Приазовкурорт” 917 678,93 грн. основного боргу.

Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України) та відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, останні (зобов`язання) повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали цієї справи, а саме розрахунок позовних вимог, бухгалтерська довідка заступника головного бухгалтера НАК АТ “НАК “Нафтогаз України” «Сальдо, Предприятие «Приазовкурорт ПрАТ», «Операции по Договору «Предприетие Курорт Комбінат комунальних господарств Філія» с 01.10.17 по 30.01.19, виписки по рахунку АТ “НАК “Нафтогаз України” з 15.02.18 по 04.07.18, відповідач своїх грошових зобов`язань за договором від 27.09.17 № 6181/1718-ТЕ-13 щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ у період з жовтня 2017 р. по березень 2018 р. належним чином не виконав.

Як наслідок, у відповідача утворилась заборгованість за поставлений природний газ за період з січня-березень 2018 р. у загальній сумі 917 678,93 грн.

Факт наявності заборгованості за вказаний період у розмірі 917 678,93 грн. відповідачем не спростовано.

Враховуючи, що станом на час розгляду спору в суді зобов`язання відповідача по оплаті 917 678,93 грн. основного боргу за поставлений природний газ за період з січня-березень 2018 р. не припинено виконанням проведеним належним чином, відповідач оплату вказаної суми не довів, будь-яких заперечень щодо вірності розрахунку позивача за спірний період не пред`явив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 917 678,93 грн. основного боргу (за поставлений природний газ за період з січня-березень 2018 р.) за договором від 27.09.17 № 6181/1718-ТЕ-13 обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

Також, за порушення строків здійснення розрахунків за поставлений природний газ у період з грудня 2017 р. по березень 2018 р. позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 74 840,21 грн. пені за загальний період з 27.02.18 по 25.10.18, 32 558,16 грн. 3 % річних за загальний період з 26.01.18 по 15.03.19 та 87 503,71 грн. інфляційних втрат за загальний період з 01.02.18 по 28.02.19.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97р.).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 17.07.12 № 01-06/928/2012).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Як вже зазначалось, умовами п. 8.2. договору передбачено стягнення пені у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6-1 цього договору, а саме Споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256

Судом враховано, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції за спірний період, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у повному обсязі, а саме у загальній сумі 32 558,16 грн., а в частині інфляційних нарахувань у сумі 86 823,62 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних нарахувань судом відхиляються через безпідставність.

Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою ІПС «Законодавство», суд дійшов висновку, що він є вірним та обґрунтованим. Зокрема, судом враховано, що позивачем при визначенні розміру пені правомірно здійснено нарахування 15,3 % річних за кожний день прострочення платежу, оскільки вказаний розмір пені не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вказане, судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 74 840,21 грн. пені за спірний період.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 16 678,52 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73-80, 81, 86, 91, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Тіннистий, буд. 12, код ЄДРПОУ 02647763) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) – 917 678 (дев`ятсот сімнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 93 коп. основного боргу, 74 840 (сімдесят чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 21 коп. пені, 32 558 (тридцять дві тисячі п`ятсот пятдесят вісім) грн. 16 коп. 3 % річних, 86 823 (вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять три) грн. 62 коп. інфляційних втрат та 16 678 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 30.08.19.

Суддя В.Л. Корсун