Рішення № 83939303, 12.10.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6037/16-ц

Провадження №2/405/1218/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Грицини В.І.

та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу №405/6037/16-ц за позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Лебедєва Наталія Леонідівна про визнання договору довічного утримання недійсним та скасування державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4 – адвокат Усатенко В.Ю. в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Лебедєва Н.Л., в якому, з посиланням на ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, просив визнати недійсним договір довічного утримання від 20.07.2016 року №237, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лебедєвою Н.Л.; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., зазначивши на обгрунтування позовних вимог, що внаслідок перенесеного інсульту позивач ОСОБА_4 є паралізованою з 1991 року, та 04 серпня 2016 року стало відомо, що 20 липня 2016 року приватним нотаріусом Лебедєвою Н.Л. було посвідченого договір довічного утримання між позиачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 , за умовами якого у власність ОСОБА_2 було передано квартиру АДРЕСА_2 , разом з тим, позивач стверджує, що вона жодних документів не підписувала, право власностіна квартиру не переоформляла та не мала наміру переоформляти, ніяких договорів щодо належної їй квартири не укладала та не бажала укладати. Крім того, в період з 13 липня 2016 року по 29 липня 2016 року вона перебувала на лікуванні в Кіровоградському обласному госпіталі для ветеранів війни і за весь час перебування в госпіталі вона ніяких документів не підписувала. 20 липня 2016 року до палати, де вона перебувала, прийшли ОСОБА_2 з нотаріусом Лебедєвою Н.Л. та примушували її (позивача), підписати документи, які вона відмовилася підписувати. Укладення будь-яких договорів щодо квартири не відповідало її (позивача) внутрішній волі.

Також представник позивача зазначив, що внаслідок вчинення договору довічного утримання від 20.07.2016 року відповідач завдала позивачу моральної шкоди, розмір якої оцінено в сумі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 25 серпня 2016 року відкрито позовне провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

Судом також встановлено, що після відкриття провадження у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Кіровоградським міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 21 жовтня 2016 року, про що складено відповідний актовий запис № 2724.

Ухвалою суду від 06 березня 2017 року провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, - було закрито.

Крім того, ухвалою суду від 06 березня 2017 року провадження по цивільній справі № 405/6037/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Лебедєва Наталія Леонідівна про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності, - було зупинено до закінчення строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залучення до участі у справі правонаступників.

При цьому, адвокатом Усатенком В.Ю. подана заява за вх. № 5012 від 06.03.2017 року про залучення до участі в справі правонаступника позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , – ОСОБА_1 , яка є донькою позивача ОСОБА_4

28 вересня 2017 року за вх. № 22447 на запит суду від приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ГТУЮ у Кіровоградській області Звіздун Н.К. надійшла інформаційна довідка зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), та копія спадкової справи № 43/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заведеної 22.10.2016 року.

Відповідно до даних фотокопії спадкової справи №43/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , наданої 28 вересня 2017 року на запит суду від 25.09.2017 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Звіздун Н.К., з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 22 жовтня 2016 року за вх.№85 звернулася донька спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відноситься до першої черги спадкоємців за Законом.

Інші особи з заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса не зверталися.

Ухвалою суду від 29 вересня 2017 рокувідновлено провадження у зазначеній цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Лебедєва Наталія Леонідівна про визнання договору довічного утримання недійсним, та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2017 рокузалучено до участі в цивільній справі №405/6037/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Лебедєва Наталія Леонідівна про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності, правонаступника позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом також відзначається, що 15 грудня 2017 року набрав чинності в новій редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Цивільний процесуальний кодекс України.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, на підставі чого подальший розгляд зазначеної цивільної справи судом здійснено за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Грицина В.І. позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові, просила позов задовольнити.

Крім того, позивач ОСОБА_1 , будучи присутньою в судовому засіданні 26 жовтня 2017 року, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, додатково зазначивши що її матір ОСОБА_4 проживала в Якутську Російської Федерації, в 1992 році матір тяжко захворіла - перенесла інсульт, в результаті чого була паралізована і прикута до ліжка, та вона перевезла її до м. Кіровограда, при цьому, за матір`ю доглядав батько, а після його смерті у 2004 році, у догляді допомагала рідна сестра її матері, яка приїхала з Росії. Вказала, що у 1995 році їй ( ОСОБА_1 )запропонували роботу в Польші та вона поїхала туди працювати, при цьому, вона допомагала матері, передаючи через знайомих гроші, продукти, приїжджала до матері влітку та взимку, та в період літніх канікул до бабусі приїжджали онуки. Коли ж у сестри її матері погіршився стан здоров`я, вона запропонувала перевезти її до Росії, однак вона була проти перевезення. Зазначила, що матеріальної допомоги матір не потребувала, крім того, вона отримувала пенсію за віком.Окрім того, після від`їзду тітки, її мати ОСОБА_4 уклала договір з територіальним центром і за нею доглядали працівники Центру. Окрім того, допомагала матері її сусідка ОСОБА_5 , яка проживала в цьому ж будинку, щ і її мати, на шостому поверсі, та яка померла через декілька місяців після смерті її матері ОСОБА_4 Зазначила, що в липні 2016 року вона (позивач ОСОБА_1 ) мала намір зі своєю донькою приїхати до матері, але не могла їй додзвонитися. По телефону від сусідки ОСОБА_6 дізналася, що матір перебуває на лікуванні в госпіталі, та коли вона з донькою приїхала до м.Кропивницького, матір вже була вдома, при цьому, настрій у матері був не піднесений, на ліжку біля матері сиділа жінка років 50-60-ти, з білявим волоссям, яка сказала її матері, що прийде завтра. Ввечері прийшла сусідка ОСОБА_5 , яку вона ( ОСОБА_4 ) почала запитувати «Де документи?» та тривалий час вони не могли зрозуміти про які документи йде мова, та вже пізніше з`ясувалося, що мова йде про документи на квартиру, крім того, сусідка ОСОБА_5 запитала її ( ОСОБА_1 ) чому її мати не отримала пенсію, на що вона відповіла, що їй почтальйон сказала, що пенсію її матері отримала жінка на ім`я ОСОБА_7 . Також пояснила, що вдома документів на квартиру не було, та вона визвала поліцію, та їй останніми було рекомендовано звернутися до нотаріуса та перевірити, чи є її мати на даний час власником квартири. Наступного дня її донька звернулася в нотаріальну контору, де їй повідомили, що ОСОБА_4 вже не є власником квартири, так як право власності було переоформлено в 17.43 год. 20 липня 2016 року.Від сусідки ОСОБА_6 вона також дізналася, що відповідач почала приходити до її матері останні пару місяців і говорила, що їй потрібна квартира померлої, при знайомстві своє ім`я назвала не своїм ім`ям « ОСОБА_8 », а « ОСОБА_7 ». На її питання про те, чи підписувала вона ( ОСОБА_4 ) документи, мати їй відповіла, що вона нічого не підписувала, так як була в лікарні. Після цього вона запросила адвоката, який тривалий час спілкувався з її матір`ю, потім була укладена угода про надання правової допомоги, складено позовну заяву до суду. Також зазначила, що за життя її мати самостійно підписувала документи, зокрема, при отриманні пенсії, з територіальним центром, при укладенні з банком договору банківського вкладу.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_9 позов не визнала, просила відмовити позивачу в його задоволенні, зазначивши на обгрунтування заперечень, що ОСОБА_4 була людиною похилого віку, не могла самостійно рухатися, у зв`язку з чим потребувала стороннього догляду. Представники територіального центру приходили до неї двічі на тиждень, ще заходила сусідка. Протягом трьох останніх років ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_4 , мила її та годувала. Останні три місяці стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився. ОСОБА_2 взяла путівку і відвезла ОСОБА_4 до госпіталю, слідкувала за її лікуванням, та саме ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_2 укласти договір дарування квартири, так як дуже хвилювалася за свій стан і переживала, що ОСОБА_2 більше не прийде до неї. Саме на прохання ОСОБА_4 ОСОБА_2 привезла до госпіталю нотаріуса, де і було укладено договір довічного утримання. ОСОБА_4 пройшла курс лікування і її забрали додому. В подальшому, приїхала її( ОСОБА_4 ) донька, яка дізналася про договір довічного утримання і зробила все, щоб ОСОБА_2 не допомагала ОСОБА_4 , відгородила її від відчужувача за договором. Зазначила, що відповідач жодних неправомірних дій не вчиняла. Паспорт на ім`я ОСОБА_4 був у ОСОБА_2 , оскільки саме вона відвозила її до госпіталю. Також ОСОБА_2 отримала пенсію ОСОБА_4 , купувала памперси та продукти харчування. Донька ОСОБА_4 приїздила один раз на рік, відповідач познайомилася з нею в останній її приїзд: у 2016 році. ОСОБА_1 залишила матір в безпорадному стані, а коли дізналася, що є особа, яка доглядає за її матір`ю, зробила все, щоб відповідач не здійснювала догляду. Допомагала ОСОБА_2 ОСОБА_4 за свій рахунок, так як жаліла ОСОБА_4 Відповідач не меркантильна, тому не зберігала документи про придбання продуктів харчування, памперсів. Отриману пенсію ОСОБА_4 віддавала на зберігання сусідці. Хто розписувався у відомостях на отримання пенсії ОСОБА_4 їй не відомо, як вчинялася нотаріальна дія їй також не відомо. Відомо, що під час укладення договору були присутні нотаріус, відповідач ОСОБА_2 та чоловік, який підписав договір за ОСОБА_4 Договір довічного утримання було укладено 20 липня 2016 року в період перебування ОСОБА_4 в госпіталі. ОСОБА_2 протягом десяти днів здійснювала догляд за ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_2 , будучи присутньою в судовому засіданні 13 березня 2018 року, -позов не визнала, просила відмовити позивачу в його задоволенні. На обгрунтування заперечень зазначила, що близько 8-10-ти років тому вона познайомилася зі ОСОБА_4 в дворі будинку, де проживала остання. Після чого, на запрошення ОСОБА_4 заходила до неї додому, приносила гостинці. Починаючи з 2016 року вона постійно заходила до ОСОБА_4 тричі на день, приносила їй їжу, памперси і все, що останнязамовляла. Вказала, що до ОСОБА_4 приходило багато людей, але останнім часом вона втомилася від всіх і говорила, що хоче залишитись одна і щоб була людина, на яку вона може покластися. На її питання про доньку, ОСОБА_4 відповідала, що у її доньки неблагополучна сім`я. Зазначила, що у ОСОБА_4 не вистачало коштів на придбання ліків, донька їй не допомогала, тривалий час не телефонувала матері. 13 липня 2016 року ОСОБА_4 потрапила до госпіталю і хотіла там пролікуватися. Вона, в свою чергу, щодня провідувала ОСОБА_4 в лікувальному закладі, допомогала грошима та ліками. У ОСОБА_4 пенсія була близько 1 700 грн., зазначених коштів не вистачало на придбання ліків. ОСОБА_4 не пройшла весь курс лікування, та на її ( ОСОБА_4 ) прохання була виписана раніше в зв`язку з тим, що потрапила до іншого відділення госпіталю, де їй не сподобалося. Наступного дня після виписки з госпіталю приїхала її ( ОСОБА_4 ) донька. Зазначила, що ОСОБА_4 мала намір подарувати їй ( ОСОБА_2 ) квартиру, на що вона заперечувала. Коли ОСОБА_4 перебувала в госпіталі, на прохання останньої вона запросила туди нотаріуса. Нотаріус тривалий час спілкувалася із ОСОБА_4 , та порадила їй укласти договір довічного утримання, запитувала - чи є у неї родичі, на що ОСОБА_4 відповіла, що немає, після чого нотаріус взяла документи на квартиру і надала ОСОБА_4 аркуш паперу і попрохала там розписатися, однак ОСОБА_4 не могла поставити там свій підпис. В палату зайшла медична сестра і вони попросили надати окрему кімнату для вчинення нотаріальної дії, на що було надано відповідь «У нас не готель» і накричала на нотаріуса, після чого вона з нотаріусом вийшли з палати і нотаріус порекомендувала їй знайти людину, яка поставить свій підпис на документах. З таким проханням вона звернулася до ОСОБА_10 . Нотаріус взяла документи і поїхала, а вона залишилася в госпіталі. ОСОБА_4 була в настрої, все вчинялося по її волі. До палати заходила заступник головного лікаря та ОСОБА_4 відповіла їй: «Що ви від мене хочете? Залиште мене в спокої». Ввечері прийшла нотаріус, а після неї - ОСОБА_11 Нотаріус зачитала договір, документи розклали на ліжку. До госпіталю ОСОБА_4 розписувалася за отримання пенсії лівою рукою. З територіальним центром був укладений договір на обслуговування ОСОБА_4 за місцем її проживання. Обидва примірника договору довічного утримання на прохання ОСОБА_4 , - залишилися у неї (відповідача). Розмір матеріального утримання, яке вона зобов`язана була надавати ОСОБА_4 складав 800 - 1 000 грн. Зазначила, щозобов`язання за договором вона виконувала до 30 липня 2016 року, після приїзду доньки ОСОБА_4 , вона ( ОСОБА_2 ) не могла їх виконувати, так як донька ОСОБА_1 ізолювала її від ОСОБА_4

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Лебедєва Н.Л., будучи присутньою в судовому засіданні 22 грудня 2017 року пояснила суду, що її робочим місцем є АДРЕСА_3 , та до неї, як до приватного нотаріуса, звернулася ОСОБА_2 по питанню посвідчення договору дарування квартири від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 . Разом з ОСОБА_2 вона поїхала до госпіталю, де познайомилася з жінкою на прізвище ОСОБА_4 , яка була паралізована, та яка сказала їй, що хоче подарувати належну їй квартиру ОСОБА_2 , при цьому, вона пояснила ОСОБА_4 , що за договором дарування вона втратить право власності на квартиру, а за заповітом право власності переходить після смерті спадкодавця. Потім прийшла медична сестра і пред`явила список ліків, які необхідно було купити, та ОСОБА_2 пішла їх купувати, а вона в цей час поспілкувалася зі ОСОБА_4 . На питання - чи є у неї сім`я, вона відповіла, що чоловіка не має, дітей не має, а потім повідомила, що у неї є донька, вона живе в Польщі, з нею не спілкується. Потім прийшла ОСОБА_2 і позивач сказала, що завдяки відповідачу, - вона жива. Потім вона пояснила ОСОБА_4 ,що значить договір довічного утримання та в подальшому надала ОСОБА_4 аркуш паперу, щоб ОСОБА_4 спробувала на ньому розписатися, однаку неї вийшли якісь завитки. Після цього вона пояснила, що внаслідок хвороби можливо, щоб договір підписала інша особа. Вказала, що для укладення договору були надані необхідні для укладення договору документи, після чого вона поїхала до офісу для оформлення останніх. В подальшому, нею було підготовлено договір, який вона зачитала сторонам за договором, та всім було зрозуміло його (договору) зміст, замість ОСОБА_4 у зв`язку з її хворобою, договір було підписано сторонньою особою ОСОБА_12 («рукоприкладчик»). Один екземпляр договорубув переданий ОСОБА_4 , а екземпляр ОСОБА_2 вона забрала для реєстрації. Також зазначила, що до неї приходив попередній адвокат позивача ОСОБА_4 , у нього був договір, підписаний каліграфічним почерком, разом з тим, вона вважає, що ОСОБА_4 не могла так розписатися. Пояснила також, що 20 липня 2016 року вона була двічі у госпіталі: перший раз - вранці для уточнення, а в другій половині дня - для підписання договору. Під час укладення договору в палаті були присутні вона (приватний нотаріус), ОСОБА_13 І. - відчужувач, ОСОБА_2 - набувач, ОСОБА_11 - особа, яка підписала договір за ОСОБА_4 . Під час читання договору особи, які перебували в одній палаті в госпіталі з ОСОБА_4 , - вийшли з палати. Всі необхідні документи, які потрібні були для посвідчення договору, були надані їй відповідачем. Додатково зазначила, що вона не погоджувала з адміністрацією госпіталю про свій візит до лікувального закладу і не повідомляла про те, що вона має намір вчиняти в госпіталі (в палаті) нотаріальну дію.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Грицину В.І., представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , враховуючи надані в попередніх судових засіданнях пояснення позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – приватного нотаріуса Лебедєву Н.Л., свідків, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, разом з тим, є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, проданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Підставу позову складають зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

Так, звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_4 , та в подальшому правонаступник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 , просила визнати недійсним договір довічного утримання від 20 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Лебедєвою НЛ., зареєстрований в реєстрі за №238, та як на підстави позовних вимог зазначила, що ОСОБА_4 будь-яких документів не підписувала, право власності на квартиру не переоформляла та не мала наміру цього робити, ніяких договорів щодо належної їй квартири не укладала та не мала волевиявлення на їх укладення, та, крім того, укладення будь-яких договорів щодо квартири не відповідало її внутрішній волі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч.2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 744,745 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Крім того, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 вересня 1994 року, виданого згідно з розпорядженням від 15 вересня 1994 року №11708, та 18 червня 2015 року за №1078 видано дублікат зазначеного свідоцтва, ОСОБА_4 належала на праві власності квартира АДРЕСА_2 .

20 липня 2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Лебедєвою Н.Л. було посвідчено договір довічного утримання (догляду), зареєстровано в реєстрі за №237, за умовами якого ОСОБА_4 , як Відчужувач, передалавищезазначену квартиру під номером АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 , а ОСОБА_2 , як Набувач, отрималау власність згадану квартиру на умовах цього Договору.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись Відчужувачу, оцінюється сторонами у сумі 800 грн., за їх взаємною згодою.

Утримання (догляд) визначаються сторонами у вигляді: а) забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у квартирі, яка є предметом цього Договору; б) забезпечення щоденним триразовим харчуванням (сніданок, обід, вечеря). Вартість продуктів становить 500 грн. на місяць; в) надання побутових послуг (прання постільної білизни та особистих речей – один раз на 10 днів, в разі потреби ремонт побутової техніки тощо). Оцінюється сторонами у суму 50 грн. на місяць; г) забезпечення належними лікувальними засобами на середню суму – 250 грн. на місяць.

Відповідно до п.4.7 Договору право власності на квартиру, що є предметом цього Договору, у Набувача виникає з моменту державної реєстрації цього Договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у п.4.9 Договору зазначено, що внаслідок хвороби Відчужувача, за її проханням та в її присутності, в також в присутності нотаріуса, договір підписав ОСОБА_12 .

Також, в зазначеному Договорі зазначено про те, що у зв`язку з тим, що відчужувач внаслідок хвороби не може з`явитися до приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса, цей договір підписано та посвідчено за місцем її фактичного перебування в Кіровоградському обласному госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни за адресою: АДРЕСА_5 . АДРЕСА_6 .

Пунктом 4.2 Договору визначено, що сторони стверджують, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним, а також, що вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього Договору.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.08.2016 року №65114520, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є наявною актуальна інформація про право власності: номер запису про право власності: 15598469, дата, час державної реєстрації 20.07.2016 року 18:31:59, державний реєстратор: приватний нотаріус Лебедєва Н.Л., підстава виникнення прав власності: договір довічного утримання, серія та номер: 237, виданий 20.07.2016 року, видавник: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Лебедєва Н.Л., форма власності: приватна, власник ОСОБА_2 , об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 .

Суд вважає, що вищезазначений договір довічного утримання (догляду) від 20.07.2016 року не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, при цьому, судом встановлено та не спростовано стороною відповідача, що ОСОБА_4 зазначений договір не підписувала, за неї, як Відчужувача за договором довічного утримання, підпис вчинено сторонньою особою ОСОБА_12 .

При цьому, допитані в судовому засіданні свідки пояснили, зокрема, свідок ОСОБА_12 пояснив, що він знає відповідача, робив у неї ремонт років 3-4 тому назад. Вказав, що працював на заправці, однак шукав іншу роботу та вийшов на зупинці громадського транспорту, в цей час до нього підійшла відповідач, яка вийшла з госпіталю, та він запитав її, що вона тут робить, на що вона відповіла, що доглядає за бабусею і запитала - чи зможе він їй допомогти як свідком. На дану пропозицію він погодився, після чого вони поїхали до нотаріуса, він надав нотаріусу свої анкетні дані та копію паспорта, та вони домовилися зустрітися на тій же зупинці, де зустрілися напереродні. Після телефонного дзвінка відповідача він поїхав, відповідач зустріла його на зупинці громадського транспорту і провела до госпіталю, на ліфті піднялися на 2-ий, чи на 3-ій поверх, точно він не пам`ятає, зайшли в палату, в палаті була нотаріус і була бабуся, та у бабусі права рука не рухалася, при цьому нотаріус зачитала договір, та запитала у бабусі, чм згодна вона на те, щоб її доглядала ОСОБА_2 , на що бабуся сказала, що вона згодна. Зазначив, що де йому показували розписуватися в договорі довічного утримання, він там і розписався. В якому відділенні і в якій палаті перебувала на лікуванні ОСОБА_4 він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_14 зазначив, що він працює адвокатом в АО «Усатенко і Усатенко», та в серпні 2016 року до нього за наданням правової допомоги звернулася ОСОБА_1 і розповіла, що в її матері зникли документи на квартиру і вона вважає, що квартирою її матері заволоділи інші особи, та він перевірив зазначену інформацію по Реєстру. Потім поспілкувався зі ОСОБА_4 , яка повідомила йому, щовона ні з ким не укладала жодного договору щодо своєї квартири, про будь-які договори щодо належної їй квартири вона не знає, примірника договору у неї також не має. В подальшому, він уклав зі ОСОБА_4 два договори на представництво її інтересів в суді та в органах нотаріату. Звернувся до нотаріуса ОСОБА_15 Н.Л. і попрохав надати копію договору довічного утримання та всі документи, які були їй надані перед посвідченням оспорюваного правочину, однак нотаріусом йому було відмовлено в наданні необхідних документів. Після ще одного спілкування зі ОСОБА_4 він подав до суду позов про визнання недійсним договору довічного утримання. Він передбачав, що там міг бути підроблений підпис від імені ОСОБА_4 , тому він відібрав у неї зразки підпису для можливого дослідження експерту. Вказав, що обидва примірника оспорюваного договору знаходяться у відповідача ОСОБА_2 . Більш того, вона (відповідач) їх тримала в руках на першому судовому засіданні. Також пояснив, що він їздив до госпіталю і зі слів працівників лікувального закладу йому стало відомо, що ОСОБА_2 з нотаріусом видворяли всіх з палати, де лежала також ОСОБА_4 , намагалися вивести осіб похилого віку. Про цей скандал відомо всій лікарні. Зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що ОСОБА_2 з якоюсь жінкою приходили до неї в госпіталь і говорила, щоб та підписала договір для неї. ОСОБА_4 не підписала документи. Після чого ОСОБА_2 прийшла і сказала, що потрібно вже виписуватися з госпіталю. Додатково зазначив, що ОСОБА_4 підписувала документи особисто, повільно, в його (свідка) присутності та лише лівою рукою.

Свідок ОСОБА_16 показала суду, що в період з 2010 року до 27 вересня 2017 року вона працювала медичною сестрою в терапевтичному відділенні госпіталя для ветеранів війни. Влітку 2016 року ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в палаті №64. До неї приходила ОСОБА_2 і говорила, що вона за нею доглядає. Одного дня, коли вона (свідок) була на маніпуляціях, у відділенні було «ЧП», при цьому, пацієнтки, які лежали в одній палаті зі ОСОБА_4 прийшли і сказали, що ОСОБА_4 змушували підписувати якісь документи, після чого вони зателефонували начальнику медичної частини, вона прийшла і запитала у ОСОБА_4 - чи знає вона цих жінок? На що остання помахала головою, що значило «Ні». Начальник медичної частини на підвищених тонах виставила цих жінок з відділення і наказала нам слідкувати, щоб подібного більше не трапилося. Ще коли приходила нотаріус, то вимагали надати їм окрему кімнату.

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що з 2007 року вона працює сестрою-господаркою в терапевтичному відділенні госпіталя, при цьому, бабуся ОСОБА_4 перебувала на лікуванні у Відділенні в серпні 2016 року. Зі слів пацієнтів, їй також відомо, що до ОСОБА_4 приходила жінка і давала якісь документи підписати. Крім того, зі слів медичної сестри ОСОБА_18 , їй (свідку) відомо, що до ОСОБА_4 приходили дві-три жінки, які намагалися виселити всіх пацієнтів з палати, щоб підписати документи, однак, з цього приводу медичні сестри телефонували завідуючій відділенням, після чого до відділення приходила заступник головного лікаря по медичній частині, яка попросила жінок вийти з відділення.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, щовона працює заступником головного лікаря з медичної частини обласного госпіталю для ветеранів війни. ОСОБА_4 знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні в період з 13 по 29 липня 2016 року. Всіма необхідними лікувальними препаратами була забезпечена в повному обсязі, рецепти на медикаменти не виписувалися. 20 липня 2016 року після обіду їй зателефонували медичні сестри з поста і повідомили, що прийшли відвідувачі і вимагають виставити всіх хворих з палати для бесіди зі ОСОБА_4 . В свою чергу, вона піднялася нап`ятий поверх, зайшла в палату, там знаходилася ще одна хвора жінка, та було двоє відвідувачів - дві жінкиі запитала у ОСОБА_4 : «Як справи?» на що вона відповіла, що «Не важно». Після цього вона запитала у відвідувачів, хто вони, та одна з них представилася чи то адвокатом, чи нотаріусом, точно вона (свідок) не пам`ятає, таповідомила, що бабуся хоче зробити заповіт, однак на її питання до ОСОБА_4 , остання відповіла, що не хоче робити ніякого заповіту. Крім того, вона запитала у ОСОБА_4 про те, чи знає вона даних людей, на що вона відповіла, що їх не знає. Після чого вона (свідок) попрохала відвідувачів вийти з відділення і провела їх на вулицю. Медичний персонал був попереджений, щоб зазначених відвідувачів до хворої не пускали. Додатково зазначила, що в разі, коли хворий бажає зробити заповіт в обов`язковому порядку про це необхідно повідомити адміністрацію лікувального закладу. При вчиненні нотаріальної дії в такому випадку присутній головний лікар або його заступник. В історії хвороби ОСОБА_4 є доповідна завідуючої відділенням від 21 липня 2016 року про те, що 20 липня 2016 року о 15.30 год. приходили три жінки, завідуючої відділенням при цьому інциденті не було, вона написала доповідну на ім`я головного лікарянаступного дня зі слів медичного персоналу.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що 19 січня 2009 року вона приїхала до міста Кіровоград та поселилася до ОСОБА_4 і проживала в неї до 2013 року. До ОСОБА_4 приходили подруги, святкували день народження. ОСОБА_4 піднімалася, лівою рукою бралася за перемичку, трималася і стояла по пів-години, говорила, що обов`язково буде ходити. Зазначила, що ОСОБА_4 розписувалася лівою рукою, колилистоноша приносила їй додому пенсію. У ОСОБА_4 було два зошита з її рукописними записами. В середині 2016 року ОСОБА_4 лежала в госпіталі, та через день після її виписки з госпіталю приїхала її донька разом з онукою та правнучкою. Їй (свідку) також відомо, що викликалася поліція у зв`язку зі зникненням документів і зошитів з рукописними записами ОСОБА_4 Коли дочка поїхала, приїхав онук, який доглядав за бабусею.

Свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що її матір знаходилася на лікуванні в терапевтичному відділенні госпіталя в період з кінці липня до початку серпня 2016 року, в цей же період в терапевтичному відділенні лежала бабуся, до якої постійно приходила ОСОБА_2 і доглядала її. Зі слів її (свідка) матері, їй (свідку) також відомо, що від цієї бабусі відмовилася донька, а ОСОБА_2 їй (бабусі) була стороння особа.Зазначила, що бабуся радилася з її мамою щодо укладення договору дарування квартири, та її (свідка) мати радила бабусі укласти договір довічного утримання. Кожного дня вона відвідувала свою матір в госпіталі, та був випадок, коли вона шукала інвалідку коляску для цього і бачила, що до палати заходили чоловік і жінка, а коли вона з мамою повернулися з вулиці, ОСОБА_22 сказала, що «нарешті я в надійних руках», на що її мама зазначила, що були б ці руки надійними ОСОБА_23 відповіла: «Я цій жінці довіряю». Зазначила, що відповідача вона випадково зустріла в магазині АТБ, та її окликнула та запитала, - чи зможе вона бути свідком в суді, на що вона погодилася, повідомивши, що їй все відомо зі слів її (свідка) матері ОСОБА_24 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, твердження представника відповідача та приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Лебедєвої Н.Л. про те, що саме ОСОБА_4 була ініціатором укладення договору, його зміст був погоджений з нею та відповідав її внутрішній волі не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки, допитані в суді свідки, які є працівниками госпіталю, досліджена судом історія хвороби ОСОБА_4 , копія якої (історії хвороби) долучена до матеріалів справи, а також інформація Кіровоградського обласного госпіталю для ветеранів війни від 20.03.2018 року за вих.№315/01-21 свідчать про протилежне, і, зокрема, з зазначеної інформації судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 13 липня 2016 року по 29 липня 2016 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Кіровоградського обласного госпіталю для ветеранів війни, в палаті №64, яка (палата) розрахована на 5-ть ліжок та 20 липня 2016 року до хворої ОСОБА_4 приходили особи, які не поставили нікого до відома, що вониприйшли до хворої та вимагали від медичного персоналу вивести всіх пацієнтів з палати з метою підписати якісь документи, при цьому, чергова медична сестра звернулася до відвідувачів, одна з яких представилася нотаріусом, але посвідчення не пред`явила та не повідомила про мету відвідування адміністрацію госпіталю. У зв`язку з цим, постова медична сестра поставила до відома заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_19 , яка піднялася в палату, але присутні не пред`явили їй посвідчення та повідомили, що хвора ОСОБА_4 бажає зробити заповіт. При співбесіді заступника головного лікаря з медичної частини з пацієнткою ОСОБА_4 , остання повідомила, що вона не знає цих людей, бачить їх перший раз і ніяких підписів робити не буде. Після вищевикладеного заступник головного лікаря з медичної частини попросила присутніх покинути відділення та провела їх до виходу.

Під час перебування ОСОБА_4 в госпіталі проводилось обстеження, лікування та харчування згідно стандартів та протоколів МОЗ України безкоштовно для пацієнтки, за бюджетні кошти госпіталю. Рецепти на медикаменти пацієнтці не виписувалися.

Офіційні особи для здйснення будь-яких дій, які передбачені їх функціональними обов`язками відносно пацієнтів, зобов`язані повідомляти адміністрацію закладу та отримати дозвіл на спілкуваня з пацієнтами.

Адміністрації Кіровоградського обласного госпіталю для ветеранів війни не було відомо, що 20 липня 2016 року приватним нотаріусом Лебедєвою Н.Л. було посвідчено договір довічного утриманя в палаті, де перебувала ОСОБА_4 .

Судом також відзначається, що з огляду на викладене вище, встановлено відношення ОСОБА_4 до відвідувачів, які з`явилися в палату, де знаходилася ОСОБА_4 20 липня 2016 року, і дійсну її волю до вчинення правочину щодо відчуження належної їй квартири, а саме: відсутність волевиявлення на укладення договору довічного утримання.

Окрім того, є достатні підстави вважати, що в приміщенні госпіталю оспорюваний правочин не був підписаний. Більш того, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду і той факт, що підписант договору ОСОБА_12 , який підписав договір замість ОСОБА_4 в зазначений день, а саме: 20 липня 2016 року був серед відвідувачів ОСОБА_4 .

Зазначене підтверджується як показами свідків - працівників Кіровоградського обласного госпіталю для ветеранів війни, так і доповідною завідуючої терапевтичним відділенням госпіталю від 21 липня 2016 року ОСОБА_25 , яка міститься в медичній карті стаціонарного хворого №2220 ОСОБА_4 в тій частині, що 20 липня 2016 року о 15 год. 30 хв. до ОСОБА_4 приходили три жінки, одна з яких представилася медичній сестрі нотаріусом після того, як їх почали запитувати, хто вони такі є, також вонивимагали доставити хвору в окрему палату, щоб вона підписала якісь документи. Свої документи зазначені відвідувачі медичному персоналу не пред`являли.

Крім того, надані під час судового розгляду позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи копії договору строкового банківського вкладу №56287/2005 від 17 листопада 2015 року, додаткова угода до нього від 23 листопада 2015 року, укладені між ПАТ АБ «Південний» і ОСОБА_4 , прибуткового касового ордеру №1 від 24 червня 2014 року, договору про соціальне обслуговування (термін дії з 01 червня 2015 року до 01 червня 2016 року), договору про соціальне обслуговування (термін дії з 01 квітня 2016 року до 01 квітня 2017 року), договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Усатенко ОСОБА_26 та ОСОБА_4 , рукописні тексти записів дат народжень, номерів телефонів та інших документів, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, підтверджують ту обставину, та не спростовано стороною відповідача, що ОСОБА_4 власноруч підписувала документи від свого імені, та вчиняла рукописні тексти.

Окремо суд зазначає про порушення приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Лебедєвою Н.Л. вимог законодавства, що регулює вчинення нотаріальних дій.

Зокрема, згідно з вимогами ч.3 ст. 45 Закону України «Про нотаріат» якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Відповідно до пункту 5 Глави 9 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

В оспорюваному договорі довічного утримання (догляду) від 20.07.2016 року зазначено, що у зв`язку із хворобою відчужувача, за її дорученням, її та в присутності нотаріуса, текст договору підписано ОСОБА_12 , між тим, інформацію щодо стану здоров`я ОСОБА_4 та можливості останньою вчиняти таку дію нотаріус у лікарів не запитувала, покладаючись на власний розсуд.

Крім того, як зазначено вище, договір довічного утримання підписав ОСОБА_12 , при цьому, зі слів відповідачата приватногонотаріуса вказану особу знала раніше тільки відповідач ОСОБА_2 , і саме вона запросила його до нотаріуса для підписання договору, що потягло за собою порушення вимог вищевказаних норм в тій частині, що саме відчужувач визначає особу, яка підписує правочин за нього.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, розглядаючисправу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих учасниками справи доказів, суд вважає доведеним факт, що договір довічного утримання від 20 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Лебедєвою Н.Л., зареєстровано в реєстрі за №238, ОСОБА_4 особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що, виходячи з приписів ст.ст.203, 215 ЦК України, свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення оспорюваного договору та є підставою для визнання його недійсним у зв`язку з відсутністю волевиявлення сторони правочину.

Позивачем заявлено також вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , які задоволенню не підлягають з тих підстав, що, оскільки право власності на об`єктинерухомого майна підлягає державній реєстрації, то рішення суду про задоволення позову про визнання договору недійсним є підставою для скасування здійсненої раніше державної реєстрації права власності на це майно за відповідачем у справі та для здійснення такої реєстрації за позивачем (ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позоних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. У разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок дежави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на підставі чого, та приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , при пред`явленні позову до суду була відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, останній в розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Лебедєва Наталія Леонідівна про визнання договору довічного утримання недійсним та скасування державної реєстрації права власності, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір довічного утримання від 20 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Лебедєвою Н.Л., зареєстровано в реєстрі за №238.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова