Ухвала суду № 83939271, 09.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.08.2019

Справа № 320/356/19

Провадження № 1-кп/320/545/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Горбань Н.А.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Зубова О.В.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Чеботарь Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003426 від 24 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003426 від 24 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

26 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до підозрюваного ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався і спливає – 31 серпня 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Зубов О.В., заявив клопотання про зміну запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме – у вигляді домашнього арешту, мотивуючи це тим, що на даний час відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1

Обвинувачений повністю підтримав думку та клопотання свого захисника.

Прокурор, потерпіла та її представник у судовому засіданні заперечували проти клопотання захисника обвинуваченого, посилаючись на те, що на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У судовому засіданні, суду не надано відомостей та відповідно належних доказів стосовно того, за якою адресою необхідно застосувати домашній арешт, кому належить право власності на житло, не з`ясовано думку власників житла щодо можливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за цією адресою, а також не доведено наявності міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявності у нього родини та утриманців (місце їх фактичного проживання), достатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для запобігання ризикам. З огляду на викладене, суд не має підстав для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. А тому, суду вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Зубова О.В. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт слід залишити без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Зубова О.В. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 14 серпня 2019 року о 17 годині 00 хвилин.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ