Рішення № 83936782, 21.08.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1064/19

РІШЕННЯ

іменем України

21 серпня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Тимощук І.П. представників позивача Ониська М.М., Сторожука А.В. представників відповідача Казарець О.А., Калужської Н.О., Ярмолюка Д.О. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛЕТИЧІВ АГРО" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2019 №0003921402, №0003941402, від 02.01.2019 №000091303, №0000111303.

Ухвалою від 15 квітня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.15 по 30.06.18 за результатами якої складений акт перевірки №1661/22-01-14-02/34978673 від 27.11.2018р. За наслідками проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесені податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019 №000091303, №0000111303, №0000051402, №0000031402, №0000041402. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав до Державної фіскальної служби України адміністративну скаргу. В ході розгляду адміністративної скарги Державна фіскальна служба України на підставі підпункту 78.1.5. пункту 78.1, пункту 78.2. статті 78 Податкового кодексу України призначила позапланову перевірку щодо фактів які викладені у адміністративній скарзі. За наслідками проведеної позапланової перевірки Головне управлінням ДФС у Хмельницькій області склало акт перевірки від 15.03.2019. №0154/22-01-14- 02/34978673. З врахуванням висновків акту позапланової перевірки, Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги №12923/6/99-99-11-04-01-25 від 20.03.2019, яким адміністративну скаргу задовольнила частково, скасувала податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019 №0000051402, №0000041402 та №0000031402. На підставі рішення Державної фіскальної служби України №12923/6/99-99-11-04-01-25 від 20.03.2019, Головне управління ДФС у Хмельницькій області винесло нові податкові повідомлення-рішення, а саме від 26.03.2019 №0003921402, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 296 260 грн, №0003941402 згідно з яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України застосований штраф в розмірі 50% у сумі 622 795,00 грн. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2019 №0003921402, №0003941402, від 02.01.2019 №000091303, №0000111303, позивач звернувся до суду. Вважає їх необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України. Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.01.2019 №000091303, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 119640,53 грн та №0000111303, згідно з яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 4 290,32 грн, вказує, що відповідач не прийняв до уваги, що штрафна санкція, передбачена пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, застосовується до платника податку (податкового агента) у випадку, коли сума податку на доходи фізичних осіб не перераховується взагалі або перераховується лише частково. На час перевірки узгоджені суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з вересня по грудень 2015 року вже були сплачені ТОВ "ЛЕТИЧІВ АГРО", а саме ПДФО було погашено 25 грудня 2015, а військовий збір 30 грудня 2015. Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.03.2019 №0003941402 згідно з яким застосований штраф в розмірі 50% у сумі 622795,00 грн, вказує, що при порушенні підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України постачання товарів не відбувається, а відбувається використання товарів не в господарській діяльності, відповідно застосовування пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України до порушень визначених підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та протиправним. Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.03.2019 №0003921402, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 296 260 грн, вказує, що факт використання абонентських консультаційних послуг, наданих ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" у господарській діяльності, підтверджується договорами з додатковими угодами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатками у вигляді розшифровок (деталізації послуг). Вважає посилання відповідача на порушення позивачем пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Державного класифікатора продукції та послуг 016:2010, а саме щодо заповнення ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" в податкових накладних основних реквізитів опису (номенклатури) товарів, послуг та їх обсягу постачання та коду послуги, безпідставними, оскільки листом від 10.12.18 №19/1637 ДП НДІ "Система" підтвердило, що надані контрагентами послуги класифікуються за кодом 70.22 за Державним класифікатором продукції та послуг. Щодо дорахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, на загальну суму 328207 грн, у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань по придбаних ТМЦ, товарах, роботах (послугах) та включених до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаного насіння соняшника, кукурудзи, пшениці, сої, мінеральних добрив, гербіцидів, засобів захисту рослин, ПММ, будівельних матеріалів, послуг енергопостачання, газопостачання, послуг збирання врожаю, МШП, послуг з обробки ґрунту, послуг транспорту, ремонту та сервісного обслуговування транспорту, сільськогосподарської техніки, запасних частин, послуг зберігання, посіву насіння та інших в загальній сумі 1641035 грн, сума ПДВ 328207 грн., які не використані у власній господарській діяльності, вказує, що при обрахунку різниці між площами по установці посівних площ та площами посівів відповідач допустив помилки, а саме при посіві різних гібридів або насіння різних номенклатур на одному полі задвоєно/затроєно площі полів, акти списання насіння на різні поля віднесені до одного поля, допущені арифметичні помилки. Тому, враховуючи викладене прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, просили в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" відмовити в повному обсязі. В поданому до суду відзиві відповідач зазначив, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.03.2019 №0003921402, №0003941402, від 02.01.2019 №000091303, №0000111303, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені перевіркою порушення пункту 54.2 статті 54, пункту 164.3 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач своєчасно не нарахував, не утримав та своєчасно не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу від надання майна в оренду за 2015 рік на загальну суму 513576,95 грн, пункту 1.4 статті 16-1 підрозділу 10, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого позивач своєчасно не нарахував, не утримав та не перерахував військовий збір на загальну суму 35922,66 грн, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення рядку 19 Декларації "Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, поточного звітного (податкового) періоду" та рядку 21 Декларації "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" за червень 2018 року на суму 1296260 грн, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 наказу Міністерства Фінансів України від 31.12.2015 №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", в результаті чого встановлено, що останнім днем звітного (податкового) періоду не складено зведені податкові накладні за послугами та продукцією, що не використанні у власній господарській діяльності, на загальну суму ПДВ 622795 грн. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняті правомірно, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" зареєстроване Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області 12.05.2007.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 25.09.2018 №2760, направлень від 05.10.2018 №3072, №3074, №3073, від 09.10.2018 №3110, відповідно до статей 20, 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" (далі - ТОВ "Летичів Агро") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

За наслідками перевірки складений акт № 1661/22-01-14-02/34978673 від 27.11.2018 року, яким зафіксовані порушення вимог абзацу "г" пункту 198.5, статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся в загальній сумі 97322 грн., у тому числі за березень 2017 року в сумі 97322 грн, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ) всього в сумі 1515189 грн. за червень 2018 року, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 наказу Мінфіну від 31.12.2015, №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" у зв`язку з чим, позивач за останнім днем звітного (податкового) періоду не склав окремі зведені податкові накладні за операціями, що не використанні у власній господарській діяльності, на загальну суму ПДВ 1612511 грн, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та пункту 3.1 розділів III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерством фінансів України від 13.01.2015 №4, в податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3, 4 квартал 2017 року поданий з недостовірними відомостями, а саме невірно вказано податкові номери 5 фізичних осіб, яким нарахований та виплачений дохід, пункту 164.3 статті 164, пункту 54.2 статті 54, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 та підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.4, пункту 168.1, статті 168 Податкового кодексу України щодо своєчасного нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу від надання майна в оренду за 2015 рік на загальну суму 513576,95 грн, в тому числі за вересень 2015 року в сумі 346117,76 грн, за жовтень 2015 року в сумі 116469,96 грн, за листопад 2015 року в сумі 27251,57 грн, за грудень 2015 року в сумі 23737,66 грн, абзацу 1 частини 5, абзаців 1, 2 частини 8 статті 9 закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", щодо несвоєчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 102242,48 грн. за виплачену частково (авансом) заробітну плату на яку нараховується ЄСВ в 27 січня 2017 року за січень 2017 року (фактична сплата ЄСВ до бюджету здійснена 30.01.2017 року, 31.01.2017 року та 07.02.2017 року), підпункту 1.4. статті 161 підрозділу 10 Інші перехідні положення, підпункту 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України щодо несвоєчасного нарахування утримання та сплати військового збору на загальну суму 35922,66 грн, в тому числі за вересень 2015 року в сумі 30081,86 грн, за жовтень 2015 року в сумі 4212,23 грн, за листопад 2015 року в сумі 803,59 грн, за грудень 2015 року в сумі 824,99 грн, статей 2, 3, 21, 24, КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" щодо неналежного оформлення трудових відносин ТОВ "Летичів Агро" з громадянами (трудові договори не укладені, про допуск найманих працівників до роботи завчасно органи ДФС у встановленому порядку не повідомлені).

На підставі зазначених висновків відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019 №000091303, яким застосував штрафні санкції у розмірі 119640,53 грн, №0000111303, яким застосував штрафну санкцію у розмірі 4 290,32 грн, №0000051402, яким застосував штраф в розмірі 50% у сумі 707486 грн, №0000031402, яким донарахував податок на додану вартість у розмірі 97 322 грн., та застосував штрафну санкцію у розмірі 24 331 грн, №0000041402, яким зменшив від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1515189 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав до Державної фіскальної служби України адміністративну скаргу.

На підставі наказу Державної фіскальної служби України від 05.03.2019 №170, направлень, виданих ГУ ДФС у Хмельницькій області від 06.03.2019 №822, №821, від 11.03.2019 №837, відповідно до статей 20, 75, 77, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо оподаткування податком на додану вартість, що стали предметом оскарження.

За наслідками перевірки складений акт №0154 /22-01-14-02/34978673 від 15.03.2019, яким зафіксовані порушення вимог абзацу "г" пункту 198.5, статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ) в сумі 1296260 грн. за червень 2018 року, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 наказу Мінфіну від 31.12.2015, №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", ТОВ "Летичів Агро" останнім днем звітного (податкового) періоду не складено окремі зведені податкові накладні за операціями, що не використанні у власній господарській діяльності, на загальну суму ПДВ 1296260 грн., в тому числі за: жовтень 2015 в сумі 41975 грн., квітень 2016 в сумі 8696 грн., січень 2017 в сумі 49856 грн., лютий 2017 в сумі 49727 грн., березень 2017 в сумі 49792 грн., квітень 2017 в сумі 249792 грн., травень 2017 в сумі 151249 грн., червень 2017 в сумі 49792 грн., липень 2017 в сумі 49792 грн., серпень 2017 в сумі 49792 грн., вересень 2017 в сумі 49792 грн., жовтень 2017 в сумі 49792 грн., листопад 2017 в сумі 49792 грн., грудень 2017 в сумі 25870 грн., січень 2018 в сумі 49792 грн., лютий 2018 в сумі 61594 грн., березень 2018 в сумі 61594 грн., квітень 2018 в сумі 65857 грн., травень 2018 в сумі 65857 грн., червень 2018 в сумі 65857 грн.

20.03.2019, з врахуванням висновків акту позапланової перевірки, Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги, яким скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 02.01.2019 №0000031402 внаслідок непідтвердження визначення грошових зобов`язань висновками акта ГУ ДФС у Хмельницькій області від 15.03.2019 №0154/22-01-14-02/34978673 про результати документальної позапланової виїзної перевірки, від 02.01.2019 №0000041402, №0000051402 в частині зменшення від`ємного значення, застосування штрафних санкцій, що непідтверджені висновками акта ГУ ДФС у Хмельницькій області від 15.03.2019 №0154/22-01-14-02/34978673 про результати документальної позапланової виїзної перевірки, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 02.01.2019 №0000111303, №000091303 залишила без змін.

На підставі вказаного рішення, Головне управління ДФС у Хмельницькій області винесло нові податкові повідомлення-рішення, а саме податкове повідомлення-рішення форми "Д" від 02.01.2019 №000091303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафної санкції в сумі 119640,53 грн., податкове повідомлення-рішення форми "Д" від 02.01.2019 №0000111303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у вигляді штрафної санкції в сумі 4290,32 грн, податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 26.03.2019 № 0003921402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1296260 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 26.03.2019 № 0003941402, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 622795 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень суд встановив таке.

Підставою для податкового повідомлення-рішення від 26.03.2019 №0003921402, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1296260 грн, слугували висновки перевірки про порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 968053 грн по операціях з придбання від ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" абонентських послуг, оформлених податковими накладними, заповненими з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України та Державного класифікатора продукції та послуг 016:2010, що не надало змоги ідентифікувати зміст послуг, що постачався, їх обсяг та вартість, та зв`язок з господарською діяльністю позивача.

За даними перевірки номенклатура абонентські консультаційні послуги, зазначена в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), та податкових накладних, не дає змоги ідентифікувати, вид послуг ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" наданих ТОВ "Летичів Агро" відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг, оскільки договори про надання абонентських послуг від 04.01.2016 №14-АП/РА, від 01.02.2015 № 01-01-15 АП6 містять широкий перелік послуг, що мають різні КВЕДи та не відносяться виключно до класу 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування".

Суд встановив, що 04.01.2016 року позивач та ТОВ "Агропросперіс" уклали договір про надання абонентських послуг №14- АП/РА. Пунктом 1 вказаного договору визначений перелік робіт та послуг, які ТОВ "Агропросперіс" зобов`язується надати ТОВ "Летичів Агро", а саме абонентські послуги в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, зокрема, але невиключно: консультаційні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем, юридичні (у тому числі адвокатські) послуги та інші послуги що випливають з статті 2 цього Договору. Згідно з пунктом 2 договору виконавець бере на себе зобов`язання з надання наступних послуг, зокрема: юридичні послуги, юридична допомога (в тому числі адвокатська), організація і здійснення науково-економічної та організаційно-економічної діяльності, послуги по персоналу, послуги по питанням продажу товару, послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, стандартизації систем управління (ISO), інформаційно-консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку, послуги з точки зору агрономії щодо організації і здійснення методологічно-технологічного забезпечення функціонування галузі рослинництва, організації господарських операцій.

01.02.2015 року позивач та ТОВ "Біо Агро" уклали договір №01-02-15АПб про надання абонентських послуг, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 якого ТОВ "Біо Агро" зобов`язується надати ТОВ "Летичів Агро" абонентські послуги, в обсязі і на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 договору, за надані виконавцем послуги замовник сплачує абонентську плату на підставі, в розмірах та у спосіб, що передбачені цим договором. Пунктом 2 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний надати послуги, зокрема, з організації і здійснення методологічно-технологічного забезпечення функціонування галузі рослинництва замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору агрономії, з організації і здійснення комплексної механізації, автоматизації, електрифікації і передових методів організації сільськогосподарського виробництва з метою прискорення темпів зросту виробництва і продуктивності праці замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору інженерії, з організації і здійснення замовником закупівель продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, робіт та послуг від третіх осіб - контрагентів замовника з метою забезпечення безперебійної та результативної фінансово- господарської діяльності замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору матеріально-технічного забезпечення, з економічної безпеки стосовно організації та функціонування фінансово-господарської діяльності замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору економічної безпеки сільськогосподарського виробництва.

На підставі укладених договорів позивач придбав у ТОВ "Агропросперіс" абонентські послуги на загальну суму 2660298 грн, в тому числі ПДВ - 443383 грн, та у ТОВ "Біо Агро" - на загальну суму 3148010, в тому числі ПДВ- 524670 грн.

Виконання передбачених договорами послуг засвідчене актами здачі-приймання абонентських консультаційних послуг, підписаними представниками позивача та його контрагентів. А їх попередня оплата - податковими накладними, виписаними ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро", з зазначенням виду послуг - абонентських консультаційних послуг та коду ДКПП "70.22".

До кожного акту здачі-приймання абонентських консультаційних послуг виконавець надав позивачу звіт про виконання послуг.

Відповідно до наданих звітів ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" позивачу надані абонентські консультаційні послуги, види та детальний перелік яких передбачений договорами про надання послуг з цими контрагентами.

Зазначені звіти безпідставно не враховані відповідача під час формування висновку за результати перевірок позивача.

Отримавши від постачальників послуг податкові накладні, які підтверджують факт попередньої оплати цих послуг, позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ, сплачений у їх вартості.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1 і 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкові накладні, складені ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" по факту попередньої оплати позивачем абонентських консультаційних послуг з зазначенням коду ДКПП "70.22", складені з дотриманням пункту 201.1 статті 200 ПК України. Тому, правомірно слугували підставою для формування позивачем податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Доводи відповідача до порушення контрагентами позивача правил заповнення цих податкових накладних у зв`язку з невірним зазначенням коду послуг, який не дає можливості ідентифікувати вид послуги, передбаченої договором, що в свою чергу, свідчить про відсутність зв`язку цих послуг з господарською діяльністю позивача, суд вважає безпідставними.

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі - Порядок №1307).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 до розділу Б табличної частини податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема, до граф 3.1, 3.3 - код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП). У разі постачання послуги заповнюється графа 3.3, в якій зазначається код послуги згідно з ДКПП.

Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП) затверджено наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів".

Згідно з вказаних положень зазначеного наказу ДКПП узгоджений із Класифікацією видів економічної діяльності ДК009:2010 (КВЕД-2010) та класи послуг у ДКПП відповідають видам діяльності в класах КВЕД-2010. Тобто згідно з ДКПП продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності, визначеного в КВЕД-2010. Таким чином, код продукції згідно з ДКПП має відповідати коду КВЕД для відповідного виду діяльності.

На запит ТОВ "Агропромсервіс" від 25.01.2017 №3/1 Державна служба статистики України листом від 24.02.2017 №14.4.-06/38-17 повідомила, що діяльність із надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю (у тому числі юридичні, IT, PR, HR, бухгалтерські послуги тощо) класифікують у позиції 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування"

06.12.18 №62 ТОВ "Агропросперіс" надіслало відповідний запит і до ДП НДІ "Система" (розробник ДКПП) з запитом щодо визначення коду діяльності за КВЕД і послуги за ДКПП. Листом від 10.12.18 №19/1637 ДП НДІ "Система" підтвердило, що послуги надані ТОВ "Агропромсперіс" класифікуються за кодом 70.22 за ДКПП.

Таким чином, код наданих послуг зазначений у податкових накладних їх виконавцями у відповідності до отриманих роз`яснень Державної служби статистики України.

Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому правомірно слугували підставою для формування податкового кредиту за наслідками попередньої оплати абонентських консультаційних послуг .

Посилання відповідача на пункт 201.10 статті 201 ПК України, яким передбачені вимоги до податкової накладної, як на підставу для визнання цих податкових накладних такими, що не підтверджують факт використання абонентських послуг в господарській діяльності позивача, суд вважає безпідставним, оскільки, за змістом цієї норми невідповідність податкової накладної статті 201 ПК України є підставою для зупинення або відмови у реєстрації податкових накладних, однак не може слугувати підставою оцінки мети придбання цих послуг.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995року № 168/704; первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно з пунктом 2.4 цього Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

ПК України не містить положень, що дозволяють контролюючому органу оцінювати затрати з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг.

Не зазначення певної інформації при оформленні актів здачі - приймання робіт (надання послуг), звітів про надані послуги, не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

В тому числі, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Більше того, не заповнення у певних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Умовою документального підтвердження операцій є можливість на підставі наявних документів зробити висновки про те, що витрати фактично понесені.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного суду від 10.05.2018 року № 820/1763/16, від 04.04.2018 року 810/4751/13-а, від 29.03.2018 року 825/1391/17.

В процесі судового розгляду, суд встановив, що факт надання послуг ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" засвідчується актами-здачі приймання робіт (дання послуг), а їх зміст, обсяг та приналежність до господарської діяльності засвідчується реєстром договорів у кладених ТОВ "Летичів Агро" з контрагентами, реєстром відвантажень власновирощеної сільськогосподарської продукції до станцій призначення, реєстром митних декларацій, реєстром звернення працівників ТОВ "Летичів Агро" до ТОВ "Агропросперіс" з нагальних питань, які виникли в процесі використання 1С, ПК, а також змістом послуг та їх обсяг, які надавалися ТОВ "БІО АГРО" на користь ТОВ "Летичів Агро".

При цьому, суд враховує, що акт перевірки не містить доказів порушення податкового законодавства позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро", як і доказів неможливості реального здійснення ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" господарських операцій з контрагентами з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для надання послуг, фактичного нездійснення контрагентами підприємницької діяльності саме в період отримання послуг позивачем, відсутності у них саме у цей період фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро", порушення кримінальних справ стосовно діяльності ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" та їх посадових осіб та/чи засновників, протоколів допитів зазначених осіб, оголошених підозр, вироків судів.

Відповідач також не надав докази на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників (ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро"), не навів будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Летичів Агро" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд враховує, що послуги надані ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" зумовлені в першу чергу виробничою необхідністю, у зв`язку з відсутністю відповідних спеціалістів у штаті позивача.

Так, штатний розпис позивача повністю складається із виробничих професій (водії, апаратники оброблення зерна, вагарі, комірники, слюсарі, енергетики, сторожа, столяри, трактористи, машиністи зернових навантажувально-розвантажувальних машин, фахівці кількісно-якісного обліку зерна, пробовідбірник, лаборант).

ТОВ "Летичів Агро" не має в своєму штаті програмістів або інших IT спеціалістів, економістів, консультантів, юристів, HR та PR спеціалістів, логістів, внутрішніх аудиторів, аналітиків консолідованої інформації, консультантів з питань ліквідності, менеджерів з постачання. Всі ці функції передані на аутсорсинг і виконуються саме працівниками ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро".

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідачем не доведене існування обставин, яві відповідно пункту 198.5 статті 198 ПК України є підставою для збільшення позивачем зобов`язань з ПДВ по операціях з придбання послуг від ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро".

За даними перевірки позивач занизив задекларовані показники у рядку 4.1 Декларацій "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою" на загальну сумі 328207 грн, у зв`язку з не нарахуванням відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України податкових зобов`язань по придбаних ТМЦ, товарах, роботах (послугах) та включених до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаного насіння соняшника, кукурудзи, пшениці, сої, мінеральних добрив, гербіцидів, засобів захисту рослин, ПММ, будівельних матеріалів, послуг енергопостачання, газопостачання, послуг збирання врожаю, МШП, послуг з обробки ґрунту, послуг транспорту, ремонту та сервісного обслуговування транспорту, сільськогосподарської техніки, запасних частин, послуг зберігання, посіву насіння та інших в загальній сумі 1641035 грн, сума ПДВ 328207 грн., які не використані позивачем у власній господарській діяльності, суд враховує таке.

Зазначені висновки сформовані в результаті аналізу відповідачем загальної суми витрат позивача на посів зернових та певному полі та площі цього поля, відображених у бухгалтерському обліку і актах ВЗСГ - 4, та площі цього поля, зазначеної у Структурі полів.

Витрати, здійснені на різницю в площі одного і того ж поля, зазначених у актах ВЗСГ - 4 і Структурі полів, відповідач вважає такими, що використані позивачем не в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, витрати платника податку визнаються такими, що пов`язані з господарською діяльністю платника податку у разі, якщо такі витрати пов`язані з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів та спрямовані на отримання доходу.

Основним видом господарської діяльності позивача є виробництво сільськогосподарських культур.

В судовому засіданні відповідач не довів, що витрати на посівний матеріал, паливно мастильні матеріали, мінеральні добрива, заробітну плату трактористів, тощо, списані на підставі актів ВЗСГ - 4, в яких зазначена площа посіву та інших первинних документів, не пов`язані з господарською діяльністю позивача та не спрямовані на отримання ним доходу від цих витрат. Не доведено також, що дохід, отриманий позивачем в результаті збору врожаю відображений позивачем в бухгалтерському та податковому обліку не в повному обсязі.

Відповідачем не заперечується факт здійснення позивачем витрат на насіння, мінеральні, органічні і бактеріальні добрива, засоби хімічного захисту рослин, ПМП, тощо , у розмірах, вказаних ним у бухгалтерському обліку. Не заперечується також те, акти витрат насіння та садивного матеріалу, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, акти ВЗСГ - 4 та інші документи, з дотриманням правил бухгалтерського обліку. Не заперечується відповідачем також той факт, що позивачем не перевищені законодавчо визначені норми витрат посівного матеріалу на кожне поле.

Тому, суд вважає висновки відповідача щодо відсутності зв`язку витрат на посів зернових на частині поля з господарською діяльністю позивача, підтверджених первинними документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що висновки про перевищення площ полів (в розрізі номерів полів), на яких здійснено посів сільгоспкультур, згідно інших актів про витрати насіння і садивного матеріалу, над площам (в розрізі номерів полів), відповідач сформував на підставі Структури полів, яка не є первинним документом і не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача.

Натомість, для встановлення фактичної плащі поля відповідачем не використані договори оренди землі, укладені позивачем з орендодавцями, згідно з якими визначено площу земельних ділянок наданих в оренду позивачу.

Оскільки відповідач під час перевірки не досліджував вказані первинні документи (договори оренди землі), а зробив висновки лише на підставі "Структури полів", висновки відповідача про перевищення площ полів (в розрізі номерів полів), на яких здійснено посів сільгоспкультур, згідно інших актів про витрати насіння і садивного матеріалу, над площам (в розрізі номерів полів), які підприємство самостійно визначило під посіви в документах "Установка структури посівних площ" є необґрунтованими, а зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 328207 грн безпідставним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 №0003921402 прийняте відповідачем з порушенням норм ПК України.

Неправомірним також податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019р. №0003941402, про застосування до позивача на підставі статті 120-1 ПК України штрафу в розмірі 50% у сумі 622 795,00 грн за нереєстрацію податкової накладної на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, враховуючи таке.

Пунктом 120-1.1. статті 120-1ПК України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Оскільки під час розгляду справи позивач довів факт використання операцій у власній господарській діяльності по виписаним ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" податковим накладним, підстави для застосування відповідачем вимог статті 120-1 ПК України відсутні.

Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення форми "Д" від 02.01.2019 № 000091303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафної санкції в сумі 119640,53 грн, та від 02.01.2019 №0000111303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у вигляді штрафної санкції в сумі 4290,32 грн, суд враховує таке.

Під час перевірки повноти нарахування, утримання і перерахування податку на доходи фізичних осіб інших, ніж заробітна плата, відповідач встановив, що із виплаченого ТОВ "Летичів Агро" фізичним особам доходу з орендної плати за користування земельними ділянками, а також заохочувальних виплат пайовикам несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за вересень 2015 року в сумі 346117,76 грн, за жовтень - грудень 2015 року в сумі 167459,19 грн.

Станом на 01.07.2015 року позивач уклав 1525 договорів оренди земельних ділянок із 1228 фізичними особами Летичівського, Віньковецького та Деражнянського районів. Виплату доходів з орендної плати за користування земельними ділянками фізичним особам ТОВ "Летичів Агро" здійснювало як в натуральній, так і в грошовій формах.

Згідно з наказом позивача від 10.09.2015 №107 виплата орендної плати за 2015 рік проводилась в натуральній формі.

У вересні 2015 року відповідно до відомостей на реалізацію зерна позивач видав (виплатив орендну плату) 688 фізичним особам - орендодавцям в натуральній формі пшеницею 6 класу в кількості 698720 кг вартістю 2005457,5 грн.

Відповідно до пункту 164.5 статті 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлено згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою: К=100:(100-Сп), де Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. Отже, з врахуванням коефіцієнту 1,1765=100: (100-15) вартість виданої орендної плати в натуральній формі у вересні 2015 року становить 2359420,16 грн, відповідно, податок на доходи фізичних осіб, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет становить 353913,02 грн.

В бухгалтерському обліку підприємства, відповідно до оборотів рахунку 6855 "розрахунки по оренді землі", оборотів рахунку 3774 - "розрахунки по додатковим виплатам пов`язаних з орендою землі" за вересень 2015 року відсутні нарахування та виплата орендної плати в натуральній формі та, відповідно, відсутні нарахування та перерахування податку на доходи фізичних осіб. Виплата доходу в натуральній формі, що здійснена у вересні 2015 року на суму 2005457,50 грн. та податок на доходи фізичних осіб в сумі 353913,02 грн. проведені по обліку позивача 29.12.2015 року.

З 01.10.2015 по 29.12.2015 позивач видав (виплатив орендну плату) 143 фізичним особам - орендодавцям. Виплата здійснена в натуральній формі пшеницею 6 класу в кількості 133593 кг вартістю 389386,50 грн. Із застосуванням коефіцієнту 1,1765 (згідно з пунктом 164.5 статті 164 ПК України) вартість виданої орендної плати в натуральній формі з 01.10.2015 року по 29 грудня 2015 року становить 458113,22 грн., відповідно, податок на доходи фізичних осіб, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет становить 68716,98 грн.

В бухгалтерському обліку позивача відповідно до оборотів рахунку 6855 "розрахунки по оренді землі", оборотів рахунку 3774 - "розрахунки по додатковим виплатам пов`язаних з орендою землі" за період з 01.10.2015 року по 28.12.2015 року відсутні нарахування та виплата орендної плати в натуральній формі та, відповідно, відсутні нарахування та перерахування податку на доходи фізичних осіб. Фактична виплата доходу в натуральній формі від надання майна в оренду, що здійснена з 01.10.2015 року по 28.12.2015 року на суму 389386,50 грн. та податок на доходи фізичних осіб в сумі 68716,98 грн. проведена по бухгалтерському обліку підприємства 29.12.2015 року.

Крім того, в порушення підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 та абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України у 2015 році позивач не своєчасно нарахував, утримав та сплатив військовий збір на загальну суму 35922,66 грн.

В бухгалтерському обліку підприємства, відповідно до оборотів рахунку 6855 "розрахунки по оренді землі", оборотів рахунку 3774 "розрахунки по додатковим виплатам пов`язаних з орендою землі" за вересень 2015 року відсутні нарахування та виплата орендної плати в натуральній формі та, відповідно, відсутні нарахування та перерахування військового збору. Виплата доходу в натуральній формі, що здійснена з 01.10.2015 року по 28.12.2015 року на суму 2394844,00 грн. та військовий збір в сумі 35922,66 грн. проведені по обліку позивача 29.12.2015 року.

В процесі судового розгляду відповідач не заперечив факт несвоєчасної сплати вказаних податків. Зазначив, що штрафна санкція, передбачена пунктом 127.1статті 127 ПК України, застосовується до платника податку (податкового агента) у випадку, коли сума податку на доходи фізичних осіб не перераховується взагалі або перераховується лише частково.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 ПК України грошове зобов`язання що до суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь фізичних осіб - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним доходу, що виплачується на користь платника податку-фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент-для оподаткування доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідаю пункту 5 статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України (в редакції 2015 року) якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України (в редакції 2015 року) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2- 167.6 цієї статті), у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

03.08.2014 року набрав чинності закон України від 31.07.2014 № 1621-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України", яким на період до 01 січня 2015 року запроваджений військовий збір. Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме: фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (підпункт 1.1 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

З 1 січня 2015 року військовий збір сплачується з усіх доходів, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Ставка збору становить 13 відсотка від об`єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачає, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, положеннями статті 127 ПК України встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладаються на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі № 812/195/18.

Таким чином, якщо виплата передує сплаті податку, податковий агент несе відповідальність на підставі статті 127 ПК України.

Оскільки позивач не заперечив той факт, що із виплаченого доходу у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками, та заохочувальних виплат пайовикам, перераховування податку на доходи фізичних осіб відбувалося не до або під час виплати вказаних доходів, а в інший період часу, суд вважає правомірним застосування до позивача відповідальності передбаченої статтею 127 ПК України.

Враховуючи викладене, прийняті відповідачем податкові повідомленням-рішення від 02.01.2019 №000091303 та №0000111303 є правомірними.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02.01.2019 №000091303 та №0000111303.

Враховуючи викладене позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" необхідно задовольнити частково.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 26.03.2019 №0003921402 і 0003941402.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" 18044,70 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 серпня 2019 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" (вул. Содова, 2,Снітівка,Летичівський район, Хмельницька область,31543 , код ЄДРПОУ - 34978673) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук