Рішення № 83936335, 27.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2557/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сидоренко М.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Бабак Д.І.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надала також - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2019 № Ф-4655-50.

Позов вмотивований тим, що позивач підприємницькою діяльністю не займався, доходу від здійснення підприємницької діяльності не отримував, а відтак і не брав на себе зобов`язань по сплаті єдиного внеску. Позивач зазначав, що ГУДФС у Полтавській області, як адміністратор внеску, мало направляти йому вимоги щоразу, як тільки розмір недоїмки збільшувався протягом календарного місяця. Однак, спірна вимога стала першою, яку отримав позивач від контролюючого органу. Крім того, наголошував на не проведенні відповідачем жодних перевірок, а відтак не зрозуміло на підставі яких матеріалів спірна вимога винесена.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00 06 серпня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року заперечення Головного управління ДФС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

01.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому управління посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника загальна сума заборгованості станом на звітну дату становить 21030,90 грн. З 01.01.2017 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, як зазначено в пункті 2 частини 1 статті 7 вказаного Закону. Тобто, платнику нараховано єдиний внесок в автоматичному режимі: за 2017 рік – 8448,00 грн (704,00 грн х 12 міс.); за 2018 рік – 9828,72 грн (819,06 грн х 12 міс.); за 2019 рік - 2754,18 грн (918,06 грн х 3 міс.). Враховуючи викладене, оспорювана вимога сформована відповідно до вимог чинного законодавства /а.с. 68-69/.

05.08.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача наголошував на протиправності винесеної вимоги, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві /а.с. 71-73/.

12.08.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в силу яких представник відповідача наполягав на законності прийнятої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2019 № Ф-4655-50, посилаючись на встановлений законом обов`язок фізичних осіб-підприємців зі сплати єдиного внеску навіть у випадку не отримання останніми доходу (прибутку), виходячи з мінімального страхового внеску /а.с. 91-92/.

20.08.2019 до суду надійшли пояснення представника позивача, відповідно до яких останній наголошував, що вимога про сплату боргу формується за сукупності підстав - актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів та зборів. В даному випадку відповідачем проігноровані відповідна сукупність підстав, оскільки жодних актів перевірок ФОП ОСОБА_2 протягом 2017-2019 років відповідач не складав, так як не проводив жодних перевірок, крім того, протягом 2017-2019 років відповідач не надсилав жодної вимоги про сплату боргу (недоїмки) /а.с. 96-99/.

Протокольною ухвалою від 27.08.2019 за результатами розгляду клопотання про заміну сторони, позивача ФОП ОСОБА_2 замінено на фізичну особу ОСОБА_2 , у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб і громадських формувань запису про припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 10.01.2007 ОСОБА_2 зареєструвався як фізична особа-підприємець, номер запису 25880000000013849; 17.07.2019 останній припинив реєстрацію в якості фізичної особи-підприємця, номер запису про державну реєстрацію припинення 25880060003013849.

ГУДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2019 № Ф-4655-50 на суму 21030,90 грн, яка направлялася позивачу рекомендованим листом з повідомленням та вручена останньому, що підтверджується його підписом на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення /а.с. 14/.

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач оскаржив вказану вимогу до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як слідує з матеріалів справи, впродовж періоду нарахування спірної суми єдиного внеску фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування, що позивачем не заперечувалось.

Відтак, обов`язок по сплаті єдиного внеску для позивача у вказаний період був передбачений саме пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI.

При цьому, суд зауважує, що приписи вказаної норми не виключають обов`язку фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування сплачувати єдиний внесок у разі якщо таким платником не отримувався дохід (прибуток) від здійснення підприємницької діяльності чи взагалі відповідна діяльність не здійснювалась.

Навпаки, абзац 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI чітко визначає, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За викладених обставин, судом відхиляються як безпідставні доводи позивача щодо відсутності у нього обов`язку по сплаті єдиного внеску за спірний період, з огляду на перебування останнього зареєстрованим у вказаному періоді в якості фізичної особи-підприємця, яка не здійснює підприємницьку діяльність.

Слід зауважити, що Закон №2464-VI передбачає обов`язок по сплаті єдиного внеску незалежно від отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності як для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, так і для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Отже, наявність у фізичної особи-підприємця платника податку обов`язку по сплаті єдиного внеску жодним чином не залежить від виду системи оподаткування, на якій перебуває така особа.

У позовній заяві позивач посилається на те, що ГУДФС у Полтавській області, як адміністратор єдиного внеску, мало направляти йому вимоги щоразу, як тільки розмір недоїмки збільшувався протягом календарного місяця. Тобто, фактично ОСОБА_2 мав почати отримувати податкові вимоги ще з квітня 2017 року. Однак, за останні три роки ОСОБА_2 жодного разу не отримував не тільки вимог про сплату боргу, а й повідомлень про наявність податкового боргу чи актів перевірки.

Разом з тим, на переконання суду, вказані ОСОБА_2 обставини жодним чином не спростовують державної реєстрацію останнього у 2017-2019 роках як фізичної особи-підприємця, наявності у нього обов`язку по сплаті єдиного внеску у вказаному періоді та, у зв`язку з невиконанням такого обов`язку, виникнення у ОСОБА_2 заборгованості по єдиному внеску в розмірі 21030,90 грн.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що відомості з інтегрованої картки платника єдиного внеску та з Реєстру підприємців не входять до переліку «інших документів», як такі, що не підтверджують сум виплат (доходу) ОСОБА_2 , а тому не можуть бути підставою для оформлення спірної вимоги, судом відхиляються з огляду на приписи пункту 4 глави VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, згідно з якими вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи викладене, у спірному випадку суд не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2019 № Ф-4655-50, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 серпня 2019 року.

Суддя І.Г. Ясиновський