Рішення № 83936316, 30.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3900/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС» (вул. Семена Палія,108-а, м. Одеса, 65025) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ФУД СЕРВИС» (далі ПП «ФУД СЕРВИС») з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2019 року №0015014001, яким застосовані штрафні санкції на суму 76610 гривень та від 07.06.2019 року №0015054001, яким застосовані штрафні санкції на суму 510 гривень.

Позивач зазначив, що на підставі Наказу ГУ ДФС від 26.04.2019 року №3300 була проведена фактична перевірка, за результатами якої складений акт, зареєстрований в органі ДФС 13.05.2019 року, реєстраційний №916/15-32-40-01/41753685.

Відповідно до Акту перевіркою встановлено лише та виключно два порушення у діяльності ПП «ФУД СЕРВИС»: 1) «не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: «в порушення п. 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій к сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закону України №265/95-ВР) в кафе-барі за адресою: м.Одеса, Дніпропетровська дорога 108а не ведеться у порядку, встановленому законодавством України, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не надані накладні на алкогольні напої згідно із додатком до акта перевірки»; 2) «станом на 11.05.2019 року о 17:00 годину ПП «ФУД СЕРВИС» до перевірки не надані документи у повному обсязі, які є предметом перевірки, а саме накладні на алкогольні напої, книга ОРО, чим порушено п.85.2. ст.85 ПК України».

Позивач зазначив, що ним у встановлені законодавством строки було подано заперечення до Акту перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем було складено Висновок від 05.06.2019 року від 13.05.2019 року №916/15-32-40-01/41753685, в якому вказано, що за результатами проведення перевірки встановлено не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме: відсутні накладні на алкогольні напої, які знаходились в реалізації на загальну суму 36 235.0 гривень у ресторані «А-la pasta», чим порушено вимоги п.12 cт.3 Закону України №265/95-ВР. В ході розгляду заперечення ПП «ФУД СЕРВИС» були надані прибуткові накладні на алкогольні напої. Відповідно до наданих прибуткових накладних встановлено, що накладні надані не в повному обсязі. Також встановлено, що підприємством було придбано алкогольні напої у ТОВ «УДК» за прибутковою накладною №8142 від 16.04.2019 року, згідно даної прибуткової накладної було отримано горілку Хортиця «Срібна прохолода» у кількості 40 пляшок по 0.5л (20 літрів) та горілку Хортиця «Айс» у кількості 40 пляшок по 0.5л (20 літрів). Фактичні залишки на момент початку перевірки складали: горілка Хортиця «Срібна прохолода» 4 пляшки по 0.5л. (2 літри), горілка Хортиця «Айс» 6 пляшок по 0.5л. (З літри).» Далі, відповідач вказує з посиланням на зміст «бази даних АІС «Податковий блок» в період з 16.04.2019 року по 03.05.2019 року ПП «Фуд Сервіс» було реалізовано: горілка Хортиця «Срібна прохолода» 1.9 літра (4 пляшки), горілки Хортиця «Айс» 2.1. літра (5 пляшок). В зв`язку з чим у підприємства встановлена нестача алкогольних напоїв, а саме горілка Хортиця «Срібна прохолода» 16.1 літрів та горілка Хортиця «Айс» у кількості 14.9 літрів». «Нестача горілки наведена у додатку до акту перевірки №2.».

Таким чином, відповідач у Висновку на заперечення до Акту перевірки встановив нібито наявність порушень, які взагалі не зазначені в самому Акті перевірки, а саме - нібито нестачу алкогольних напоїв

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що системний аналіз положень ст.86 ПКУ свідчить про те, що усі виявлені податковим органом в ході перевірки платника податків дані про порушення останнім законодавства України мають бути зафіксовані саме в акті перевірки, а при розгляді заперечень до цього акту перевіряються заперечення платника проти цих даних, а не встановлюються нові порушення. На підставі вказаних в акті даних та за результатами перевірки саме цих даних, податковий орган приймає рішення про визначення грошових зобов`язань.

На користь саме такого тлумачення наведених норм на думку позивача свідчить й право податкового органу в разі, якщо «платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки» - призначити документальну позапланову перевірку (підпункт 78.1.5 пункту 78.1. статті 78 ПК), а не здійснювати самовільне встановлення нібито нових порушень законодавства України платником податків.

Фактично, вказані у позовній заяві дії відповідача нівелюють сам механізм подання заперечень на акт перевірки, оскільки платник податків у цих запереченнях не може заперечувати проти порушень, які взагалі не встановлені та до відома платника податків не доведені.

Позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.06. 2019 року №0015014001 в частині суми у розмірі 33 980.00 гривень прийнято всупереч власним висновкам, зробленим у Акті перевірки, а точніше - на підставі тверджень, які навіть не наведені в цьому Акті.

Позивач вважає, що вказані дії відповідача суперечать правовим позиціям Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні від 31.07.2008 р. по справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки», в якому Суд зазначив, що висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами, а також у рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" щодо дотримання принципу "належного урядування державними органами.

Також позивач стверджує, що нестачі алкогольних напоїв у нього не було, що підтверджують надані до позову оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за 01.01.2018 року – 03.05. 2019 року, а також Акт інвентаризації товарів на складі та за місцем їх реалізації від 07.05. 2019 року.

Вказані документи не надавались до заперечень на Акт перевірки, оскільки вказаний Акт не містить жодних доводів чи посилань на відсутність цих документів.

Відповідно до пп 1.4.7.3 п. 1.4.7. Розділу 1.4. Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (Наказ ДФС від 31.07.2014 року №22 в редакції Наказу ДФС від 23.03.2018 року №398) (далі Методичних рекомендації №22) - у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки із наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності - згрупованих за типами). Водночас, Акт перевірки не містить посилань на складання будь-яких актів щодо ненадання Позивачем в ході перевірки будь-яких документів, окрім «накладних на алкогольні напої», також до Акту перевірки не додано й будь-якого акту про ненадання Позивачем таких документів, зокрема - актів інвентаризації чи оборотно-сальдових відомостей.

Позивач також звернув увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено коригування податкових зобов`язань платників податків на підставі «бази даних АІС «Податковий блок», про що зазначалось і у висновку Верховного Суду (постанова ВС від 19 червня 2018 року у справі №826/91/15) - розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також зазначив, що в Додатку №1 до Акту перевірки взагалі не вбачається та не можна встановити, наявність якого самого товару нібито перевірялася Відповідачем - в реалізації чи на зберіганні, та яким чином - суцільно чи вибірково. Як вбачається з даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за 01.01.2018 року – 03.05.2019 року, а також Акт інвентаризації товарів на складі та за місцем їх реалізації відповідачем не були враховані товари, які знаходились на складі позивача.

З урахуванням викладеного, як зазначалось, податкове повідомлення- рішення від 07.06.2019 року №0015014001 в частині суми у розмірі 33 980.00 гривень є безпідставним та підлягає скасуванню.

Також, не є обґрунтованим вказане вище податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0015014001 й в частині суми у розмірі 42 630 гривень. Твердження Відповідача відсутні накладні на алкогольні напої на 21315грн є помилковим, оскільки на спростування доводів Акту перевірки позивач додав до Заперечень на Акт накладні на весь товар, вказаний відповідачем у цьому додатку, вказані документи надаються и до позову.

З огляду на надання в ході перевірки та у запереченнях на Акт (у встановлені ПК України строки) вказаних у пункті 2 позову документів - підлягає скасуванню також й податкове повідомлення-рішення від 07.06. 2019 року №0015054001, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 510 гривень.

Позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 2-4).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 94-97), в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що посадовими особами контролюючого органу проведена фактична перевірка позивача та перевіркою встановлені порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР, а саме встановлено не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реєстрації, а саме не надані прибуткові накладні та товарно-транспортні накладні на алкогольні напої, які находились в реалізації (зберіганні) у ресторані «А-la Pasta» за адресою: Одеська обл. м.Одеса, пул. Семена Палія 108-а. згідно додатку до акту перевірки на загальну суму 36235.0 гри.

В ході розгляду заперечення ПП «ФУД СЕРВИС» були надані прибуткові накладні на алкогольні напої, відповідно до наданих накладних встановлено, що накладні надані не в повному обсязі. Також після системного аналізу бази даних А1С «Податковий блок», а також накладних що були надані підприємством була встановлена нестача алкогольних напоїв ,що було безпосередньо зазначено в висновку № 154/15-32-40-01 від 05.06.2019р.

За результатами акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкового повідомлень-рішень №0015014001. №0015054001 від 07.06.2019 року, згідно з яким застосовані до ПП «ФУД СЕРВИС» штрафні (фінансові) санкції у сумі 77120,00 грн (21315.00*200%, 16990.00*200%, 510,00).

Представник відповідача вважає, що за встановлені порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР правомірно застосовані санкції до позивача у розмірах встановлених ст.20 Закону України №265/95-ВР.

Крім того, згідно з п.85.2. ст. 85 ПКУ платник податків зобов`язаний надані посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі доку мент 11. що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника подать після початку перевірки.

Відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.57-59), в якій зазначив, що у відзиві у супереч положенням пунктів 4,5 ст.162 КАС України не містить заперечень проти обставин, наведених у позовній заяві та відповідних правових підстав позову.

Відповідачем фактично не заперечуються обставини, що відбулось встановлення обставин порушення законодавства у Висновку, за результатами заперечень на акт перевірки, що протирічить нормам ПКУ.

Також представником відповідача не спростований у відзиві факт наявності та своєчасне надання позивачем на адресу відповідача всіх документів щодо наявних алкогольних напоїв.

При цьому відповідач не обґрунтовано посилається в якості підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення №0015014001 на п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР, оскільки вказана норма передбачає обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

З огляду на надання позивачем накладних та фіскальних чеків, посилання відповідача на вказану норму є необґрунтованим, жодних пояснень з цього приводу у відзиві не наведено. Також не спростована достовірність та належність вказаних доказів (документів), наданих позивачем як доказ відсутності будь-яких порушень у зберігання та реалізації продукції.

Також представник позивача у відповіді на відзив звернув увагу на те, що у відзиві не заперечуються й посилання на відповідні правові позиції, викладені у відповідних рішеннях ЄСПЛ щодо послідовності дій державних органів, уникнення довільності, нераціональності та непідтвердженості їх рішень, які стосуються майнових інтересів особи

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ФУД СЕРВИС» є юридичною особою, яка зареєстрована 23.11.2017 року, номер запису 15561020000064462, код ЄДРПОУ 41753685. Види діяльності, крім інших, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Позивач перебуває на податковому обліку.

На підставі Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 26.04.2019 року №3300 була проведена фактична перевірка ПП «ФУД СЕРВИС», за результатами якої складений акт, зареєстрований в органі ДФС 13.05.2019 року, реєстраційний №916/15-32-40-01/41753685, в якому зазначено про встановлення порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР та п.85.2 ст.85 ПКУ (а.с.20-25).

Позивач надав заперечення на акт перевірки та копії первинних документів (а.с.27-31).

Заступником начальника ГУ ДФС 03.06.2019 року затверджений висновок на заперечення до акту перевірки (а.с.32-35) та позивача листом від 05.06.2019 року повідомлено, що висновки Акту перевірки з урахуванням документів, які надані в ході розгляду заперечень на акт перевірки були зроблені на підставі наданих документів є обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства (а.с.36-37).

07.06.2019 року на підставі Акту перевірки від 13.05.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0015014001, яким застосовані штрафні санкції на суму 76610грн за порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР та від 07.06.2019 року №0015054001, яким застосовані штрафні санкції у відповідності до ст.121 ПКУ на суму 510 гривень за порушення ст.85 п.85.2 ПКУ на суму 510 грн (а.с.38-39).

Статтею 3 Закону України про РРО встановлені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Зокрема, згідно з п.12 ст.3 Закону таки суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 20 Закону України про РРО визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Позивач вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся до суду з адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 75 ПКУ встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентований ст.80 ПКУ, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.80.10 ст.80 ПКУ порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.5 ст.86 ПКУ встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст.80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Згідно з п.86.7 ст.87 ПКУ у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Пунктом 86.8 ст.86 ПКУ встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п.44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Саме Податковим кодексом вимог інших вимог щодо складання та оформлення акту перевірки за результатами фактичної перевірки не встановлено.

Наказами ДФС лише затверджені форми акту та вимоги до них, а також методичні рекомендації щодо їх складання що стосується акті документальних перевірок (наказ №727 від 20.08.2015 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами; наказ №396 від 01.06.2017 року про затвердження Методичних рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень.

Метою вказаних наказів є запровадження уніфікованих підходів та поліпшення якості оформлення результатів перевірок платників податків та документування виявлених порушень, оскільки саме акт перевірки (разом із додатками) має містити вичерпну інформацію щодо встановлених порушень та доказів цих порушень, що у наступному є підставою для прийняття рішення контролюючим органом про визначення грошових зобов`язань або застосування штрафних санкцій до платника податків.

Виходячи з форми та змісту Акту фактичної перевірки, складеного за результатами фактичної перевірки відносно позивача, акт містить також складові – вступну, описову частину та висновки, проте дослідивши вказаний акт перевірки та додаток до нього, суд вважає, що в ньому невідображені чітко встановлені порушення та докази наявності цих порушень, а також містяться неточності, зокрема зазначено, що перевірка закінчена 11.05.2019 року о 17.00год, а керівнику СГ пропонується для ознайомлення з матеріалами перевірки та надання пояснень прибути до контролюючого органу 11.05.2019 року о 16.30год.

Що стосується встановлених порушень, то в Акті зазначено, що перевіркою встановлено; - в порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР в кафе-барі за адресою м. Одеса, Дніпропетровська дор АДРЕСА_1 108А не ведуться у порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надані накладні на алкогольні напої згідно із додатком до акту перевірки; - станом на 11.05.2019 року о 17.00год. ПП «ФУД СЕРВИС» до перевірки не надані документи у повному обсязі, які є предметом перевірки, а саме накладні на алкогольні напої, книга ОРО, чим порушено п.85.2 ст.85 ПКУ.

У висновках Акту перевірки зазначено, що за порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР передбачена відповідальність згідно зі ст.20 Закону; за порушення п.85.2 ст.85 ПКУ передбачена відповідальність п.121.1 ст.121 ПКУ.

Таким чином, акт перевірки не містить даних на які алкогольні напої та на яку суму відсутні накладні у позивача, на яку суму наявні алкогольні напої без накладних.

Крім того, зазначено, що для перевірки не надані документи, які є предметом перевірки.

Проте Акт перевірки взагалі не містить даних о предмете перевірки. Вступна частина містить дані про осіб, які здійснюють перевірку на підставі наказу від 26.04.2019 року №3300, та зазначено на підставі яких нормативних документів здійснена ця перевірка (наведений перелік), проте в Акті відсутні відомості про предмет перевірки, його мету, період, за який здійснюється перевірка, а також докази того, які документи повинен був надати перевіряючим позивач.

Позивач підписав акт перевірки та зазначив, що з висновками не згодний, також ним підписаний додаток до акту перевірки із зазначенням незгоди з його змістом.

У вказаному додатку зазначені алкогольні напої та відсутність на них накладних.

З урахуванням вказаних обставин є обґрунтованим доводи позивача, що Акт не містить жодних доводів чи посилань на відсутність документів, та відповідних доказів цих обставин.

До заперечень на Акт перевірки позивач надав оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за 01.01.2018 року – 03.05. 2019 року, а також Акт інвентаризації товарів на складі та за місцем їх реалізації від 07.05. 2019 рок.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що з урахуванням положень пп 1.4.7.3 п. 1.4.7. Розділу 1.4. Методичних рекомендації №22 такими належними доказами є відповідний акт про ненадання платником податків під час проведення перевірки відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення. Крім того, повинні бути вжити заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки із наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності - згрупованих за типами).

Взагалі в Акті перевірки зазначені алкогольні напої, які наявні та на які відсутні накладні на суму 36235грн., але вже в проекті застосування санкцій до Акту перевірки, складеному одним з перевіряючих ОСОБА_1 (а.с.26) зазначено, що на алкогольні напої на суму 21315грн відсутні накладні, а на суму 16990грн. встановлена нестача алкогольних напоїв, що не відповідає Акту перевірки.

На вказаному проекті відсутня дата його складання, проте Головний державний інспектор ОСОБА_2 також підписувала Висновок за результатами розгляду заперечень на Акт перевірки (затверджений 03.06.2019 року), в якому вже встановлені інші порушення ніж в Акті перевірки, а саме відсутність накладних на алкогольні напої на 21 315грн та нестача алкогольних напоїв на 33980грн. У Висновку містять посилання як на надані позивачем документи, так і на відомості бази даних АІС «Податковий блок».

У даному висновку відсутні оцінка заперечень позивача щодо наявності всіх документів на алкогольні напої, які містяться в додатку до акту перевірки як такі, що зберігаються без документів, та надання їх до заперечень. Лише зазначено, що накладні надані не повному обсязі. Не надана оцінка та не наведено доводів не прийняття до уваги акту інвентаризації.

Таким чином, дослідження акту перевірки та висновку до заперечень підтверджують доводи позивача, що контролюючий орган під час розгляду заперечень зазначив у Висновку інші порушення, ніж ті, що зазначені в Акті перевірки, чим позбавив його взагалі можливості надати докази в спростування таких висновків.

За положеннями з п.86.7 ст.87 ПКУ платнику податку надано право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Тобто надання документів щодо товару, якій зберігався без документів під час перевірки можливо під час надання заперечень и ці документи повинні бути враховані контролюючим органом

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №814/413/16 зазначив, що позивач до прийняття відповідачем спірного акта індивідуальної дії звернулась до відповідача із запереченнями на акт фактичної перевірки, до якого долучила первинні документи, які не були надані під час перевірки, утім податковий орган в порушення вимог абзацу 2 п.44.6 ст.44 ПКУ не врахував такі документи під час розгляду питання про прийняття податкового повідомлення-рішення. Відповідно до частин 2,5,7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону України №265/95-ВР.

Суд вважає обґрунтованою позицію позивача, що при розгляді заперечень на акт перевірки контролюючий орган не має права встановлювати інші порушення, оскільки будь які порушення законодавства платником податку можуть бути встановлені лише під час здійснення перевірки та відображені в Акті фактичної перевірки, що дає йому можливість надати заперечення та документи в спростування висновків у разі незгоди з ними.

З урахуванням викладеного суд вважає, що є неправомірним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0015014001, яким застосовані штрафні санкції на суму 76610 гривень, за порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР. Відповідно є неправомірним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0015054001, яким застосовані штрафні санкції у відповідності до ст.121 ПКУ на суму 510 гривень за порушення ст.85 п.85.2 ПКУ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сутність вимог юридичної визначеності полягають у визначеності законодавства, визначеності повноважень, визначеності судового рішення. Норма закону не може розглядатися як “право”, якщо її не сформульовано з достатньою точністю. Чіткість, зрозумілість, однозначність та відносна конкретність норми є запорукою її належного тлумачення і, відповідно, реалізації.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав на дотримання принципу «належного урядування».

Так у рішенні суду «Рисовський проти України» Європейський суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842,00 грн.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС» (вул. Семена Палія,108-а, м. Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 41753685) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0015014001 про застосування штрафних санкцій на суму 76610 гривень та №0015054001 про застосування штрафних санкцій на суму 510 гривень.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ФУД СЕРВИС» 3842,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.