Рішення № 83930584, 30.08.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14936/19

Провадження № 2/520/4884/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2019 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевої О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами ухвалити судове рішення, яким усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири , стверджуючи , що відповідач неправомірно користується квартирою і порушує її – позивача- право власності на цю нерухомість. В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи сповіщена у відповідності до вимог закону, копію позову з усіма додатками і копією ухвали суду про відкриття провадження отримала за місцем реєстрації – АДРЕСА_2 , відзив на позов не надала, до судового засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

За згодою позивачевої сторони суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд вислухав позивача, свідка, вивчив матеріали по даній справі, по адміністративній справі №520\5888\19 у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП і встановив наступне:

На підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року, зареєстрованим в КП «ОМБТІ та РОН» 01.12.2003 року ОСОБА_1 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . В 2004 році з дозволу ОСОБА_1 до квартири заселився і проживав в квартирі ОСОБА_3 - син власника квартири. В 2016 році ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2 – актовий запис про шлюб №337 від 19.03.2016 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті в квартирі залишилась проживати його дружина – ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 ніколи не була членом її – позивача- сім`ї, що вона своєї згоди не надавала на вселення ОСОБА_2 до квартири і категорично заперечує проти перебування ОСОБА_2 в спірній квартирі. ОСОБА_1 також пояснила, що відповідач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , де фактично і проживає,а спірну квартиру утримує закритою. Окрім того, відповідач тривалий час не сплачує комунальні послуги по квартирі і на сьогодні утворилась заборгованість за тепло, водо і газопостачання. Позивач доводить, що такі дії відповідача порушують її – ОСОБА_1 - право власності на квартиру. Досудову вимогу позивача про звільнення квартири ОСОБА_2 залишила без уваги, тому позивач звернулась до суду з цим позовом і вимагає виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на такі докази: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з відміткою КП «ОМБТІ та РОН» про реєстрацію права власності позивача на цю нерухомість, довідку дільниці №7 КП ЖКС «Чорноморський» від 17.05.2019 року про відсутність у ОСОБА_2 реєстрації в спірній квартирі, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , повідомлення філіалу «Інфоксводоканал» і КП «Теплопостачання» про заборгованість по оплаті комунальних послуг, письмову пропозицію ОСОБА_2 щодо вжиття заходів для досудового врегулювання спору з письмовими доказами направлення відповідачу, пояснення свідка ОСОБА_4 , яка неодноразово разом з позивачем приходила до спірної квартири і відповідач не впускала власника в квартиру, матеріли адміністративної справи №520\5888\19 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.173-2 КУпАП., які свідчать, що ОСОБА_2 проживає за місцем реєстрації – АДРЕСА_2 .

Дослідивши надані до позову докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтуованим і підлягає задоволенню з наступних правових підстав:

Право на житло гарантоване людині ст. 47, 48 Конституції України. Так, ч. 3 ст. 47 Основного Закону проголошує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду. реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК), членів його сім`ї (ст. 405 ЦК, ст. 156 Житлового кодексу ), орендаря (наймача) житла (ст. 810 ЦК, 61 ЖК), членів його сім`ї (ст. 816 ЦК, ст. ст. 64, 160 ЖК) тощо.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що з дозволу власника протягом тривалого часу зазначеною квартирою користувався син власника цієї нерухомості . Суд не отримав належних доказів того, що ОСОБА_2 – дружина сина – отримала від власника квартири дозвіл (згоду) на вселення і проживання в спірній квартирі. Окрім того, судом встановлено що ОСОБА_2 ніколи не була членом сім`ї власника квартири. Користування відповідачем спірною квартирою порушує права та інтереси власника квартири, яка позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися цією квартирою. До того ж, відповідач умисно утворює заборгоності по сплаті комунальних послуг по квартирі.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сім`ї.

Суд вважає, що захист права власності позивача на квартиру є усунення перешкод їй у користуванні і розпорядженні квартирою шляхом виселення відповідача з цієї квартири. При ухваленні даного рішення суд приймає до уваги наявність у відповідача права на користування житлом за місцем реєстрації – АДРЕСА_2 .

У відповідності до положень ст..141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власністю задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ІПН невідомий, з квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ІПН невідомий на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня оголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, наданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.