Рішення № 83918032, 28.08.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №:755/9179/19

Провадження №: 2/755/4266/19

"28" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

у с т а н о в и в :

07.06.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 238101,75 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що у період з 29.06.2016 року по 01.01.2018 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 238101,75 грн. Переказ коштів здійснювався позивачем за призначенням платежів - «Переказ на картку ПриватБанку через Приват24, Одержувач: ОСОБА_2 ». Отже, станом на час подання позову позивачем сплачено відповідачу 238101,75 грн. Як перед перерахуванням, так і після перерахування грошових коштів між сторонами у справі не укладався договір, тому на думку позивача, вважається, що відповідач набув грошові кошти за відсутності достатніх правових підстав і у спосіб, що суперечить цивільному законодавству. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином за змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом: поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Вбачається, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст. 1212 ЦК України. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, 6) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України). 10.05.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача лист-заяву про повернення сплачених грошових коштів на загальну суму 238101,75 гривень. Просив повернути сплачені кошти на банківський рахунок позивача протягом семи днів. Відповідач відмовився добровільно повернути безпідставно набуті кошти протягом встановленого терміну, тому позивач звертається до суду для стягнення грошових коштів у розмірі 238101,75 гривень у судовому порядку. Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен повернути йому безпідставно отримані грошові кошти. Загальний розмір сплачених коштів складає 238101,75 грн.

Ухвалою суду від 14.06.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами 04.07.2019 року, однак у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи виписки АТ КБ «ПриватБанк» по витратам ОСОБА_1 по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору за період 01.05.2016-25.04.2019 року із зазначенням деталізації операції «Переказ на картку ПриватБанку через Приват 24. Одержувач: ОСОБА_2 », позивачем було здійснено переказ відповідачу наступних коштів за відповідними датами: 01.10.2018 року - 3216,08 грн.; 27.08.2018 року - 3618,09 грн.; 27.08.2018 року - 10050,25 грн.; 27.06.2018 року - 394,98 грн.; 05.06.2018 року - 1432,17 грн.; 20.04.2018 року - 10050,25 грн.; 11.04.2018 року - 10050,25 грн.; 10.04.2018 року - 12733,67 грн.; 19.02.2018 року - 9698,49 грн.; 01.02.2018 року - 3015,08 грн.; 23.11.2017 року - 1180,91 грн.; 06.10.2017 року - 5440,00 грн.; 26.09.2017 року - 2200,00 грн.; 08.09.2017 року - 3510,00 грн.; 31.07.2017 року - 11919,00 грн.; 21.07.2017 року - 8190,00 грн.; 21.07.2017 року - 1600,00 грн.; 05.07.2017 року - 4485,00 грн.; 01.06.2017 року - 8712,00 грн.; 22.05.2017 року - 1055,28 грн.; 12.05.2017 року - 5374,87 грн.; 03.05.2017 року - 1025,13 грн.; 28.03.2017 року - 951,76 грн.; 10.03.2017 року - 7190,96 грн.; 07.03.2017 року - 1638,19 грн.; 01.03.2017 року - 5348,74 грн.; 24.02.2017 року - 21216,08 грн.; 14.02.2017 року - 6723,62 грн.; 14.02.2017 року - 2603,02 грн.; 28.11.2016 року - 1256,28 грн.; 25.10.2016 року - 15075,38 грн.; 11.10.2016 року - 18844,22 грн.; 25.08.2016 року - 15000,00 грн.; 23.08.2016 року - 5970,00 грн.; 04.07.2016 року - 2332,00 грн.; 29.06.2016 року - 15000,00 грн., а всього позивачем перерахувано відповідачу грошові кошти у сумі 238101,75 грн. (а.с. 6-29).

За змістом листа-заяви від 10.05.2019 року, позивач звертався до відповідача з проханням повернути сплачені на його користь та попередив відповідача про те, що у разі незадоволення його звернення позивач буде вимушений звернутись до суду (а.с. 30-33).

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин, що зумовлювали б перерахування позивачем відповідних коштів відповідачу.

Набуття цих коштів відповідачем є абсолютно безпідставним як на час набуття, так і на моменту розгляду справи, враховуючи, що іншого стороною відповідача не доведено, а матеріали справи не підтверджують будь-якої підставності набуття відповідачем коштів позивача.

В даному випадку безпідставне збагачення відповідача за рахунок коштів позивача не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту, оскільки наявності договірних або деліктних відносин між сторонами судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 238101 (двісті тридцять вісім тисяч сто одна) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) грн. 02 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.08.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя -