Рішення № 83904492, 05.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 23.04.2019 року про залучення до участі у справі другого відповідача) до начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни про не надання відповіді на заяву позивача від 10.10.2018 року;

- зобов`язати начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни прийняти рішення про прийняття або відмову у прийняті заяви позивача від 10.10.2018 року, яке надати позивачу.

Ухвалами суду від 04.02.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; від 26.03.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; від 23.04.2019 року: залучено до участі у справі другого відповідача – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

В судове засідання 20.06.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.180-183)

26.03.2019 року від позивача до суду електронною поштою надійшла заява, вхід. № ЕП/2274/19, в якій останній зазначив, що вважає, що рішення може бути постановлене без його участі в справі. (а.с.67-68)

06.03.2019 року відповідачем – начальником Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Оленою Геннадіївною до суду подано клопотання, вхід. № 8124/19, в якій остання просить розглянути справу без її участі. (а.с.65)

20.06.2019 року представником відповідача – Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до суду подано заяву, вхід. № 22137/19, в якій останній просить розглядати справу № 420/33/19 без участі відповідача. (а.с.184)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 11.03.2009 року позивач прибув до України літаком рейсу м. Алепо - м. Одеса (Україна) на підставі студентської візи, національного паспорту, з тих пір позивач не повертався. З 2010 року по 2014 рік позивач навчався в Одеській національній академії харчових технологій. 27.04.2014 позивач втратив свій національний паспорт, а відтак не має документів для легального знаходження на території України;

- 17.07.2014 року позивач вперше звернувся до відповідача із заявою надання захисту на території України. 22.12.2014 року за результатами розгляду документів щодо надання позивачу статусу біженця в України, відповідачем був складений висновок № 2014OD0172 щодо відмови у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, обґрунтовуючи його тим, що аналіз особової справи заявника вказує на те, що йому в країні громадського походження нічого не погрожувало та не погрожує, будь-які катування його не очікують, крім того, особисто заявникові ніхто не погрожував та не переслідував. За результатами розгляду особової справи працівниками відповідача встановлено, що виїзд заявника обумовлений здобуттям вищої освіти на території України та встановлено відсутність підстав, за якими особа може бути визнана біженцем та заявник не може довести існування загроз життю, безпеці чи свободи, передбачених п. 13 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», для надання додаткової форми захисту;

- 04.02.2015 року відповідач своїм рішенням № 63-15 підтримав висновок та відмовив позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач оскаржив дане рішення. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року по справі № 815/1657/15 позов задоволено частково, та скасовано оскаржуване рішення. 06.10.2015 року в.о. начальника ГУ ДМСУ в Одеській області прийнято наказ № 187, згідно якого наказано повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- 20.02.2018 за результатами повторного розгляду особової справи заявника № 2014OD0172 Управління дійшло до висновку про доцільність відмовити позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, через відсутність умов, передбачених пунктами 1, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Вказаний висновок обґрунтовано, в цілому, тим, що перевіркою ГУ ДМС України в Одеській області підтверджено відсутність умов, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 1 вищевказаного закону, які можуть бути розглянуті в контексті надання позивачу додаткового захисту через недоведеність фактів побоювань застосування до нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Зокрема, факти, повідомлені позивачем стосовно власних переслідувань в країні громадянської належності не можуть бути визнаними підставою для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, у відповідності до умов, передбачених п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 1 вказаного закону;

- рішенням Державної міграційної служби України від 23 березня 2018 року № 111-18 був підтриманий вищезазначений висновок та відмовлено позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. 04.06.2018 року позивач отримав повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке позивач оскаржив до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2018 року по справі № 815/2729/18 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України № 111-18 від 23.03.2018 року про відмову позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- 10 жовтня 2018 року з письмовою заявою позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Сирійської республіки, який постійно проживає та зареєстрований в Україні з 11.03.2009 року, звернувся на ім`я начальника Головного управління ДМС в Одеській області, в якій вказав, що він з 2015 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є громадянкою України. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них в шлюбі народилась дочка, яка є громадянкою України. 12.06.2017 року позивачу була видана довідка про звернення за захистом в Україні та просить надати йому дозвіл на імміграцію в України та безстрокову посвідку на постійне проживання в Україні. До заяви були долучені документи, які вимагає Закон України «Про імміграцію», а саме: оригінал довідки АА № 0428083, яка свідчить, що позивач станом на 02.10.2018 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має; завірений нотаріально переводом ідентифікаційної карти позивача Сирійської Арабської республіки; завірений нотаріально переводом паспорту позивача Сирійської Арабської республіки; копія закордонного паспорту позивача Сирійської Арабської ОСОБА_3 ; копія картки платника податків позивача; копія довідки про звернення за захистом в Україні позивача; копія паспорту ОСОБА_2 ; копія картки платника податків; завірена нотаріальна копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; завірена копія довідки № 358064 про реєстрацію особи ОСОБА_4 громадянином України; завірений нотаріальний витяг № 0001245871 від 01.12.2015 року;

- 12.10.2018 року заява була отримана ГУ ДМС в Одеській області, про що свідчить підпис на рекомендованому поштовому повідомленні. Однак відповідь та/або рішення про прийняття до розгляду заяви в порушення норм чинного законодавства за адресою вказаною в заяві позивача не надходило;

- позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки, та маючи доньку, яка теж є громадянкою України, згідно положень ст. 4 Закону України «Про імміграцію» є всі підстави відповідно до норм закону для видачі йому дозволу на імміграцію в Україні та безстрокову повістку на постійне проживання в Україні. Таким чином, з моменту отримання заяви позивача орган ДМС в Одеській області був зобов`язаний надати останньому рішення/або відповідь на заяву про прийняття заяви або про відмову у її (заяви) прийняті.

Згідно відзивів на позовну заяву, відповідачі вважають позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 12.10.2018 року до Головного управління було направлено пакет документів від позивача для оформлення посвідки на постійне проживання. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник, відповідно до законодавства, подає особисто до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, у тому числі протидії нелегальній міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою. Позивач не навів поважних причин направлення вказаного пакету документів поштою. Крім того, позивачем була направлена заява про надання дозволу на імміграцію та безстрокову посвідку на постійне проживання в Україні від 08.10.2018 довільного зразку.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк О.Г. з заявою від 08.10.2018 року (а.с.14-15), в якій просив надати йому дозвіл на імміграцію в Україну та безстрокову посвідку на постійне проживання в Україні, із зазначенням адреси позивача для листування: АДРЕСА_1 , та номеру телефону.

Відповідно до змісту вказаної заяви, зокрема:

- позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Сирійської республіки, постійно проживає та зареєстрований в Україні з 11.03.2009 року. З 2015 року він перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є громадянкою України. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них в шлюбі народилася дочка – ОСОБА_4 , яка є громадянкою України. 12.06.2017 року позивачу була видана довідка про звернення за захистом в Україні. Згідно положень ст. 4 Закону України «Про імміграцію» Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України.

Положення норми ст. 9 Закону роз`яснюють, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

- особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою.

З огляду на вищевикладене позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки, та має доньку, яка теж є громадянкою України. Таким чином, позивач вважає, що згідно положень ст. 4 Закону України «Про імміграцію» є всі підстави відповідно до норм закону для видачі йому дозволу на імміграцію в Україну та безстрокову посвідку на постійне проживання в Україні.

Дану заяву, з додатками відповідно до опису вкладення до пакету кур`єрської доставки, надіслано позивачем 10.10.2018 року та отримано Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 12.10.2018 року, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення поштового відправлення. (а.с.16-37)

Зазначена заява зареєстрована відповідачем – Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області за № М-1574/6/5101-18 від 16.10.2018. (а.с.89)

У зв`язку із неотриманням будь-якої відповіді на заяву від 08.10.2018 року, позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.

Судом також встановлено, що звернення позивача щодо вирішення питання про надання йому дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області розглянуто, про що сформовано лист від 25.10.2018 року № 3515вих. (а.с.85) за підписом начальника Головного управління ДМС України в Одеській області О. ОСОБА_5 , який адресовано позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно змісту якого Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області:

- повідомляє, що положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про імміграцію» та абз. 2 п. 10 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію та поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних органів та підрозділів ДМС України за місцем проживання особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах;

- роз`яснює, що відповідно п.п. 1, 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Отже, перебуваючи на законних підставах в Україні, позивач може звернутись до ГУ ДМС України в Одеській області для подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію в Україну.

На виконання ухвали суду від 24.06.2019 року представником відповідача – Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до суду подано лист від 26.06.2019 року № 8/924 (а.с.192), яким повідомлено, що: всі наявні у відповідача матеріали та витребувані судом докази були надані до суду; додаткові докази відсутні; так як лист від 25.10.2018 року № 3515 був направлений позивачеві через державне підприємство поштового зв`язку АТ «Укрпошта» простим листом, докази надіслання у відповідача відсутні.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копію, зокрема, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2018 року у справі № 815/2729/18. (а.с.54-56)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року № 2491-III (далі – Закон № 2491-III), Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 року № 681, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2013 року за № 1335/23867 (далі – Порядок № 681), Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (далі – Порядок № 322).

Згідно з абз. 5 ст. 1 Закону № 2491-III у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2491-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 10, 11 ст. 9 Закону № 2491-III, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Згідно зі ст. 14 Закону № 2491-III особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 681 цей Тимчасовий порядок визначає процедуру розгляду заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок.

Відповідно до п. 2.7 Порядку № 681 працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про оформлення посвідки на постійне проживання перевіряє наявність підстав для видачі посвідки, дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, зазначені в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, з`ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні. Після цього перевіряє відповідність копії дозволу на імміграцію, поданої заявником, з оригіналом такого дозволу, який знаходиться у справі про надання дозволу на імміграцію.

Згідно з п. 2.8 Порядку № 681 перевірка відомостей, що є підставою для відмови в оформленні посвідки на постійне проживання, здійснюється за обліками бази даних „АРМОР” з метою виявлення осіб, які під час перебування в Україні скоїли правопорушення або перебувають у розшуку.

Про результати перевірки робиться відмітка на заяві іноземця чи особи без громадянства із зазначенням посадових осіб, які здійснювали перевірку, та вказується дата перевірки.

Відповідно до п. 2.9 Порядку № 681 за результатами розгляду заяви протягом семи днів з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки.

Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві або вказуються причини відмови в її видачі.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, прийняті з порушенням вимог закону, скасовуються наказом голови ДМС повністю або в окремій частині. Посвідки, що були видані на підставі рішень, які скасовані наказом Голови ДМС, визнаються недійсними та підлягають вилученню.

Наказ Голови ДМС про скасування рішення про видачу або відмову у видачі посвідки може бути оскаржений до суду.

Згідно з п. 21 Порядку № 322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

1. Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни про не надання відповіді на заяву позивача від 10.10.2018 року суд встановив таке.

Позивач звернувся до начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк О.Г. з заявою від 08.10.2018 року, в якій просив надати йому дозвіл на імміграцію в Україну та безстрокову посвідку на постійне проживання в Україні, із зазначенням адреси позивача для листування: АДРЕСА_1 , та номеру телефону.

Дану заяву, з додатками відповідно до опису вкладення до пакету кур`єрської доставки, надіслано позивачем 10.10.2018 року та отримано Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 12.10.2018 року, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення поштового відправлення.

Зазначена заява зареєстрована відповідачем – Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області за № М-1574/6/5101-18 від 16.10.2018.

Звернення позивача щодо вирішення питання про надання йому дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні розглянуто Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, про що сформовано лист від 25.10.2018 року № 3515вих. вищенаведеного змісту за підписом начальника Головного управління ДМС України в Одеській області О ОСОБА_6 , який адресовано позивачу за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання ухвали суду від 24.06.2019 року про витребування у Головного управління ДМС України в Одеській області належним чином завірених копій усіх наявних у відповідача доказів фактичного надіслання позивачу листа Головного управління ДМС України в Одеській області від 25.10.2018 року № 3515 вих. та/або вручення зазначеного листа ОСОБА_1 зазначений відповідач листом від 26.06.2019 року № 8/924 повідомив суд, що: всі наявні у відповідача матеріали та витребувані судом докази були надані до суду; додаткові докази відсутні; так як лист від 25.10.2018 року № 3515 був направлений позивачеві через державне підприємство поштового зв`язку АТ «Укрпошта» простим листом, докази надіслання у відповідача відсутні.

Проте, в п. 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі – Правила № 270) зазначено, що оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.

До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п. 11 Правил № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Згідно з п. 2 Правил № 270 У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні, зокрема: розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04.10.2001 № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

З наведених законодавчих норм вбачається, що належним доказом надіслання відповідачем – Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, листа від 25.10.2018 року № 3515вих. позивачу в даному випадку простим листом є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Наведена позиція суду узгоджується висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 20.06.2018 року по справі № 820/1186/17 (адміністративне провадження № К/9901/42805/18) тощо.

Крім того, як підкреслено вище, лист від 25.10.2018 року № 3515вих. сформовано для надіслання позивачу за неповною адресою, зазначеною позивачем у заяві від 08.10.2018 року, тобто за неналежною адресою позивача.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позовна вимога позивача про визнання протиправними дії начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни про не надання відповіді на заяву позивача від 10.10.2018 року – підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що заява позивача датована 8 жовтня 2018 року, а не зазначеною позивачем датою – 10.10.2018 року, яка відповідає даті надіслання цієї заяви поштою.

Виходячи із встановлених судом обставин, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не інформування ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 8 жовтня 2018 року та відповідно

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поінформувати ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 8 жовтня 2018 року.

2. Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни прийняти рішення про прийняття або відмову у прийняті заяви позивача від 10.10.2018 року, яке надати позивачу.

З вищенаведених висновків суду вбачається, що судом, фактично, задоволено основну вимогу позивача в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Крім того, виходячи з того, що:

- судом встановлено, що звернення позивача щодо вирішення питання про надання йому дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні вже розглянуто Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, про що сформовано лист від 25.10.2018 року № 3515вих.;

- результати такого розгляду, тобто зміст листа від 25.10.2018 року № 3515вих., не є предметом спору, відповідно не є предметом дослідження/доказування/тощо;

- позивачем не наведено та судом не встановлено правових підстав для зобов`язання відповідача(-ів) прийняти саме рішення про прийняття або відмову у прийняті заяви позивача від 08.10.2018 року, тощо

суд дійшов висновків, що:

- підстав для задоволення похідної позовної вимоги позивача зобов`язального характеру – немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 53765 від 25.01.2019 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 704,80 грн. (а.с.4)

Виходячи з того, що судом, фактично, задоволено основну вимогу позивача немайнового характеру в іншій ніж заявлено позивачем спосіб, стягненню з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 9, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни (адреса місця служби: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014) та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код юридичної особи: 37811384) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не інформування ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 8 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поінформувати ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 8 жовтня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.