Рішення № 83904481, 27.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1355/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Гарбуз І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1624 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 17.05.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1624 (далі – в/ч А1624), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч А1624 від 10.01.2019 №8 «Про результати службового розслідування по факту відсутності на службі більше 3 год без поважних причин 26.12.2018 молодшого сержанта ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч А1624 від 21.01.2019 №4-РС в частині звільнення його з військової служби у запас за підпунктом «д» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч А1624 від 21.01.2019 №15 в частині виключення його з 21.01.2019 зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення частини, а з продовольчого забезпечення (обід) – з 22.01.2019;

- поновити його з 22.01.2019 на посаді стрільця 2 відділення охорони 25 взводу охорони 1 роти охорони в/ч А1624;

- стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.01.2019 по день винесення судом рішення.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що військову дисципліну позивач не порушував та 26.12.2018 з 09:00 год перебував на службі. Крім того, застосоване наказом від 10.01.2019 №8 дисциплінарне стягнення є не пропорційним характеру вчиненого порушення, а сам спірний наказ містить посилання тільки на пояснення начальників, що є недостатнім для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також вважає, що проведеним службовим розслідуванням не доведено порушення ОСОБА_1 військової дисципліни.

Ухвалою судді від 30.05.2019 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надіслання відзиву.

Ухвалою суду від 20.06.2019 зупинено провадження у справі до 07.08.2019 за обґрунтованим клопотанням представників сторін.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що службовим розслідуванням по факту порушення військової дисципліни ОСОБА_1 , проведеним з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлено, що 26.12.2018 позивач був відсутній на службі без поважних причин більше 3 годин. Враховуючи наведене, службову характеристику, попередню поведінку, а також ставлення до військової служби ОСОБА_1 , командир військової частини прийняв рішення щодо звільнення його з військової служби.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.01.2018 проходив службу за контрактом у в/ч А1624 на посаді стрільця 2 відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони, що підтверджується військовим квитком серії СО №869711 (а.с. 12-13).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2018 на ім`я командира в/ч А1624 від командира 1 роти охорони надійшов рапорт про відсутність ОСОБА_1 на ранковому шикуванні, без поважної причини. На телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідає. У зв`язку з наведеним, командир 1 роти охорони просив призначити по даному факту службове розслідування (а.с. 60).

Наказом командира в/ч А1624 від 26.12.2018 №605 по вищевказаному факту призначено проведення службового розслідування (а.с. 61).

За результатом службового розслідування заступником командира в/ч А1624 з морально-психологічного забезпечення складено акт від 10.01.2019, затверджений 10.01.2019 командиром в/ч А1624, у якому зафіксовано, що військовослужбовець військової служби за контрактом молодший сержант ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі 26.12.2018 більше 3 годин без поважних причин, чим порушив вимоги статей 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

У зв`язку з наведеним, керуючись ст. 51 п. «и», ст. 58, ст. 59 п. «ж» Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, заступник командира пропонував оголосити ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» (а.с. 62, 63).

Вказане дисциплінарне стягнення було реалізовано наказом командира в/ч А1624 від 10.01.2019 №8 (а.с. 14-15), від ознайомлення із яким, згідно акту відмови від дачі пояснень, ОСОБА_1 відмовився, аргументувавши відмову браком часу та вирішенням своїх власних проблем (а.с. 16).

Наказом в/ч А1624 від 21.01.2019 №4-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «д» (через службову невідповідність) (а.с. 18).

Надалі, наказом в/ч А1624 від 21.01.2019 №15 ОСОБА_1 виключено з 21.01.2019 зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення частини, а з продовольчого забезпечення (обід) з 22.01.2019 (а.с. 19).

Відповідно до наданих суду доказів, із наказами від 10.01.2019 №8, від 21.01.2019 №4-РС та від 21.01.2019 №15 позивач ознайомився 22.04.2019 (а.с. 23, 24, 25).

Вважаючи вищевказані накази відповідача протиправними, а звільнення зі служби незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

У відповідності до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою та громадянином, у зв`язку з виконанням ним конституційного обов`язку щодо військової служби, визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями, зокрема, шляхом прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Водночас, питання щодо звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, з військової служби, під час дії особливого періоду, визначено статтею 26 Закону №2232-ХІІ, зокрема, підпунктом «д» пункту 2 частини 5 якої передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через службову невідповідність.

При цьому, суд звертає увагу, що службова невідповідність військовослужбовця пов`язується не тільки з кваліфікацією або станом здоров`я військовослужбовця у контексті їх відповідності займаній посаді, але й з дотриманням військовослужбовцем інших вимог, обумовлених особливостями проходження військової служби, зокрема, додержанням військової дисципліни, адже звільнення з військової служби за службовою невідповідністю є одним з видів дисциплінарних стягнень, що накладаються на військовослужбовця за порушення військової дисципліни.

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551- XIV (далі – Дисциплінарний статут).

Згідно із преамбулою Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці Збройних Сил України, незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг, повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до статей 1-4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі

Військова дисципліна досягається, у тому числі, шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-ХIV, (далі – Статут) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до статей 5 та 6 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Статтею 11 Статуту визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки як свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (стаття 12 Статуту).

Згідно із статтею 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до статті 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі – Порядок).

Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб (пункт 3 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу (пункт 5 розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Розділом V Порядку установлено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються, у тому числі, неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 1 розділу VI Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, на ім`я командира в/ч А1624 26.12.2018 надійшов рапорт командира 1 роти охорони щодо відсутності на службі ОСОБА_1 за невідомих причин. У зв`язку з наведеним, відповідачем було призначено службове розслідування.

Судом витребувано і досліджено матеріли службового розслідування та не виявлено будь-яких порушень Порядку з боку посадових осіб в/ч А1624 під час його проведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 59-72). Так, розслідування призначене з урахуванням вимог законодавства України, з дотриманням строків. Особою, яка проводила розслідування, опитано осіб, які мають відношення до подій, що стали предметом перевірки (в тому числі і позивача), досліджено зібрані документи та матеріали.

Як вбачається з досліджених доказів, за фактом відсутності позивача на службі 26.12.2018 встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі 26.12.2018 більше 3 годин без поважних причин.

Як у наданих під час службового розсування поясненнях, так і в судовому засіданні, ОСОБА_1 спростовував факт відсутності 26.12.2018 на службі, зазначивши, що службову дисципліну він не порушував. Однак, суд ставиться критично до вказаних доводів, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, факт відсутності ОСОБА_1 на службі 26.12.2018 підтверджується поясненнями військовослужбовців, відібраними під час проведення службового розслідування (а.с. 65-67). Зокрема, командир 1 роти охорони старший лейтенант ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 26.12.2019 був відсутній на військовій службі до 12:30 год. Після ранкового шикування о 09:00 год ОСОБА_3 зателефонував позивачу, який в телефонній розмові повідомив, що затримується по невідомій причині і буде на службі о 10:00 год, але фактично прибув до частини о 12:30 год.

Головний сержант 1 роти охорони старшина ОСОБА_4 , старший лейтенант ОСОБА_5 у наданих поясненнях підтвердили факт відсутності ОСОБА_1 під час ранкового шикування та фактичне прибуття останнього до місця служби близько 12:30 год.

Також судом були допитані як свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с. 131-139), які перебуваючи під присягою та будучи попередженими за дачу завідомо неправдивих свідчень, підтвердили відсутність ОСОБА_1 на службі 26.12.2018 до 12:30 год.

Зокрема, командир взводу ОСОБА_5 засвідчив, що позивач 26.12.2018 прибув на службу після 12:00 год (приблизно о 12:30 год). Також зазначив, що ОСОБА_1 вже не вперше порушує службову дисципліну та неодноразово порушував дисципліну під час несення служби, особливо перебуваючи в патрулі.

Головний сержант роти 1 роти охорони ОСОБА_4 засвідчив, що 26.12.2018 на шикуванні о 08:50 год ОСОБА_1 був відсутній та прибув до частини після 12:00 год. Зазначив, що безпосередньо здійснював дзвінки позивачу, з метою встановлення причини відсутності останнього. Також зазначив, що ОСОБА_1 запізнювався по два рази на тиждень, міг залишити частину раніше.

Водій у в/ч А1624 ОСОБА_6 повідомив, що з позивачем неодноразово перебував у патрулі та як начальник патруля засвідчив, що ОСОБА_1 міг піти зі служби коли йому заманеться, часто спізнювався. Загалом характеризував його як безвідповідального. Щодо подій 26.12.2018 повідомив, що на шикуванні був присутнім, але не чув чи був позивач.

Відповідно до наданої безпосереднім керівником позивача характеристики ОСОБА_1 , останній зарекомендував себе за період проходження служби з негативної сторони. Під час виконання обов`язків потребує контролю старшого начальника, до виконання службових обов`язків відноситься безвідповідально. Показники професійної підготовки, навички в організаційній роботі середні, особисті вольові якості розвинені на низькому рівні. Свою діяльність критично оцінювати не здатний, на зауваження не реагує, висновки з проведених бесід не робить (а.с. 68).

Також, як вбачається зі службової картки позивача (а.с. 69-71), наказів командира в/ч А1624 від 12.07.2018 №86 та від 16.08.2018 №128 (а.с. 74-75, 76-77), ОСОБА_1 має раніше накладені та не зняті дисциплінарні стягнення, а саме: 12.07.2018 «сувора догана» - за невихід на службу без поважних причин; 16.08.2018 «зауваження» - за запізнення на службу без поважних причин.

У вищезазначених наказах установлено, що під час призначення на посаду та укладення контракту молодший сержант ОСОБА_1 був проінструктований щодо розпорядку дня в частині, йому було доведено важливість дотримання правил військової дисципліни та наслідки, які настають в разі невиконання цих умов. Зазначене позивач у судовому засіданні не заперечував.

Суд звертає увагу, що вказані накази є чинними та неоскаржувались ОСОБА_1 в адміністративному чи судовому порядку.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що службовим розслідуванням встановлено, та не спростовано під час розгляду справи, що позивач 26.12.2018 більше 3 годин був відсутній на службі без поважних причин, не попередивши про свою відсутність безпосереднього керівника, чим допустив порушення вимог Дисциплінарного статуту та Статуту.

Суд звертає увагу, що причинами порушення позивачем службової дисципліни є особиста недисциплінованість, неналежне виконання посадових обов`язків, ігнорування вимог чинного законодавства та відчуття останнім безкарності за вчинені проступки.

При цьому, заявлені ОСОБА_1 свідки неодноразово викликались для дачі свідчень, однак до суду останні так і не прибули (а.с. 51-54, 87, 88, 96, 97, 115-116, 126, 130).

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 51 Дисциплінарного статуту на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби) можуть бути накладені такі стягнення, зокрема, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

При цьому, положеннями статті 86 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

За наведених обставин, суд вважає, що командир в/ч А1624, приймаючи наказ від 10.01.2019 №8, яким ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», діяв обґрунтовано, з урахуванням встановлених службовим розслідуванням обставин, характеру самого проступку та попередньої поведінки позивача.

Обставин, як відповідно до Дисциплінарного статуту могли б пом`якшити відповідальність позивача, судом під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до пункту 238 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів в/ч А1624 від 10.01.2019 №8, від 21.01.2019 №4-РС та від 21.01.2019 №15.

Вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення його на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено представником в/ч А1624 під час розгляду даної справи.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини А1624 (код ЄДРПОУ 26615791, вул. Шевченка, буд. 105, м. Чернігів, 14030) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогул - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 серпня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна