
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №1.380.2019.003601
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання – Гулкевича В.О.
за участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,
представника відповідача – Пенюк А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області, щодо відмови проведення розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_2 та не виплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст.47 та п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області, щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_2 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами внесеними з прийняттям Закону №2325-УІІІ від 13.03.2018 року;
- зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 , перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 47; п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 05 травня 2018 року і з врахуванням раніше виплачених сум, і проводити їй у подальшому відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована;
- зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 , перерахунок стажу роботи згідно ст.58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05 травня 2018 року, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України №2325-УІІІ від 13.03.2018 року і проводити їй в подальшому відповідні виплати, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є особою, що необгрунтовано зазнала політичних репресій. Відтак, ОСОБА_2 звернулась до територіального підрозділу Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та про зарахування до трудового стажу у потрійному розмірі час перебування відбування покарання у засланні. Рішенням територіального підрозділу Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області їй було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відмовлено у зарахуванні до трудового стажу у потрійному розмірі час перебування відбування покарання у засланні. Позивач вважає, що оскільки є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що підтверджується відповідним посвідченням, то згідно даного закону має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та зарахування до стажу у потрійному розмірі час перебування відбування покарання у засланні.
Ухвалою судді від 19.07.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 08.08.2019 року (вх. №28562), в якому зазначає, що документи подані позивачем містять розбжності у даті народження. Звертає увагу, що відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, до 31.08.2019 проводиться виплата підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, що становить – 4,98 грн. Підпунктом 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.08.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» встановлено, що з 01.09.2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом примусово переселені , підвищення проводиться в розмірі - 43,52 грн. Згідно з ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачається зарахування стажу роботи у потрійному розмірі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Позивач – ОСОБА_2 є громадянкою України, перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням №125556.
Відповідно до довідки Управління оперативної інформації Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області МВС України від 20.03.2000 року № 4/5-Р12238 ОСОБА_3 1941 року народження.
Згідно з довідкою від 29.08.1949 року ОСОБА_3 виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Амурську область разом з родиною за політичними мотивами із села Рогізно Яворівського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 07.09.1949 року.
На підставі ст. 3 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” позивач реабілітована.
Вказані обставини підтверджуються також довідкою Інформаційного бюро Управління МВС України у Львівській області від 21.01.1998 №4/4-13.
Відтак, Виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області 30.01.2019 ОСОБА_2 видано посвідчення серія НОМЕР_1 № 2, відповідно до якого позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.
Позивач звернулась до Яворівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та зарахування до трудового стажу у потрійному розмірі час перебування відбування покарання у засланні.
Листами, Яворівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.02.2019 № 08/с-08/30-15 та від 18.06.2018 № 1180/02-30 повідомив, що відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, до 31.08.2019 проводиться виплата підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, що становить – 4,98 грн. Підпунктом 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.08.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» встановлено, що з 01.09.2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом примусово переселені , підвищення проводиться в розмірі - 43,52 грн. Згідно з ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачається зарахування стажу роботи у потрійному розмірі. А також вказує, що паспортні дані не відповідають даним у довідці № 4/5-Р12238 від 20.03.2000 року.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №2325-УІІІ від 05.05.2018 року реабілітованими слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Статтями 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.
Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються: громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідного до якого мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, положення частини четвертої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено підвищення до пенсії у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», відповідно до якої з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі - 43, 52 гривні, тобто в розмірі, меншому, ніж той, що гарантований пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, підвищення до пенсії позивачу повинно обчислюватися не на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 (справа №1328/10000/12) та від 10.07.2017 (справа №446/1549/16).
Відповідно до пункту 7 Постанови Верховної ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 24.12.1993 №3812-XII направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку (стаття 3) - застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв`язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.
Довідки про реабілітацію, згідно із статтею 3 цього Закону видаються реабілітованим на їх вимогу органами внутрішніх справ за наявності у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на виселених осіб тощо), а за відсутності таких документів - районними комісіями по поновленню прав реабілітованих після встановлення ними факту виселення.
З аналізу вище наведених норм вбачається, що громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей, яких було примусово переселено на підставі статті 3 вказаного Закону, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
В ході розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_2 надано статус потерпілого від політичних репресій та видано посвідчення реабілітованої особи, а тому дії відповідача щодо відмови проведення розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_2 та не виплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст.47 та п. «Г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
При цьому, у випадку, коли суб`єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Водночас у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФ України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 , перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 47; п. «Г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 05 травня 2018 року і з врахуванням раніше виплачених сум, і проводити їй у подальшому відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.
Щодо дій ГУ ПФ України у Львівській області, щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_2 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами внесеними з прийняттям Закону №2325-УІІІ від 13.03.2018 року суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Відповідно до 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Таким чином, як встановлено судом, особа ОСОБА_2 була примусово переміщена з обов`язковим переселенням в спецпоселення, тобто заслана.
Відтак, законодавством встановлено зарахування стажу перебування в заслані особі, яка була депортована та в подальшому реабілітована до трудового стажу, як компенсацію реабілітованій особі в потрійному розмірі.
Враховуючи наведене, дії ГУ ПФ України у Львівській області, щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_2 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами внесеними з прийняттям Закону №2325-УІІІ від 13.03.2018 року є протиправними,
Суд звертає увагу, що Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» наголосив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.
Таким чином, наявна в суб`єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області вирішити питання про перерахунок стажу роботи ОСОБА_2 згідно ст.58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05 травня 2018 року, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України №2325-УІІІ від 13.03.2018 року і проводити їй в подальшому відповідні виплати, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними частково та обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у сумі 768, 40 грн підлягає поверненню. Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області, щодо відмови проведення розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_2 та не виплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст.47 та п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області, щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_2 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами внесеними з прийняттям Закону №2325-УІІІ від 13.03.2018 року.
Зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 , перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 47; п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з часу призначення пенсії за віком і з врахуванням раніше виплачених сум, і проводити їй у подальшому відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.
Зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області вирішити питання про перерахунок стажу роботи ОСОБА_2 згідно ст.58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05 травня 2018 року, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України №2325-УІІІ від 13.03.2018 року і проводити їй в подальшому відповідні виплати, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2019.
Суддя В.М. Сакалош
Судове рішення № 83904474, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 27.08.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 1.380.2019.003601. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: