Рішення № 83903410, 29.08.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/1955/19

Провадження 2/206/739/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Савченко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,-

за участю:

представника позивача – адвоката Дубовенко В.І.,

представника відповідача – адвоката Маркело В.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя, який обґрунтував тим, що 19 червня 1996 року між ним та відповідачем був укладений шлюб. За час шлюбу вони за сумісні кошти придбали домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішенням суду від 14 червня 2018 року шлюб між ними було розірвано, у зв`язку з чим, позивач просить суд поділити спільне з відповідачем майно і визнати за ними право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, оскільки з моменту придбання спірного будинку, він був перебудований та має зовсім не той вигляд, як при його купівлі, а поділ цього будинку унеможливить реєстрацію права власності кожного з них на Ѕ частину домоволодіння.

Заслухав доводи сторін, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд прийшов до такого.

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 1996 року (а.с.11).

У період шлюбу сторони придбали нерухоме майно домоволодіння АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 400 квадратних метрів, крім того лишків 133 квадратних метрів (у фактичному користуванні), що підтверджується договором купівлі-продажу від 08 жовтня 2005 року (а.с.31).

Право власності в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано на підставі вищевказаного договору за відповідачем ОСОБА_2 (а.с.32,33).

Вказане домоволодіння відповідно до технічного паспорту виготовлено станом на 02 вересня 2005 року, складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 40,1 кв.м.,, літньої кухні –Б,б,В, сараю – Г, убиральні – Д, навісу – Ж, душу –Е, споруди 1-6,І.

(а.с.34-38).

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст.66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст.69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Судом установлено, що майно, про поділ якого заявлено вимоги, а саме домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване на відповідачеві ОСОБА_2 , однак даний факт не спростовує презумпції належності вказаного домоволодіння до спільної сумісної власності подружжя.

Як вже було встановлено судом шлюб між сторонами розірвано, однак в результаті розірвання шлюбу співвласники перестають бути подружжям, але правовий режим їхнього майна, набутого за час шлюбу, залишається попереднім - спільною сумісною власністю, але вже колишнього подружжя, тобто спірне домоволодіння належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Як встановив суд, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме сторін у справі позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 є домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

При поділі домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , частки сторін є рівними, оскільки іншого не визначено домовленістю між ними.

Отже, виходячи з викладеного та враховуючи те, що домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 згідно єдиного технічного паспорту виготовлено станом на 02 вересня 2005 року, складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 40,1 кв.м.,, літньої кухні –Б,б,В, сараю – Г, убиральні – Д, навісу – Ж, душу –Е, споруди 1-6,І та належить сторонам на праві спільної сумісної власності, суд вважає за доцільне визнати ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу та залишити майно у їх спільній частковій власності.

Що стосується аргументів відповідача та її представника, що спірне домоволодіння не може бути розподілено, оскільки воно було перебудовано, суд до уваги не приймає, оскільки перебудова спірного домоволодіння не змінює його статусу, яке є спільною сумісною власністю подружжя та у зв`язку з цим не позбавляє передбаченого законом права осіб на його поділ.

Крім того, суд задовольняючи позов, здійснює поділ спірного домоволодіння в тому вигляді, який воно мало на час придбання його сторонами та у відповідності до характеристик, зазначених у правовстановлюючих документах.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити.

Поділити домоволодіння АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 40,1 кв.м.,, літньої кухні –Б,б,В, сараю – Г, убиральні – Д, навісу – Ж, душу –Е, споруди 1-6,І.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 40,1 кв.м.,, літньої кухні –Б,б,В, сараю – Г, убиральні – Д, навісу – Ж, душу –Е, споруди 1-6,І.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 3000,00 грн.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук