Ухвала суду № 83903150, 27.08.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 646/7414/17

Провадження № 1-кп/185/2/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії:

головуючого судді Мельника Ю.А.

суддів Мицака М.С., Зінченко А.С.,

секретаря судових засідань Шемет Ю.І.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Павлоград Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю:

прокурора – Дахно О.Ю.

потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – Погосяна В.Е., Рембецького В.Ю.

цивільного відповідача - представника Державної казначейської служби України Надкриничної О.О.,

захисника обвинувачених – Паська А.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні колегії суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області після задоволення відводів та самовідводів колегії суддів з 31.05.2019 року перебувають матеріали вищевказаного кримінального провадження.

08.11.2018 року обвинуваченим ОСОБА_2 було подано клопотання про скасування арешту майна. В обґрунтування клопотання обвинуваченим зазначено, що 24.03.2017 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харькова було накладено арешт на земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с АДРЕСА_1 рада АДРЕСА_2 , яка належить останньому на праві приватної власності. При накладенні арешту слідчим суддею не було враховано правових підстав для арешту майна, можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявності обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, оскільки на момент розгляду клопотання про накладення арешту жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, у зв`язку з чим було постановлене незаконне рішення.

Прокурор вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказана земельна ділянка була заарештована ухвалою слідчого судді, оскільки покарання за інкриміновані обвинуваченому злочини передбачає обов`язкову конфіскацію майна. Крім того в межах кримінального провадження заявлені цивільні позови про відшкодування завданої шкоди. Тому зняття арешту на даній стадії розгляду неможливе, суд вирішує питання про покарання та задоволення цивільного позову під час прийняття остаточного рішення.

Представники потерпілих вважають, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про знаття арешту з земельної ділянки не підлягає задоволенню в наступний час, оскільки воно передчасне, крім того, потерпілими заявлені цивільні позови про відшкодування завданих збитків, знаття арешту з майна обвинувачених позбавить потерпілих можливої компенсації завданих збитків.

Потерпілі та представник цивільного відповідача підтримали думку прокурора та представників потерпілих.

Захисник підтримує заявлене клопотання обвинуваченого, арешт на земельну ділянку ОСОБА_2 було накладено неправомірно.

Обвинувачений ОСОБА_1 також вважає, що заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене раніше клопотання.

Суд, вислухавши доводи сторін, встановив наступне.

24.03.2017 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002964 від 20.10.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, - було накладено арешт на земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_1 ) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, селищна рада Бузівська, яка на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності. Слідчим суддею було накладено арешт на вказане майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема підлягає для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому кримінальне процесуальне законодавство чітко визначає підстави та суб`єктний склад арешту майна в ч.3-ч.6 ст.170 КПК України.

Земельна ділянка, що на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_2 , була заарештована слідчим суддею з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та можливого компенсування відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 КПК (мета забезпечення – конфіскації майна як виду покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (мета забезпечення - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді від 24.03.2017 року було накладено арешт на майно: земельну ділянку, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_2 . На теперішній час ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, покарання за деякі з яких, у разі доведеності винуватості, передбачає обов`язкову конфіскацію майна, будь-яких змін в пред`явленому обвинувачені ОСОБА_2 не відбулось. Крім того, в межах кримінального провадження потерпілою ОСОБА_3 пред`явлено позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ГУНП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби про стягнення матеріальних збитків у розмірі 19570760.70 гривень та моральної шкоди у розмірі 200000 гривень. Потерпілим ОСОБА_5 пред`явлено позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ГУНП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби про стягнення матеріальних збитків у розмірі 22610721.60 гривень та моральної шкоди у розмірі 200000 гривень.

На даній стадії судового розгляду суд позбавлений можливості вирішення питання про можливе покарання, або вирішення заявленого цивільного позову, що вирішується судом відповідно до ст. 368 КПК України, при ухвалені вироку, тобто вирішуються судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.174, 376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування арешту з майна: земельної ділянки, що належить останньому на праві приватної власності – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.А. Мельник

Судді М.С. Мицак

А.С. Зінченко