Постанова № 8389515, 09.03.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а-8793/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

при секретарі Мезнер О.Е.

за участю представників позивача: Кальневої С.В.

відповідача: Кирилова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до військової частини А1357 про стягнення заборгованості по податку, -

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області звернулась до суду з позовом до військової частини А1357, в якому позивач просить стягнути з відповідача борг по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (код платежу 12020100) у сумі 40137грн. на р/р 33219807700393 УДК у Роздільнянському районі Одеської області, код 22504630, МФО 828011 банк отримувача ГУДКУ в Одеській області.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідач знаходиться на обліку у позивача у якості платника податків і є платником податків і зборів передбачених Законом України «Про систему оподаткування». З квітня 2008р. військова частина А1357 являється боржником перед бюджетом, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 40137грн. по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Зазначений борг виник внаслідок не сплати у встановлені строки узгодженої суми податкових зобовязань за розрахунками суми податку з власників транспортних засобів від 29.02.2008р. №3031 на суму 29448грн. та від 02.03.2009р. №3186 на суму 10689грн. Також представник позивача зазначив, що спеціальним законом щодо оподаткування податку з власників транспортних засобів є Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Військова частина не входить до переліку осіб, яким ст. 4 вказаного Закону надана пільга щодо звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів. Стаття 1 вказаного Закону визначає субєктів, які є платниками податку з власників транспортних засобів. Виходячи з приписів вищезазначеної статті військова частина А1357 є юридичною особою, установою та є платником податку з власників транспортних засобів.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та пояснив, що військова частина А1357 дійсно має заборгованість по податку з власників транспортних засобів лише за І квартал 2009р. у сумі 10689грн., зазначена заборгованість не погашена, так як немає грошей і Міністерство оборони України не виділяє кошти. З заборгованістю у сумі 29448грн . за розрахунком суми податку з власників транспортних засобів від 29.02.2008 року №3031 не згодні у повному обсязі. Роздільнянська МДПІ направила на адресу відповідача звернення, щодо виділення майна для опису та реалізації, з метою погашення податкового боргу, на що командуванням частини було направлено розяснення від 01.02.2008р. та 01.03.2008р. Згідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України військова частина А1357 є юридичною особою, орган управління Міністерство оборони України, форма фінансування державна. Відповідач утримується та повністю фінансується з державного бюджету, за своїм правовим статусом є державною установою, Міністерство оборони України, Південне оперативне командування та військова частина А1357 грошових коштів на сплату податків з власників транспортних засобів не передбачено, кошти на ці цілі з Державного бюджету України не виділяються. Представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» відповідач звільнений від сплати усіх видів податків. Проте, відповідно ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» військові установи не віднесені до субєктів, що звільняються від сплати податків. Однак в ухвалі Конституційного суду України по справі №2-20/2005р від 27.09.2005р. за конституційним поданням Міністра оборони України про офіційне тлумачення терміна «власні транспорті засоби», що застосовуються у ст. 1 Закону України «Про податок власників транспортних засобів» … зазначено, що на теперішній час редакції двох вищезазначених законів неоднаково регулюють правовідносини що виникають зі сплати податку, зокрема військовими установами. Оскільки два аналізованих вище закони є нормативно-правовими актами одного рівня правового регулювання, то такий їх стан продовжує правову колізію у правозастосуванні, тому що дві норми законів суперечать одна одній. Усунення даних суперечностей може бути здійснено лише на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін до вказаних законів. Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у звязку з неоднозначним трактуванням прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податків. Таким чином, законних підстав для сплати транспортного податку установами Міністерства оборони України та Збройних сил України, які повністю фінансуються з державного бюджету та мають транспортні засоби на правах оперативного управління до 01.01.2008р. не існує.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що військова частина А 1357 перебуває на обліку у Роздільнянській міжрайонній державній податковій інспекції Одеської області в якості платника податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП №209 від 03.06.2009 року (а.с.13).

Згідно ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII від 25.06.1991р. відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків у відповідності з законами України.

Судом встановлено, що згідно облікових карток військової частини А 1357 (а.с.19-23) у відповідача існує заборгованість по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 40137грн.

Судом встановлено, що дана заборгованість виникла в результаті подання військовою частиною А 1357 розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік від 29.02.2008 року № 3031 (а.с.15) по періодах: ІІ квартал на суму - 9816 грн.; ІІІ квартал на суму - 9816 грн.; ІV квартал на суму - 9816грн. та на 2009 рік №3186 від 02.03.2009р. (а.с.16) за І квартал на суму 10689грн. Також, судом встановлено, що на теперішній час заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. 5. Закону України від 11.12.1991р. № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Згідно з ст. 6 Закону України від 11.12.1991р. № 1963-ХІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами па підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником в податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, заборгованість у відповідача утворилась в результаті несплати зобов'язань самостійно визначених у розрахунках податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача та не приймає до уваги заперечення відповідача на позов з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 N1963-ХП платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Будь-яких пільг щодо сплати цього податку на підставі ст. 4 Закону України N 1963 військовим частинам не надано.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України», виходячи з наступного.

Аналіз змісту вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи, які є юридичними особами, в т. ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби» наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства» від 16.07.1999 року установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251 XII, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно преамбули Закону України «Про Збройні Сили України» цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з Законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.

Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України» не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» пільги, визначені у ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України» не можуть поширюватись на відповідача.

Враховуючи, що Закон України «Про систему оподаткування» є спеціальним Законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що у відповідача немає зауважень, щодо розрахунку заборгованості позивача, наданого суду Роздільнянською МДПІ Одеської області.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В звязку з чим, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо військової частини А 1357 є обґрунтованими, та такими, які підтверджені доказами та відповідають чинному законодавству, а отже сума заборгованості по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 40137 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Керуючись ст.ст.2,7-9,158,160,163КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до військової частини А1357 задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А1357 (місцезнаходження: Одеська область, м. Роздільна, код 08456231) суму заборгованості по податку з власників транспортних засобів у сумі 40137грн. на рахунок №33219807700393, управління державного казначейства України у Роздільнянському районі Одеської області код 22504630 банку отримувача Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, МФО 828011.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 15.03.2010 року.

Суддя Е.А.Іванов