Рішення № 83879831, 27.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 серпня 2019 р. № 520/5881/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.02.2019 р. № 000002258062032 про сплату ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами (код платежу 18010301) за 2018 рік в сумі 16557,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення неправильно визначив суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нерухомого майна загальною площею 1334,2 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , за 2018 рік з огляду на невірне застосування коефіцієнту при проведенні розрахунку. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки контролюючим органом було визначено позивачу суму податкового зобов`язання згідно ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік за рішенням Харківської міської ради 11 сесії 7 скликання №542/17 від 22.02.2017 року, з огляду на відсутність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації стосовно цільового призначення належного позивачу об`єкта нерухомості та враховуючи зареєстровані види діяльності позивача. Отже, відповідачем на законних підставах, у встановленому законодавством порядку нараховано вказаний податок. З врахуванням вказаного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Також позивачем через канцелярію суду було подано відповідь на відзив, в якій викладено власну правову позицію.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є власником нежитлових приміщень загальною площею 1334,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.09.2018 року, з яких: 1275,9 кв.м - нежитлові приміщення 1-го поверху у будівлі літ. «АА-1»; 58,3 кв.м - нежитлова будівля літ. «АБ-1».

Зі змісту позовної заяви вбачається зазначення позивачем обставин того, що відповідно до даних технічної інвентаризації, проведеної 28.08.2018 року, нежитлова будівля літ. «АБ-1» є будівлею промисловості, так як використовується в якості цеху, а нежитлові приміщення 1-го поверху у будівлі літ. «АА-1» є складськими приміщеннями, оскільки використовуються в якості холодильних камер для зберігання продуктів харчування, про що, як вказано позивачем, свідчать відомості Технічних паспортів на вказані об`єкти нерухомого майна.

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2019 р. № 000002258062032 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами (код платежу 18010301) за 2018 рік в сумі 16557,42 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що після отримання спірного податкового повідомлення-рішення позивач скористався правом їх адміністративного оскарження шляхом направлення відповідної скарги, але рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 12.04.2019 року №2947/К/99-99-11-05-01-25 скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, не погодившись із проведенням розрахунку відповідачем та податковим повідомленням-рішенням в цілому, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що згідно приписів ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України).

Отже, можливість визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об`єкт Податковим кодексом України - не передбачено.

Як передбачено положеннями пп. 266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до вимог пп. 266.7.1 п. 266 ст.266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Вимогами пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України зафіксовано, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що, на думку позивача, відповідачем було невірно розраховано суму податку з огляду на застосування останнім ставки 37,23 грн./кв.м площі, тобто 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018 року, що суперечить рішенню сесії Харківської міської ради та цільовому призначенню об`єкта, оскільки згідно даних технічної інвентаризації, проведеної 28.08.2018 р., нежитлова будівля літ. «АБ-1» є будівлею промисловості, так як використовується в якості цеху, а нежитлові приміщення 1-го поверху у будівлі літ. «АА-1» є складськими приміщеннями, так як використовуються в якості холодильних камер для зберігання продуктів харчування, про що свідчать відомості технічних паспортів на вищезазначені об`єкти нерухомого майна, які були надано 10.09.2018 р. державному реєстратору для здійснення реєстрації права власності.

Суд зазначає, що як передбачено приписами пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

При цьому, згідно із положеннями п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Як передбачено Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

При цьому, як передбачено Національним класифікатором України ДК 009:2010, який затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

В той же час, класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Суд зазначає, що промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137624965 та 137628866 від 13.09.2018 року щодо позивача значаться нежитлові приміщення 1-го пов. літ. «АА-1» площею 1275,9 кв.м та нежитлова будівля літ. «АБ-1» площею 58,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1334,2 кв.м. Водночас, судом встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не містить відомостей щодо цільового призначення вказаних будівель, що спростовує доводи позивача стосовно належності нежитлових приміщень до будівель промисловості.

Зі змісту позовної заяви вбачається зазначення позивачем обставин того, що відповідно до технічних паспортів вказані будівлі є нежитловими та використовуються у якості холодильних камер для зберігання продуктів харчування, що свідчить на користь використання позивачем належних йому на праві власності нежитлових приміщень у власній господарській діяльності.

В той же час, суд зазначає, що фактичне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості визначається на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач звернувся до спеціалізованої організації ТОВ «Харківреконструкція» за отриманням висновків щодо ідентифікації об`єктів нерухомості, які йому належать на праві власності та за результатами натурного обстеження, технічних паспортів від 28.08.2018 р. та витягів з державного реєстру речових прав від 13.09.2018 р. було встановлено, що нежитлові приміщення 1-го поверху будівлі літ. «АА-1» по АДРЕСА_2 за Класифікатором ДК 018-2000 ідентифікуються в класі 1252 «Резервуари, силоси та склади» в підкласі 1252.6 «Холодильники», а нежитлова будівля літ. «АБ-1» по АДРЕСА_2 є об`єктом промисловості та за Класифікатором ДК 018-2000 ідентифікується в класі 1251 «Будівлі промисловості». Як зазначено позивачем на підставі висновків ТОВ «Харківреконструкція» до технічної документації на вищезазначені об`єкти нерухомості 21.05.2019 р. були внесені відповідні зміни, у зв`язку з чим виготовлені технічні паспорти на виробничий будинок літ. «АА-1» холодильник по АДРЕСА_2 та виробничий будинок літ. «АБ-1» цех по АДРЕСА_2. В подальшому, як встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів, отриману позивачем інформацію щодо фактичного призначення кожного належного йому об`єкта нерухомості було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що отримано відповідні витяги з реєстру № 167753670 від 23.05.2019 р. - щодо нежитлових приміщень 1-го поверху у виробничій нежитловій будівлі літ. «АА-1» холодильник по АДРЕСА_2 загальною площею 1275,9 кв.м та № 167757822 від 23.05.2019р. - щодо виробничої нежитлової будівлі літ. «АБ-1» цех по АДРЕСА_2 загальною площею 58,3 кв.м.

Однак, суд зазначає, що вказані доводи позивача не можуть бути враховані судом як належні оскільки внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно зазначених об`єктів було здійснено після прийняття контролюючим органом спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, не є будівлями промисловості.

Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що при здійсненні нарахування позивачу податку було застосовано ставку 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року для категорії «будівлі торговельні» з огляду на обставини того, що згідно ідентифікаційних даних позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець за видами діяльності (КВЕД): 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»; 52.10 «Складське господарство»; 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»; 82.92 «Пакування» та використовує нежитлові приміщення у якості холодильних камер для зберігання продуктів харчування.

Однак, суд зазначає, що абз. в) пп. 14.1.129-1 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі та громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування.

Відповідно до п.п. 1.2.2. п. 1.2. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 12.01.11 №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» зі змінами та доповненнями, до об`єктів нежитлової нерухомості віднесено, зокрема, будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів того, що належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення належать до будівель торговельних.

Отже, суд приходить до висновку, що об`єкти нерухомості належні позивачу на праві власності не можуть бути віднесені до будівель торговельних.

Таким чином суд приходить до висновку, що з огляду на обставини справи у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування ставки податку на нерухоме майне відмінне від земельної ділянки у розмірі 0,25%, як то передбачено для будівель промисловості та складів рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки та збори» від 22.02.2017 р. № 542/17.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.02.2019 р. № 000002258062032 про сплату ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами (код платежу 18010301) за 2018 рік в сумі 16557,42 грн. є таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.02.2019 р. № 000002258062032 про сплату ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами (код платежу 18010301) за 2018 рік в сумі 16557,42 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.. 40коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.