Рішення № 83879290, 28.08.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1574/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA901000/2019/000185/2 від 03.06.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901010/2019/00226 від 03.06.2019, що прийняті Кіровоградською митницею ДФС.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає що 20 травня 2019 року придбано автомобіль марки Volkswagen Passat, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см.куб. Згідно інвойсу №09/18-4 вартість автомобіля становила 25500 польських злотих. 23 травня 2019 року з метою митного оформлення вказаного автомобіля, через ПП "КМТ Плюс" подано до Кіровоградської митниці ДФС електронну митну декларацію UА901000/2019/007240. Автомобіль заявлено у митний режим "Імпорт", разом з МД було надано документи, необхідні для митного оформлення. Митна вартість була визначена за першим методом - за ціною договору (п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України) на рівні 25500 злотих. Проте, 03 червня 2019 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів номер № UА901000/2019000185/2, згідно з яким митну вартість товару визначено згідно ст. 64 МК України резервним методом на рівні 42671,6254 польських злотих (екв. 9960 євро). Рішення мотивовано тим, що при здійсненні контрою за правильністю визначення митної вартості декларованого автомобіля, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості транспортного засобу з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий ніж рівні митних вартостей вищезгаданих товарів по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі "Імпорт" за час, наближений до дати експорту в України оцінюваного товару та за останні 3 місяці взагалі.

Зі змістом даних Рішення про коригування митної вартості та Картки відмови позивач не погоджується, вважає їх такими, що прийняті з порушенням порядку, встановленого законодавством, не на підставі та не у спосіб, визначений законодавством.

01 липня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).

23.07.2019 (вх. № 11927/19) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Зокрема, відповідач вказав, що позивачем не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за автомобіль, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення (а.с.63-68).

02.08.2019 (вх.№12620) позивач надав відповідь на відзив.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 травня 2019 року позивачем у компанії Eradevelopment придбано автомобіль марки Volkswagen Passat, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см.куб. Згідно інвойсу Faktura VAT Nr.71/2019 вартість автомобіля становила 25500 польських злотих (а.с.28).

29 травня 2019 року з метою митного оформлення вказаного автомобіля, через ПП «КМТ Плюс» позивачем подано до Кіровоградської митниці ДФС електронну митну декларацію UА901010/20198/007240. Автомобіль заявлено у митний режим "Імпорт", разом з митною декларацією (далі -МД) надано документи, необхідні для митного оформлення: роздруківку оголошення щодо розміщення продавцем вказаного автомобіля , оцінку техічного стану автомобіля , документ Faktura VAT Nr.71/2019 від 20.05.2019р.;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 12.09.2014р., НОМЕР_4 від 21.05.2019р., експортна декларація країни відправлення WYWOZOWY Dokument Towarzyszacy MRN 19PL30110У0427492 від 22.05.2019 на вивіз з території Європейського Союзу до України , квитанція про сплату митних платежів (а.с.89).

Митна вартість була визначена за першим методом - за ціною договору (п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України) на рівні 25500 польських злотих, що за офіційним курсом валюти станом на день подання МД становило 175460,76 грн. Згідно з актом огляду, придбаний автомобіль є технічно несправним, має явні пошкодження, зокрема: механічні пошкодження даху, задньої правої дверці, переднього та заднього бамперів, забруднений та пошкоджений салон, сидіння, сліди підтікання оливи на двз., сколи та подряпини ЛФП по всьому кузову (а.с.89, зв.бік).

03 червня 2019 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів номер UA901000/2019/000185/2 (далі також - оскаржуване рішення), згідно з яким митну вартість товару визначено згідно ст. 64 МК України резервним методом на рівні 42671,6254 польських злотих. Рішення мотивовано тим, що при здійсненні контрою за правильністю визначення митної вартості декларованого автомобіля, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості транспортного засобу (ТЗ) з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий ніж рівні митних вартостей вищезгаданих товарів по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі "Імпорт" за час, наближений до дати експорту в України оцінюваного товару. У оскаржуваному рішенні вказано, що згідно додаткового джерела інформації Інтернет-сайту SCHWACKE встановлено, що мінімальні вартість продажу транспортних засобів (з аналогічними технічними характеристиками, врахуванням пробігу), вища, ніж заявлена митна вартість товару. Наявна в митниці інформація з ПІК ЄАІС та мережі Інтернет - сайту SCHWACKE про вартість автомобіля призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом (а.с.11-13).

На підставі Рішення про коригування митної вартості товарів 03.06.2019 р. митницею також було видано позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 901010/2019/00226, згідно з якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару та її визначення на підставі ст. 64 МК України (а.с.14-15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. ( ч.1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ст. 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 Митного кодексу України, Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Ч.1 та ч.2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ч.1, ч.2 та ч.3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, п.1 ч.4 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію Митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Аналізуючи норми ст. 53 Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що право органу доходів та зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Тому, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані документи, які давали змогу органу доходів та зборів достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів номер UA901000/2019/000185/2 митну вартість товару визначено згідно ст. 64 МК України резервним методом на рівні 42671,6254 польських злотих (а.с.12).

Підставою для відмови стало твердження відповідача, при здійсненні контрою за правильністю визначення митної вартості декларованого автомобіля, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості транспортного засобу з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий ніж рівні митних вартостей вищезгаданих товарів по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі "Імпорт" за час, наближений до дати експорту в України оцінюваного товару. У зв`язку з вищевикладеним, у відповідності до статті 368 МКУ, декларанту було повідомлено про необхідність надання товарного чеку (квитанції, іншого еквівалентного по змісту документу, який підтверджує сплачену за товар суму), а згідно частини 6 статті 53 МКУ, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, - про можливість надати за власним бажанням додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, наприклад:

- документи про страхову вартість автомобілю;

- рахунки про здійснення платежів третім особам та договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаними із даною угодою;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару;

- відомості про вартість оцінюваного та/або ідентичних, та/або подібних автомобілів з Інтернет-джерел (а.с.13).

Позивачем зазначено, що враховуючи той факт, що ним були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості, він відмовився від надання додаткових документів.

Позивачем додатково надано до митниці лист від продавця б/н від 30.05.2019 року з перекладом, підтвердження про зарахування коштів, підтвердження вивозу автомобіля, фактуру А319100002 від 07.05.2019 р., витяг з ціновою інформацією з каталогу Schwacke, підбірку цінових пропозицій з Інтернет - джерел (а.с.40-57)

Позивачем додатково надано до митниці засвідчений належним чином знімок екрану (скріншот) з сайту Інтернет автоаукціону OTOMOTO з якого вбачається, що автомобіль придбаний за ціною 25500 польських злотих, фактура №А319100002 від 07.05.2019, в якому зазначена ця ж сума, відповідачем все одно не було визнано вартість автомобіля за першим методом - за ціною договору.

Оцінюючи викладене у сукупності суд приходить до висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, висновки Кіровоградської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Крім того, можливе ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 11.09.2012 р. № 21-262а12.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., які підлягають присудженню на користь останнього.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В и р і ш и в

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби (вул. Кавалерійська, буд. 15, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA901000/2019/000185/2 від 03.06.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901010/2019/00226 від 03.06.2019 р., що прийняті Кіровоградською митницею ДФС.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула