Рішення № 83878768, 27.08.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1577/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 238-23 від 26.12.2018 в сумі 19603,23 грн. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 238-23 від 22.12.2018 в сумі 5898,51 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, зазначив, що 26.04.2017 року припинено його діяльність арбітражного керуючого. За наведених обставин вважає, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 р. №Ф-238-23 та від 22.12.2018 року №Ф238-23 щодо платника єдиного внеску ОСОБА_1 у сумі 25501,74 грн. є протиправними та просить їх скасувати.

27.06.2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1).

31.07.2019 (вх. № 12351/19) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога є законною, обґрунтованою та нарахованою у зв`язку з наявною у позивача заборгованістю по єдиному соціальному внеску.

09.08.2019 (вх.№12960) позивач надав відповідь на відзив.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.04.2017 наказом Міністерства юстиції України №1441/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виданого ОСОБА_1, анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №690 від 09.04.2013 виданого ОСОБА_1 .

Також, ОСОБА_1 має статус фізичної особи - підприємця та здійснює основний вид діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як фізичною особою - підприємцем, нараховано та сплачено у 2018-2019 році єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9831,54 грн. , що підтверджується копіями квитанцій, долучених до матеріалів справи (11-14).

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ). Так, згідно з частинами 2, 3 ст. 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ арбітражні керуючі є платниками єдиного соціального внеску.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ, облік осіб, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, в тому числі арбітражних керуючих, ведеться в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади. Взяття на облік цих осіб, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску зазначених в п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону № 2464-VІ, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", здійснюється за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

Суд звертає увагу на те, що жодна із статей Закону № 2464-VІ не вказує на необхідність та/або обов`язковість декларування та сплати єдиного соціального внеску особами, які не є платниками єдиного внеску та не ставить у залежність обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок лише через перебуванням такої особи в Реєстрі страхувальників. При цьому, не виключення особи із Реєстру страхувальників не є підставою вважати її платником єдиного внеску, адже це прямо суперечить ст. 4 Закону № 2464-VІ, якою імперативно визначені платники єдиного внеску.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435(далі - Порядок 435) в редакції чинній на момент подання заяви про зняття з обліку, за формою №7-ЄСВ - у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про припинення діяльності страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня прийняття відповідними органами (особами) рішення про припинення діяльності таких страхувальників. При цьому, страхувальники зобов`язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна".

Отже, термін сплати зобов`язань, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.

Вказане кореспондується із роз`ясненням Державної фіскальної служби України (опубліковане 05.01.2017 у «Віснику») на виконання доручення Міністерства фінансів України від 28.12.2016 №31-11170-16-10/37428 для однозначного тлумачення та застосування Закону № 2464-VІ щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Арбітражний керуючий є особою статус та діяльність якої регламентована спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або дізнання його банкрутом" № 2343 (далі - Закон 2343), а обов`язковими умовами для здійснення такої діяльності є наявність свідоцтва, внесення його до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих, рішення господарського суду про призначення. , зокрема:

Статтею 1 Закону 2343 визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Відповідно до ст. 4 Закону 2343 арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності, право на здійснення діяльності яким надається за наявності відповідного свідоцтва та внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) призначається шляхом винесення ухвали (постанови) суду про призначення його арбітражним керуючим.

Порядок припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) регламентовано ст. 113 Закону 2343.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень (п. 4 ст. 113 Закону 2343).

Відтак, з моменту анулювання Свідоцтва №690, а саме з 26.04.2017 позивач не здійснював незалежну професійну діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення діяльності арбітражного керуючого, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у ОСОБА_1 як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 05.11.2018 за результатом розгляду справи №820/1538/17.

Законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. При цьому, порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464 не передбачений.

Суд вказує на те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

З аналізу змісту даної норми у розрізі положень ПК України, вбачається, що вона застосовується у разі якщо особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою підприємцем здійснює відмінні види діяльності.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку.

Відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Так, ОСОБА_1 реалізує своє право на зайняття діяльністю у сфері консультування з питань комерційної діяльності та управління, як фізична особа - підприємець, а не як арбітражний керуючий. Обидва види діяльності ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця так і арбітражного керуючого, взаємопов`язані.

Таким чином, позивачем, у 2018 році сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичною особою-підприємцем.

Оскільки, види діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця так і особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають (КВЕД 60.10 - «Діяльність у сфері права»), тому він не повинен двічі сплачувати єдиний соціальний внесок, так як це суперечить принципам податкового законодавства.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові по справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38076/18) від 05.11.2018.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку, які фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (самозайнята особа), повинна вести єдиний податковий облік та сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове страхування, як фізична особа-підприємець.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ф-238-23 на суму 19603,23 грн. та від 22.12.2018 року №Ф-238-23 на суму 5898,51 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В и р і ш и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України (вул. Велика Перспективна, 55,м. Кропивницький, Кіровоградська область,25006) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 238-23 від 26.12.2018 в сумі 19603,23 грн. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 238-23 від 22.12.2018 в сумі 5898,51 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали від 27 червня 2019 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула