Рішення № 83872505, 22.08.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року Справа № 915/1456/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з`явився,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно – рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій, 50002, м.Кривий Ріг, вул.Кобилянського, 223А

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар`єр”, 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Гранітна, буд.21

про: стягнення 15 725,00 грн.

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно – рятувальний) загін державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01/3-764 від 07.05.2019 в якій просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар`єр” заборгованості за Договором №172/05 від 01.10.2013 у розмірі 15 725,00 грн. з якої: 11 360,14 грн. – основна заборгованість, 1 157,37 грн. – інфляційні, 391,14 грн. -3% річних, 2 816,35 грн. – пеня.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №172/05 від 01.10.2013 в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.05.2019 позовну заяву №01/3-764 від 07.05.2019 Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно – рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій залишено без руху. Вказаною ухвалою Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно – рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач вказану ухвалу отримав 05.06.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 36647292.

18.06.2019 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання №01/3-964 від 10.06.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Разом з позовною заявою позивачем надане клопотання №01/3-758 від 05.05.2019 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 05 серпня 2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відрядженні, судове засідання у справі №915/1456/19 призначене на “05” серпня 2019 року, о 12 год. 30 хв.– не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2019 судове засідання у справі №915/1456/19 призначено на 22 серпня 2019 року.

21.08.2019 від позивача засобами електронного зв`язку до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 22.08.2019 не забезпечив, причини неявки не повідомив. Доказом його повідомлення є долучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідача поштового відправлення.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався, заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 жовтня 2013 року між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно – рятувальним) загоном державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар`єр” (далі - замовник) укладено договір №172/05 на виконання платних послуг (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець виконує на об`єктах замовника за їх викликом наступні види робіт, пов`язані з безпекою технологічного процесу, а саме: замір загазованості рудничної атмосфери після масового вибуху (п.2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору, виконавець виконує роботи (надає послуги), вказані у п.2.1, згідно з вимогами ЄПБ та заявниками замовника.

У відповідності до п.2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №01/24/05 від 30.01.2015), виконавець зобов`язаний щомісяця, після виконання робіт (надання послуг) протягом 5 робочих днів виконавець складає Акт здавання – приймання платних послуг та надає замовнику на погодження.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що замовник зобов`язаний перераховувати кошти за виконані роботи протягом 10 днів на підставі рахунків, пред`явлених виконавцем.

Відповідно до п.4.1 Договору, основним документом для проведення робіт, визначених у п.2.1 Договору, є письмова заявка замовника з вказівкою: - конкретного виду робіт та умов виконання; - потрібної кількості виконавців; - терміном виконання робіт; - гарантуванням оплати виконаних робіт.

Згідно п.4.3 Договору, основними документами для оформлення оплати за виконані роботи є:

- відомість про роботу особового складу виконавця, яка враховує чисельність

особового складу, що виконує даний вид роботи, кількість годин роботи, умови виконання робіт (з застосуванням ізолюючих газозахисних апаратів та інше), та кількості використаних матеріалів;

- акт здавання - приймання платних послуг.

Відомості про роботу особового складу виконавця та акт здавання – приймання платних послуг узгоджуються замовником.

У відповідності до п.6.1 Договору, виконання платних послуг здійснюється тільки на тих об`єктах замовника, які включені у додаток №1 «Перелік об`єктів ВАТ «Первомайський спеціалізований кар`єр», до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що даний Договір має юридичну силу на час дії договору на постійне та обов`язкове обслуговування об`єктів ТДВ «Первомайський спеціалізований кар`єр» ДВГРЗ ДНСНС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2013 між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно – рятувальним) загоном державної служби України з надзвичайних ситуацій та Товариством з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар`єр” укладено договір №254/01 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно – рятувальними службами об`єктів та окремих територій (а.с.67-71). Згідно п.6.1 Договору №254/01, договір вступає в дію з 01 січня 2014 року та укладається на невизначений термін відповідно до вимог Наказу МНС України від 17.11.2003 року №440 “Про порядок обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами”

Відповідно до п.6.3 Договору №172/05 від 01.10.2013, додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами. Зміни і доповнення в договір вносяться лише в письмово вигляді за погодженням сторін.

Згідно п.6.4 Договору №172/05 від 01.10.2013 (в редакції Додаткової угоди №02/378/05 від 28.12.2017), договір вступає в дію з моменту підписання, діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до повного взаєморозрахунку між сторонами. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення дії Договору не попередить іншу сторону про своє бажання розірвати даний Договір, то він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Позивач на виконання замовлень відповідача та умов Договору надав відповідачу послуги з обслуговування масового вибуху у грудні 2017 року та лютому 2018 року на загальну суму 11 360,14 грн., що підтверджується відомостями з надання послуг працівниками десятого взводу ДВГРЗ (а.с.73, 77) та актами здавання – приймання платних послуг:

- №2466 від 21.12.2017 на суму 5 128,07 грн. (а.с.74);

- №355 від 28.02.2018 на суму 6 232,07 грн. (а.с.78), які підписані сторона без

зауважень та містять печатки підприємств.

Позивачем були вистелені відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, а саме:

- рахунок №2466 від 21.12.2017 на суму 5 128,07 грн. (а.с.30);

- рахунок №355 від 28.02.2018 на суму 6 232,07 грн. (а.с.79).

На підтвердження факту направлення позивачем та отримання Товариством з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар`єр” наведених вище актів з рахунками на оплату послуг (по кожному акту та рахунку) позивачем надані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29).

Відповідач вимоги Договору не виконав, оплату за надані послуги в строк встановлений Договором не здійснив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

За змістом ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач жодними належними засобами доказування не підтвердив факту ненадання позивачем послуг на вказану суму.

Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань, Товариство з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар`єр” не сплачувало своєчасно та у повному обсязі вартість наданих послуг, у зв`язку з чим станом на 23.04.2019 виникла заборгованість у розмірі 11 360,14 грн.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості за аварійно – рятувальне обслуговування підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростована, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 360,14 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором замовник та виконавець несуть однакову відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до п.5.3 Договору, за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за даним Договором.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.13 - 14) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 2 816,35 грн., нараховану:

- по рахунку №2466 від 21.12.2017 на суму 5 128,07 грн. за період з 16.01.2018 по 16.07.2018 в розмірі 853,08 грн., розмір якої є обґрунтований та підлягає задоволенню.

- по рахунку №355 від 28.02.2018 на суму 11 360,14 грн. за період з 10.04.2018 по 08.10.2018 в розмірі 1 963,27 грн.;

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» з урахуванням вірного визначення суми заборгованості по рахунку №355 від 28.02.2018, а саме 6 232,07 грн. за період з 10.04.2018 по 08.10.2018 розмір пені який підлягає стягненню становить1 077,03 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 930,11 грн. (853,08 грн. + 1 077,03 грн.)

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 886,24 грн. (2 816,35 грн. – 1 930,11 грн.) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

На підставі приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 1 157,37 грн. нараховані:

- на суму заборгованості 5 128,07 грн. за період з січня 2018 року по березень

2018 року в сумі 181,53 грн.;

- на суму заборгованості 13 360,14 грн. за період з квітня 2018 року по

березень 2019 року в сумі 975,84 грн.

Проте з таким розрахунком позивача суд погодитися не може з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

У відповідності до листа Верховного Суду України №62-97р., розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи “Законодавство” з урахуванням періоду прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, інфляційні втрати становлять 1 078,68 грн., нараховані:

- на суму заборгованості 5 128,07 грн. за період з лютого 2018 року по

березень 2018 року в сумі 103,07 грн.;

- на суму заборгованості 13 360,14 грн. за період з квітня 2018 року по

березень 2019 року в сумі 975,61 грн.

За таких обставин інфляційні втрати, розраховані позивачем підлягають задоволенню частково в загальній сумі 1 078,68 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 78,69 грн. (1 157,37 грн. – 1 078,68 грн.) задоволенню не підлягають.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 391,14 грн. нараховані:

- на суму заборгованості 5 128,07 грн. за період з 16.01.2018 року по 09.04.2018 в сумі 35,40 грн.;

- на суму заборгованості 13 360,14 грн. за період з 10.04.2018 по 25.04.2019 в

сумі 355,74 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3% річних правильно, відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 391,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати позивачеві вартості наданих послуг згідно умов та в строки визначених Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар`єр” (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Гранітна, буд.21, код ЄДРПОУ 03443655) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно – рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, м.Кривий Ріг, вул.Кобилянського, 223А, код ЄДРПОУ 33873405, р/ НОМЕР_1 в ПАТ “Укрексімбанк”, МФО 305562) заборгованості за Договором №172/05 від 01.10.2013 у розмірі 11 360,14 грн., 1 078,68 грн. – інфляційних, 391,14 грн. -3% річних, 1930,11 грн. – пені та 1805,74 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2019

Суддя Н.О. Семенчук