Ухвала суду № 83871878, 22.08.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

22.08.2019 Справа № 905/926/19

Суддя Говорун О.В.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Левченка, 1).

Відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22).

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 2528793,40 грн.

11.06.2019 представником відповідача подано клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва, в обґрунтування якого останній посилається на ч.1 ст.30 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), відповідно до якої спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

Суд, дослідивши заявлене клопотання, зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Відповідачем у справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Частиною 1 статті 30 ГПК України визначено, що спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

Здійснивши системний аналіз статті 30 ГПК України, зокрема порівнявши зміст частини 1 та частини 5 цієї статті, суд дійшов висновку, що законодавством розмежовані підстави для розгляду справи за виключною підсудністю, зокрема виходячи з кількості відповідачів у справі. Так, частина 1 статті 30 ГПК встановлює виключну підсудність за місцезнаходженням перевізника, коли він є «одним з відповідачів», тобто коли крім перевізника є щонайменше ще один відповідач. В той же час, для застосування ч.5 ст.30 ГПК України кількість відповідачів у справі не має значення, оскільки передбачено, що спори «відповідачем» в яких є відповідний орган розглядаються за виключною підсудністю.

Отже, у разі якщо у справі лише один відповідач – перевізник, така справа може розглядатись за вибором позивача як за місцезнаходженням перевізника так і за місцезнаходженням його філії, якщо спір виник з її діяльності, на підставі ч.3 ст.29 ГПК України.

За таких обставин суд не вбачає порушень правил територіальної підсудності при зверненні до господарського суду Донецької області з позовом у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю.

Керуючись ст.ст.29, 30, 234 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Говорун