Ухвала суду № 83861749, 27.08.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2922/17

2/705/396/19

У Х В А Л А

27 серпня 2019 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Мазуренко Ю.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши заяву про відвід судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В., що була подана позивачем ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2017 року, дану цивільну справу було визначено до розгляду судді Мазуренко Ю.В.

24 липня 2017 року ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, було залишено без руху до усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви, які перешкоджають розгляду позовної заяви і вирішенню справи по суті та надано позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

08 серпня 2017 року ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди було визнано неподаною та повернуто позивачеві.

02 жовтня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу Уманського міськрайонного суду від 08.08.2017 року було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. В ухвалі Апеляційного суду Черкаської області зазначено, що колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції помилково та передчасно було ухвалено рішення про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.

27.10.2017 року відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди було передано судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. для виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 27.10.2017 року.

27.10.2017 року ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. було відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.

Справа систематично призначалася до судового розгляду, однак станом на 27.08.2019 року не розглянута і розгляд по суті ще не розпочався. При цьому, в Уманському міськрайонному суді Черкаської області склалася критична кадрова ситуація, що стосується працюючих суддів, яка тривалий період часу не знаходить свого вирішення та призводить до значної перезавантаженості працюючих суддів і тому справи призначаються з урахуванням навантаженості та категорії справи (тобто справи призначаються з періодичністю, яка об`єктивно обумовлена кількістю справ, що перебувають в провадженні судді). Факт перезавантаженості працюючих суддів в Уманському міськрайонному суді підтверджується інформаційними довідками за підписом консультанта суду Дудник Н.В. ( а.с.46, а.с.66, а.с.81, а.с.82) та довідкою за підписом помічника судді Короп А.Б. ( а.с.80).

Через канцелярію суду 27.08.2019 року за вх..№ 20879, позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід судді Мазуренко Ю.В. в межах розгляду відповідної цивільної справи за його позовом до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди. У заяві про відвід позивач ОСОБА_1 вказує суб`єктивні висновки, які дослівно викладені: «…Позовна заява подана 18.07.2017 р. для вирішення з відповідачем спірних питань, але суд вирішив судитися зі мною - не та форма, зміст, диспозиція, деталі т.ін. А вже 27.08.2019р. і на мене продовжують наступати. Такая організація судового процесу викликає недовіру. Заявляю відвід судді Мазуренко Ю.В….».

В судовому засіданні 27.08.2019 р. позивач ОСОБА_1 , підтримав вимоги заяви про відвід і вказував, що суд занадто вимогливо ставиться до його процесуальних документів, тривалий період часу слухає справи за його позовом, і зокрема, вказана справа могла бути вже розглянута при належній організації судового розгляду. Він наполягав, що даний склад суду викликає у нього сумнів та недовіру.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, - не з`явилася, будь-яких заяв про причини неявки в судове засідання до суду не подала.

Заслухавши думку позивача ОСОБА_1 , доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мазуренко Ю.В., суд приходить до такого висновку.

27.10.2017 року ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. було відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди після повернення справи з суду апеляційної інстанції з відповідною вказівкою. У справі було відкрито провадження 27.10.2017 року та вона призначалася до розгляду на 21.12.2017 року. 21.12.2017 року судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою позивача та відповідача ( а.с.40).

При цьому, 21.12.2017 року суддею була винесена ухвала, відповідно до якої, згідно з вимогами чинного ЦПК України було визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін і судове засідання було призначено на 07.03.2018 року, з відповідними обґрунтуваннями.

07 березня 2018 року справа була знята з розгляду за наявності об`єктивних підстав, у зв`язку з зайнятістю головуючої судді Мазуренко Ю.В. у судовому засіданні по кримінальному провадженню ( а.с.52). Справа була перепризначена на 16.04.2018 року. Однак, у зв`язку з перебуванням головуючої на лікарняному була знята з розгляду та перепризначена на 26.07.2018 року (а.с.55).

23.04.2018 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про забезпечення доказів, яка відповідно до ухвали судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. від 02.05.2018 року була повернута заявнику ( а.с.59-61).

17.05.2018 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав клопотання про витребування доказів ( вх..№ 12609).

02.07.2018 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутність та можливість винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

В послідуючому, справа призначалася до розгляду з урахуванням перезавантаженості обумовленої кількістю фактично працюючих суддів та відпускних періодів, і станом на 27.08.2019 року не розглянута.

При вирішенні заявленого відводу суд виходить з того, що підстави для відводу судді визначені у ст.36 ЦПК України, яка передбачає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції:

«… 49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43)….

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_2 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_3 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45)….»

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Крім цього, в п.п. 66, 67, 69, 70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено, що:

«…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43)….

69. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року.

70. У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Castillo Algar v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року….».

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

З урахуванням вищевикладеного, з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності і неупередженості визначеного складу суду у даній справі, з метою забезпечення позивачу ОСОБА_1 права на справедливий суд, подана ним заява про відвід судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В. підлягає до задоволення.

За таких обставин суддя Мазуренко Ю.В. вбачає підстави для задоволення заяви про відвід та вважає за необхідне передати матеріали цивільної справи № 705/2922/17; 2/705/396/19 до канцелярії Уманського міськрайонного суду Черкаської області для визначення іншого судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 41, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В., що була подана ним в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди (№ 705/2922/17; 2/705/396/19), передати до канцелярії Уманського міськрайонного суду Черкаської області для визначення іншого судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Мазуренко