Ухвала суду № 83859860, 23.08.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14106/19

УХВАЛА

23 серпня 2019 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Єршова Л.С., дослідивши матеріали позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженко, 4, 4-А» до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніної Ганни Валеріївни, за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженко, 4, 4-А» звернулося до суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніної Ганни Валеріївни, за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніної Ганни Валеріївни №44599844від13.12.2018 року, яким змінено загальну площу квартири АДРЕСА_1 з 196,3 кв.м. на 229,1 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСББ «Довженко, 4, 4-А» здійснює управління двома житловими будинками, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , що на теперішній час належить громадянці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 283, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М. 05.12.2018 року. Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_1 придбала квартиру загальною площею 196,3 кв.м. Однак, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Сосніної Г.В. з заявою про державну реєстрацію права власності, до якої було додано договір купівлі-продажу, серія та номер 283 від 05.12.2018 року, технічний паспорт від 12.12.2018 року та довідку №184366 від 12.12.2018 року, видану ТОВ «Пром-Строй Лтд». Після проведеної реєстрація, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа квартири АДРЕСА_1 стала становити 229,1 кв.м., тобто збільшилася на 32,8 кв.м. На думку позивача, збільшити площу квартиру більше ніж на 30 кв.м. ОСОБА_1 не могла без захоплення місць загального користування, що належать виключно усім співвласникам будинку, тому дії державного реєстратора Сосніної Г.В., яка провела реєстраційні дії без достатніх правових підстав є незаконними, що порушує права співвласників багатоквартирного будинку, членів ОСББ.

Дослідивши позовну заяву, матеріали справи, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження у справі з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд повністю погоджується з доводами представника позивача, що цей спір не є публічно-правовим, однак зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п.3 постанови від 01 березня 2013 року № 13 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №490/5986/17, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

Отже, враховуючи викладене, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За змістом ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач просить захистити своє право власності і цей спір, який виник між юридичними особами, не є публічно-правовим, то справа має вирішуватись за правилами ГПК України.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 2, 19, п.1 ч.1 ст. 186, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженко, 4, 4-А» до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніної Ганни Валеріївни, за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.С. Єршова