Рішення № 83855922, 27.08.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-о/537/73/2019

Справа № 537/2439/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: державного нотаріуса Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат Ірини Миколаївни про встановлення факту проживання,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив суд, встановити факт його проживання з ОСОБА_2 у період з 01.04.2014 року по 01.10.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, будучи двоюрідним братом ОСОБА_2 , перебуваючи у дружніх з нею відносинах, за її запрошенням і проханням допомагати, оскільки остання хворіла, у 2014 році почав спочатку залишатися ночувати, а потім жити у її квартирі. Оскільки заявник вже був на пенсії, він мав час допомагати ОСОБА_2 , зокрема, купував продукти та ліки, готував, сплачував за комунальні послуги, при чому, іноді навіть витрачав всю свою пенсію.

З квітня 2014 року стан здоров`я ОСОБА_2 , почав погіршуватися, з серпня 2014 року вона стала почувати себе ще гірше, але заявник не полишав її. 19.09.2014 року переживаючи за нього запропонувала скласти заповіт, яким заповіла заявнику належну їй квартиру в якій вони проживали, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник був здивований такою дією, однак бачив, що вона хотіла йому віддячити за турботу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, заявник її поховав та продовжував проживати в її квартирі та користуватись її майном. В лютому 2015 року заявник звернувся до нотаріуса, написав заяву про прийняття спадщини за заповітом, надав відповідні документи та сплатив держане мито. В подальшому коли заявник виявив бажання продати дану квартиру та звернувся до нотаріуса, останній відмовив йому та рекомендував звернутися до суду із заявою про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавицею. Крім заявника спадкоємців після померлої ОСОБА_2 немає. Вказаний факт можуть підтвердити свідки.

Заявник - ОСОБА_1 в судовому засідання вимоги, викладені в заяві, підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Заінтересована особа - державний нотаріус Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат Ірина Миколаївна в судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання, згідно якого проти задоволення заяви нотаріальна контора не заперечує, та прохає справу розглянути без присутності нотаріуса.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що заявника знає 40 років, перебуває з ним у дружніх стосунках, разом навчались. Померлу ОСОБА_2 знає з 1976 року, проживали в одному будинку. Знає, що заявник є двоюрідним братом померлої ОСОБА_2 і здійснював за нею догляд у 2014 році. Після її смерті заявник проживав і наразі проживає у квартирі покійної.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала показання, що заявника знає протягом 20 років, перебуває у дружніх стосунках. Померлу ОСОБА_2 також знала, так, як жили поруч, відносини були дружні. Також знала, що заявник з померлою були двоюрідними братом і сестрою. Знає, що доглядав за померлою, так як вона перебуває у дружніх відносинах з сусідкою померлої, вказує, що доглядав, ще з початку 2014 року і коли злягла у 2014 році, аж доки в жовтні не померла ОСОБА_2 ..

Суд, вислухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , від 02.10.2014 року виданого Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області.

За життя ОСОБА_2 заповіла належну їй на праві власності квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією заповіту посвідченого Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідович М.В. 19.09.2014 року за р.№1638, зареєстрованому у Спадковому реєстрі за №56553882 (згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №38418980 від 19.09.2014 року).

З метою прийняття спадщини заявник - ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Другої кременчуцької нотаріальної контори Полтавської області Сороколат Ірини Миколаївни, однак у видачі свідоцтва про право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом було відмовлено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.05.2019 року. Згідно вказаної постанови підставою для відмови стало пропущення шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та відсутність відомостей про факт сумісного проживання.

Відповідно до ст.. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами 1,3,5 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, статею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст. 1220, ч.1 ст. 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні з пояснень заявника, свідків, письмових доказів встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав з ОСОБА_2 на момент її смерті за місцем проживання спадкодавця за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснював за нею догляд..

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавицею є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до іншихосіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що доскладу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються з заявою ОСОБА_1 , його поясненнями в судовому засіданні, поясненнями свідків і є такими, що дозволяють встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Одночасно суд приймає до уваги, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги заявника законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.. 315, 316, 318, 319 ЦПК України, 1216,1220,1221,1233,1268,1296 ЦК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: державного нотаріуса Другої кременчуцької нотаріальної контори Полтавської області Сороколат Ірини Миколаївни про встановлення факту проживання, - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з ОСОБА_2 у період з 01.04.2014 року по 01.10.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. І. Хіневич