Рішення № 83853856, 22.08.2019, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/700/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 серпня 2019 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Строган Л.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_3 на їх користь 64000 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій останнього та 64000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування зазначених вимог, позивачі вказали, що у вересні 2014 року, в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 , вони отримали від останнього п"ять тонн нітроамофоски на підставі усного правочину, яку в період часу з 19 по 21 вересня 2014 року, за вказівкою ОСОБА_3 , викрали з їхнього приміщення гаражу, розташованого по АДРЕСА_1 .

Окрім цього, позивачі зазначили, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , вони зазнали глибоких душевних страждань.

В судове засідання сторони, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Позивачі подали до суду клопотання про підтримання позову та про розгляд справи за їхньої відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав. Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що задоволення позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Для настання відповідальності, передбаченої зазначеними нормами права необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв"язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вина.

Диспозиція наведеної норми у взаємозв`язку зі статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Відповідно до частини першої статі 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про викрадення п"яти тонн нітроамофоски, органом досудового розслідування Романівського ВП Новоград - Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12014060150000497. Однак, даних щодо закінчення досудового розслідування вказаного кримінального провадження матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачами не надано будь-яких доказів на підтвердження факту спричинення їм відповідачем матеріальної шкоди та її дійсного розміру.

Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що за змістом статтей 23 та 1167 ЦК України право на відшкодування завданої моральної шкоди має особа, права якої порушено. Дана шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки, судом не встановлено, що відповідачем порушені права позивачів, суд відмовляє також у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя С.В. Бабич

Повний текст рішення складено 22 серпня 2019 року