Рішення № 83853, 19.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.06 р. Справа № 45/139

за позовом Державного підприємства „Донецька залізниця”, ЄДРПОУ 01074957,

м.Донецьк

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства „Вугільна компанія „Шахта

Красноармійська – Західна №1”, ЄДРПОУ 13498562,

м. Красноармійськ

до відповідача 2: Корпорації „Міжрегіональний Промисловий Союз”,

ЄДРПОУ 31577638, м.Донецьк

про стягнення 58 795 грн. 92 коп.

Представники:

Від позивача: Ігнатова Н.О. – юрисконс.

Від відповідача 1: Маліновський Д.В. – юрисконс., Леонова Т.І. – дир. з пост. вуг.

Від відповідач 2: Найданова Л.С. – дов., Прусова Я.С. – дов.

В засіданні суду брали участь

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 12.07.2006р. оголошувалась перерва до 19.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства „Вугільна компанія „Шахта Красноармійська – Західна №1”, м. Красноармійськ, та відповідача 2: Корпорації „Міжрегіональний Промисловий Союз”, м. Донецьк, про стягнення плати за користування приватними вагонами за час затримки їх на коліях залізниці у сумі 58 795 грн. 92 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на адресу відповідача 1 за повними перевізними документами надходили порожні вагони, що належать відповідачу 2, які затримувались на станції призначення з причини неприймання одержувачем через зайнятість фронтів навантаження. Оскільки вагони з причин, які залежать від вантажовласника знаходились на коліях залізниці, позивачем нарахована плата за користування приватними вагонами у сумі 58 795 грн. 92 коп.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву №2228 від 14.06.2006р., в якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі. При цьому, відповідач 1 стверджує, що він є неналежним відповідачем і просить замінити відповідача 1 на належного відповідача Корпорацію „Міжрегіональний Промисловий Союз”, м. Донецьк.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву № 312 від 09.06.2006р. проти позову заперечує, посилаючись на те, що вину з боку відповідачів встановити неможливо.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

30.08.2005р. між Корпорацією „Міжрегіональний Промисловий Союз” (відповідач 2) та Відкритим акціонерним товариством „Вугільна компанія „Шахта Красноармійська – Західна №1” (відповідач 1) був укладений договір про організацію перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому составу.

На виконання умов вказаного договору у вересні 2005р. на станцію Удачна Державного підприємства „Донецька залізниця” на адресу Відкритого акціонерного товариства „Вугільна компанія „Шахта Красноармійська – Західна №1”, м. Красноармійськ на підставі перевізних документів (корінці дорожніх відомостей на маршрут або групу вагонів №52056659, №52056711 та №52056940) надходили порожні вагони, як належали Корпорації „Міжрегіональний Промисловий Союз”, м. Донецьк.

Дані порожні вагони 30.08.2005р., 02.09.2005р. та 18.09.2005р. затримувались на підходах до станції призначення до 01.09.2005р., 09.09.2005р. та 19.09.2005р. відповідно.

На підходах до станції призначення залізницею відповідно до п.9 Правил плати за користування вагонами, що належать підприємствам або орендовані ним, видавались акти про затримку вагонів № 14 від 30.08.2005р., №47 від 02.09.2005р. та №54 від 18.09.2005р.

Причиною затримки вагонів в даних актах зазначено неприймання потягів вантажоотримувачем.

Таким чином, як стверджує позивач, з причин, що залежать від вантажовласника (зайнятість фронтів навантаження), приватні вагони знаходились на коліях залізниці: 59 вагонів – 51-40 годин (період 30.08.2005р. - 01.09.2005р.), 52 вагони – 167-10 год. (період 02.09.2005р. - 09.09.2005р.) та 57 вагонів – 33-08 год. (період 18.09.2005р. - 19.09.2005р.).

На підставі ст.119 Статуту залізниць України та п.15 Правил плати за користування вагонами, що належать підприємствам або орендовані ними, за затримку на станції призначення або на підходах до неї, або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, позивачем нарахований штраф у сумі 58 795 грн. 92 коп.

На адресу відповідача 1 позивачем направлена претензія №33 від 21.10.2005р. (вих..№101/1994/178) з вимогою терміново сплатити штраф у сумі 58 795 грн. 92 коп.

Відповідач 1 у відповіді №5591 від 30.11.2005р. претензію відхилив, з посиланням на відсутність вини з його боку та з твердженням, що претензійні вимоги пред’явлені неналежному відповідачу.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу у сумі 58 795 грн. 92 коп.

Господарський суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

На виконання умов договору №483 від 18.12.2002р. про організацію перевезень позивачем був затверджений план перевезень за вересень 2005р.

За приписом п. 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюються на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізниками організовують ефективне використання власного рухомого складу для перевезення вантажів. При цьому, п.6.2 визначено, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та (у разі необхідності) за погодженням з власником вагонів.

При прийманні місячних планів перевезення вантажів у власних вагонах залізниця визначає можливість їх виконання з урахуванням паритетного забезпечення перевезень вантажів усієї номенклатури.

У разі, якщо оператор виконує функції відправника, місячне планування перевезень вантажів здійснюється оператором.

Посилання позивача, що ним здійснювалось перевезення вантажів понад встановлений план, не підтверджується фактичними обставинами справи та судом до уваги не приймається, оскільки суд вважає, що у випадку, коли залізниця подає вагони понад встановлений план, відповідальність за затримку таких вагонів відповідачі нести не можуть.

Як встановлено судом, на станцію Удачна Донецької залізниці на адресу відповідача 1 надходили порожні вагони.

Перелік порожніх вагонів фіксувався у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами) № 0911059, №0931101, №0941134, які складались позивачем. Копії даних відомостей наявні в матеріалах справи (а.с.12, 14, 16).

Порядок використання порожніх вагонів для виконання плану перевезень вантажів, розрахунків за перевезення встановлюється Правилами планування перевезень вантажів.

Пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься.

Статутом залізниць України визначено, що вантажо одержувач (вантажовласник) - це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, яким є матеріальні цінності, що перевозяться залізничним транспор том у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

В той же час зазначеними вище нормативними документами не визначено таке поняття як вантаж на своїх вісях.

В залізничних накладних на спірні вагони у графі “найменування вантажу” вказується – порожній вагон, (власний вагон або оренда Корпорація „Міжрегіональний Промисловий Союз”), направляється під погрузку.

Порожні вагони, за перевезення яких позивачем нарахована плата за користування вагонами, у розумінні Статуту залізниць України не є вантажем.

За твердженням позивача, порожні вагони прибували за вантажними документами №№ 0911059, №0931101, №0941134.

Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Господарський суд вважає, що позивач визначає порожні вагони як вантаж, але в той же час звертається з вимогами щодо стягнення плати за користування вагонами.

За змістом ст.614 Цивільного кодексу України відповідальність передбачена лише при наявності вини.

Також ст.119 Статуту залізниць України встановлено, що плата за користування вагонами вноситься тоді, коли затримка вагонів відбулася з причин, що не залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

Всупереч вимогам ст.614 Цивільного кодексу України та ст.119 Статуту залізниць України, позивачем не надані докази, які б підтверджували наявність вини з боку відповідачів.

За змістом п.4 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України, позивач при зверненні до суду з позовом до кількох відповідачів повинен викласти зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Всупереч вимогам ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивачем не конкретизовані вимоги до кожного із відповідачів.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства „Вугільна компанія „Шахта Красноармійська – Західна №1”, м. Красноармійськ, та відповідача 2: Корпорації „Міжрегіональний Промисловий Союз”, м.Донецьк, про стягнення плати за користування приватними вагонами за час затримки їх на коліях залізниці у сумі 58 795 грн. 92 коп. відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписаний 24.07.2006р.

Суддя Плотніцький Б.Д.