Рішення № 83849103, 21.08.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

0301/3026/2012

8/154/2/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Баскакової К.А.,

особи, яка подала заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Володимир-Волинського міського суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Заяву обгрунтовує тим, що рішенням Володимир-Волинського міського суду задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності пожружжя та визнання права власності на квартиру. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Також визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Підставою для ухвалення цього рішення, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, стало рішення в цивільній справі від 24.06.2008 р. за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Володимир-Волинської міської ради про визнання права власності.

Даним рішенням визнано за ОСОБА_7 право власності на самочинно реконструйовану Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_2 та проведено реальний розподіл. За ОСОБА_6 визнано право власності на самочинно реконструйовану Ѕ частину вищевказаного житлового будинку під квартиру №2 і проведено реальний розподіл.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 р. рішення Володимир-Волинського міського суду від 24.06.2008 р. та рішення апеляційного суду Волинської області від 16.11.2016 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на смочинно рекунструйовані та побудовані частину житлового будинку, прибудову до будинку і господарські приміщення скасовано з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позові.

Зазначає, що самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу).

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення від 24.06.2008 р., котре було підставою для ухвалення рішення суду від 27.05.2013 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на квартиру.

Оскільки копію постанови Верховного Суду від 24.10.2018 р. заявник отримала лише 11.04.2019 р., тому просить строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставнами, так як він був пропущений з поважної причини.

Також просить задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати судове рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на квартиру та ухвалити рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності пожружжя та визнання права власності на квартиру.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала вимоги заяви та просить заяву задовольнити з підстав викладених у ній.

Представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 просили відмовити у задоволенні заяви, оскільки рішення суду від 27.05.2013 р. жодним чином не порушує права та інтереси ОСОБА_1 Оскільки частина спірного будинку була придбана у ОСОБА_9 за спільні кошти ОСОБА_6 та її, як подружжя, тому просять визнати Ѕ частину спірного будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину, з врахуванняи її права на 1/12 частину даного будинку.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 просив заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши всі письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.12.1985 р. залишено у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_4 та зареєстровано право часткової приватної власності на даний будинок за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 по Ѕ частці кожному.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24.06.2008 р. задоволено позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Володимир-Волинської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на самочинно реконструйовану Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_2 та проведено реальний розподіл. За ОСОБА_6 визнано право власності на самочинно реконструйовану Ѕ частину вищевказаного житлового будинку під квартиру №2 і проведено реальний розподіл.

У 2012 р. до Володимир-Волинського міського суду звернулась ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на квартиру.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 27.05.2013 р. позов задоволено і визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Також визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Із змісту цього рішення вбачається, що підставою для ухвалення даного рішення, стало рішення в цивільній справі від 24.06.2008 р. за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Володимир-Волинської міської ради про визнання права власності.

Судом встановлено, що після ухвалення рішення суду від 27.05.2013 р., ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку рішення від 24.06.2008 р.

За результатами розгляду апеляційної скарги рішенням апеляційного суду Волинської області від 25.08.2016 р. рішення Володимир-Волинського міського суду від 24.06.2008 р. скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 і ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_7 у задоволенні позову. В частині позовних вимог ОСОБА_6 залишено без змін.

У вересні 2016 р. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Волинської області і просила скасувати судове рішення та провадження у справі закрити.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 р. рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24.06.2008 р. та рішення апеляційного суду Волинської області від 16.11.2016 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинно реконструйовані та побудовані частину житлового будинку, прибудову до будинку і господарські приміщення скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Верховний Суд скасовуючи дане рішення у своїй постанові констатував, що визнання за ОСОБА_6 права власності на самочинне побудоване і реконструйоване нерухоме майно порушують права та законнні інтереси ОСОБА_1 , а тому безпідставними є доводи позивача та її представника, що рішення суду не порушує прав та законнних інтересів ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Оскільки судове рішення від 24.06.2008 р., яке було підставою для ухвалення судового рішення від 27.05.2013 р., скасоване постановою Верховного Суду від 24.10.2018 р., тому відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Вирішуючи дану заяву по суті суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішення Володимир-Волинського міського суду від 24.06.2008 р. та рішення апеляційного суду Волинської області від 16.11.2016 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинно реконструйовані та побудовані частину житлового будинку, прибудову до будинку і господарські приміщення скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Оскільки рішення суду, яким визнано право власності на самочинно реконструйований будинок за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасовано і у позові відмовлено, тому на даний час спірний будинок є самочинним.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Беручи до уваги, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_4 є самочинним будівництвом і на цей об`єкт нерухомого майна у встановленому законом порядку не визнавалось право власності, а тому виключає це майно із цивільного обороту та не може бути предметом поділу (виділу).

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до рішення Володимир-Волинського міського суду від 17.12.1985 р. спірний будинок перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (по Ѕ частки за кожним) і в подальшому частки не виділялись співвласникам в натурі в судовому порядку та не укладався договір про поділ нерухомого майна, а тому даний будинок не був реально поділений на квартиру №1 та №2 .

Оскільки спірний будинок, який перебуває у спільній частковій власності, у передбаченому законом порядку не був поділений на квартири, тому вимога позивача про визнання квартири №2 у цьому житловому будинку об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 без виділення ОСОБА_6 частки в натурі у спільній частковій власності не підлягає до задоволення.

Таким чином, вимога позивача про визнання права спільною сумісною власністю об`єкта самочинно реконструйоного будинку та визнання частки права власності на цей об`єкт самочинного будівництва не грунтується на вимогах закону і не підлягає до задоволення.

З урахуванням наведеного, оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не грунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають до задоволення.

За таких обставин, судове рішення від27.05.2013 р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і визнання права власності на квартиру слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Оскільки заявник ОСОБА_1 отримала копію постанови Верховного Суду 11.04.2019 р., що на думку суду є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому його слід поновити.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,265,423,429 ЦПК України суд,

ухвалив:

заяву задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27.05.2013 р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і визнання права власності на квартиру та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А. Каліщук