Рішення № 83848723, 27.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 р. № 520/7495/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н. свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не врахування в пільговому розмірі спеціального стажу, який дає право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоду роботи з 19.11.1990 року по 17.05.1998 року на посаді респіраторника Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону, що перейменовано у Четвертий воєнізований гірничорятувальний загін, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати у відповідному пільговому розмірі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спеціального стажу, який дає йому право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, періоду роботи з 19.11.1990 року по 17.05.1998 року на посаді респіраторника Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону, що перейменовано у Четвертий воєнізований гірничорятувальний загін, з дня призначення пенсії за віком з 01 травня 2019 року.

2. Розподілити судові витрати згідно ст. 139 КАСУ.

В обґрунтування позову зазначено, що 24 травня 2019 року Ізюмським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області прийнято рішення про призначення позивачу з 01.05.2019 р. пенсії за віком за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте під час розрахунку пенсії відповідачем до пільгового стажу у відповідному розмірі не зараховано період рмоєї роботи респіраторником з 19.11.1990 р. по 17.05.1998 р. у Четвертому воєнізованому гірничорятувальному загоні у зв`язку із наданням неналежної уточнюючої довідки, що підтверджує пільговий стаж роботи. Позивач з зазначеним не погоджується, вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству України, яке регулює питання призначення пенсій.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Від відповідача, Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2018 року № 0000649919.

У зв`язку із досягненням 50 річного віку позивач звернувся до Ізюмського об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

24 травня 2019 року Ізюмським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 01.05.2019 р. пенсії за віком за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак відповідачем до пільгового стажу у відповідному розмірі не зараховано період роботи позивача респіраторником з 19.11.1990 р. по 17.05.1998 р. у Четвертому воєнізованому гірничорятувальному загоні у зв`язку із наданням неналежної уточнюючої довідки, що підтверджує пільговий стаж роботи.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , судом встановлено, що позивач в період з 19.11.1990 р. по 17.05.1998 p. працював респіраторником, а саме:

19.11.1990 на підставі наказу № 137-к від 19.11.1990 прийнятий по переводу на посаду респіраторника 1-го взводу Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону;

09.07.1993 Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін перейменовано у Четвертий воєнізований гірничорятувальний загон;

28.04.1995 на підставі наказу № 55-к від 28.04.1995 за атестацією робочих місць посада респіраторника в гірничорятувальних загонах відноситься до Списку 1 р.1 п.5;

17.05.1998 на підставі наказу №43-к від 18.05.1998 р. звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Позивачем до Ізюмського об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах було надано довідку від 19.10.2018 № 158 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, довідки від 25.10.2018 р. № 176 та № 177 про заробітну плату для нарахування пенсії, видані Центром управління воєнізованими гірничорятувальними загонами Луганської народної республіки, на підставі особової картки ф. Т-2, наказів, особових рахунків, наказів про атестацію робочих місць; лист Управління праці та зайнятості населення Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 28.05.2008 р. № 11/2384-33 щодо атестації робочих місць за умовами праці, а також наказ командира Четвертого воєнізованого гірничорятувального загону від 28.04.1995 р. №55.

Також судом встановлено, що відповідачем при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 01.05.2019 р. пенсії за віком за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не були враховані довідки, видані Центром управління воєнізованими гірничорятувальними загонами Луганської народної республіки, оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. В переліку цих пунктів зазначено м. Луганськ та Перевальський район Луганської області, та оскільки Міністерство енергетики та вугільної промисловості України у листі від 12.07.2019 р. № 07/14-6754 повідомило, що Четвертий воєнізований гірничорятувальний загін не здійснив реєстрацію на території підконтрольній владі України та фактично залишився на непідконтрольній державній владі території України. На сьогодні фінансово-господарську діяльність Четвертого ВГРЗ тимчасово припинено у зв`язку з юридичним та фактичним розташуванням на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Позивач вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав звернувся до суду за їх захистом.

Суд надаючи правову оцінку даним правовідносинам зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо» шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як передбачено абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється «на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п.20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників ; у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Таким чином суд зазначає, що за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить в записи - "за атестацією робочих місць посада респіраторника в гірничорятувальних загонах відноситься до Списку 1 р.1 п.5", тобто містяться відомості щодо характеру роботи у спірний період роботи.

Таким чином, відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки не спростовує наявності у ОСОБА_1 відповідного пільгового стажу роботи.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «llascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином суд зазначає, що при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади фізичній особі у реалізації на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н. свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не врахування в пільговому розмірі спеціального стажу, який дає право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоду роботи з 19.11.1990 року по 17.05.1998 року на посаді респіраторника Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону, що перейменовано у Четвертий воєнізований гірничорятувальний загін.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати у відповідному пільговому розмірі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спеціального стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, періоду роботи з 19.11.1990 року по 17.05.1998 року на посаді респіраторника Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону, що перейменовано у Четвертий воєнізований гірничорятувальний загін, з дня призначення пенсії за віком з 01 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.