Рішення № 83848599, 25.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2019 року м. Рівне №460/1418/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доСлужби безпеки України про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Служби безпеки України із позовом про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Просив визнати дії Служби безпеки України, які полягають у відмові задовольнити рапорт про звільнення його з військової служби через сімейні обставини та розірвати контракт про проходження громадянами України військової служби в Службі безпеки України від 02 березня 2018 року незаконними, а також зобов`язати Службу безпеки України задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби через сімейні обставини та розірвати контракт про проходження громадянами України військової служби в Службі безпеки України від 02 березня 2018 року.

Ухвалою суду 05 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

24.07.2019 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін для винесення законного та обґрунтованого рішення, з метою всебічного і повного дослідження доказів поданих позивачем.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Оцінивши категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, обраний позивачем спосіб захисту його прав, свобод та інтересів розгляд справи було вирішено провести без виклику сторін.

Статтею 12 КАС України визначені форми адміністративного судочинства.

Так, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. (п.5)

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.6).

Вирішуючи заявлене клопотання суд не встановив підстав для його задоволення та переходу до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

На обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказав на існування у нього обставин, передбачених підпунктом «д» пункту 62 та підпунктом «д» пункту 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року №122, а саме на те, що він не перебуває в шлюбі та має на вихованні неповнолітнього сина, однак у зв`язку із тим, що позивач проходить військову службу у м. Краматорську Донецької області, він позбавлений можливості виконувати свої батьківські обов`язки.

Також Позивач вказує, що незаконними діями відповідача, які полягають у відмові розірвати контакт з позивачем про проходження громадянами України військової служби в Службі безпеки України порушуються батьківська права останнього, а саме: право щодо виховання дитини (ст. 151 СК України); право батька та дитини на спілкування (ст. 153 СК України), а також зумовлює невиконання обов`язку щодо виховання та розвитку дитини (ст. 150 СК України).

Представник відповідача Служби безпеки України надіслав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому вказав, що не визнає вказаний позов. Зазначає, що письмовими доказами позивач підтверджує не фактичне проживання разом зі своїм сином, а лише спільну реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 та ставить під сумнів можливість самостійного проживання сина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому відсутні підстави для звільнення позивача передбачені підпунктом «д» пункту 62 та підпунктом «д» пункту 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року №122 та ч. 5 ст. 26, пункту « 2») підпункту «ґ» Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд встановив.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітан, оперуповноважений Управління СБ України в Рівненській області проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Управлінні СБ України в Рівненській області.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 28 листопада 2018 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією судового рішення, яке набрало законної сили.

Визначено місце проживання дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 подано рапорт від 26 грудня 2018 р. про розірвання контракту про проходження військової служби у Службі безпеки України, укладеного між ним та Службою безпеки України в особі начальника Управління СБ України в Рівненській області генерал-майора ОСОБА_5 у зв`язку із запланованим виїздом за кордон на невизначений термін матері його сина, ОСОБА_2 , з якою він не перебуває у шлюбних відносинах, що зумовлює необхідність проживання позивача із сином та виховання його одноособово, без матері.

Листом від 22.04.2019 р. №11/2-Ан-101/64 Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України повідомило позивача про те, що матеріали його звернення про розірвання контакту про проходження військової служби не містять документів, які підтверджують невиконання матір`ю дитини своїх батьківських обов`язків по її вихованню, правових підстав для звільнення його з військової служи не вбачається.

Суд враховує, що за своєю природою відповідь про відмову у розірванні контакту про проходження військової служби є відповідним рішенням відповідача, а тому підлягає правовій оцінці судом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З огляду на зміст ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» походження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з п.«а» ч.1 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Відповідно до п.п.«ґ» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

У відповідності до підпункту «д» пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року №122 (далі Положення), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини як виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Відповідно до підпункту «д» пункту 88-1 Положення, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію через такі сімейні обставини або інші поважні причини як виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

З аналізу зазначених норми вбачається, що з огляду на особливий характер проходження військової служби, з метою надання можливості здійснення належного виховання дитини (дітей), законодавчо встановлено підставу для припинення (розірвання) контракту: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. №789-ХІІ, встановлено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

В силу ст.151 Сімейного кодексу України виховання дітей є первинним та невід`ємним правом батьків, яке кореспондується з правом дітей на належне батьківське виховання, встановлене ст.152 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що умовою для звільнення з військової служби є лише невиконання матір`ю дитини своїх батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є розлученим, рішенням суду визначено місце проживання малолітньої дитини з ним, однак у зв`язку із тим, що позивач проходить військову службу у м. Краматорську Донецької області, він позбавлений можливості виконувати свої батьківські обов`язки, а тому він має право на припинення (розірвання) контракту на підставі п.п.«ґ» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову відповідача Служби безпеки України в задоволенні рапорта ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби через сімейні обставини та розірвати контракт про проходження громадянами України військової служби в Службі безпеки України від 02 березня 2018 року.

Зобов`язати Службу безпеки України (м.Київ, вул.Володимирська, 33, 01034, код ЄДРПОУ 00034074) задовольнити рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про звільнення його з військової служби через сімейні обставини та розірвати контракт про проходження громадянами України військової служби в Службі безпеки України від 02 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 серпня 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.