Рішення № 83848400, 27.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2762/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області викладене в листі від 07.12.2018 року №15-2041/0-8843/0/37-18 "Про надання відповіді" про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області викладене в листі від 07.12.2018 року №15-2041/0-8843/0/37-18 "Про надання відповіді" про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року було відкрито провадження у справі №420/2762/19 за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Відповідач листом від 07.12.2018 року відмовив ОСОБА_1 у задоволені його заяви, оскільки дана земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. Але, відповідач запропонував ОСОБА_1 , визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Позивач вважає дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправними та такими, що не відповідають вимогам ст.19 Конституції України, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду (а.с.15-16).

Представник відповідача 03.06.2019 року за (вхід.№19732/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 Земельного кодексу України). Відповідно до вимог статті 15-1, частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 308 від 17.11.2016 року, Головне управління з 01.01.2013 року розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області. Відповідно до норм ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до пункту «б» статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

На адресу Головного управління 06.11.2018 року за № П-14918/0/36-19 надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту). За результатами розгляду клопотання Головним управлінням надана відповідь позивачу листом від 07.12.2018 року за № 15-2041/0-8843/0/37-19, в якій зазначено наступне. Враховуючи, що на сьогодні проходять процеси наповнення Державного земельного кадастру відомостями про земельні ділянки, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, це призводить до ситуації, коли на публічній кадастровій карті, відомості про земельні ділянки відсутні, і громадяни сприймають таку інформацію, що відповідні земельні ділянки перебувають у запасі, при перевірці архівних матеріалів встановлюється що земельні ділянки перебувають у власності або користуванні, а відомості про них не внесені до державного земельного кадастру (не присвоєно кадастровий номер).

Також виникає ситуація, коли земельні ділянки, на які претендують громадяни і звертаються до Головного управління про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, не відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, а належать до інших категорій земель, зокрема водного фонду (прибережні захисні смуги), лісогосподарського призначення (вкриті чагарниками), природоохоронного чи іншого призначення. З метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим, а також до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Дані про земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність не внесенні до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів,які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. Після проведення планових робіт по наповненню Державного земельного кадастру і визначення інформації щодо належності цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутності встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, така земельна ділянка буде включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Відповідач у відзиві вказав, що позивачу запропонував визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління, та подати клопотання відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України. Так, відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України територіальні органи Держгеокадастру передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Також відповідач у відзиві вказав, що вимога позивача про зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що є неприпустимим (а.с.29-36).

В судове засідання 15.08.2019 року сторони до залу судового засідання №27 Одеського окружного адміністративного суду не прибули, позивач та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому, на підставі положень ч.9 ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження 27.08.2019 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одесткій області, на підставі ст.ст.15,202,203 ЗК України, Закону України «Про державний земельний кадастр» є місцевим підрозділом центрального органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, якому ст.125 ЗК України, ст.23 Закону України «Про державний земельний кадастр» надані певні повноваження щодо оформлення (державну реєстрацію) прав осіб на земельні ділянки, у тому числі й шляхом видачі відповідних документів, що посвідчують це право, а тому спори щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.1 ст.19 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.07.2008 року (а.с.17).

З метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області позивач 06.11.2018 року звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. До заяви було додано паспорт та код позивача, викопіювання з плану земель Бецилівської сільської ради з графічним зображенням місце розташування бажаної земельної ділянки, а також довідка Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про те, що вона не заперечує проти отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в приватну власність позивачу земельної ділянки площею 2,0 га, а також посвідчення інваліда війни.

07.12.2018 року відповідачем надано відповідь, що з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим а також, до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Цей перелік постійно оновлюється. Також позивачу запропоновано, щоб він обрав визначитись з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Позивач вважає, що його право на отримання земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області порушено, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, виходив з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно приписів ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України, передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Положеннями ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма цієї статті).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені встатті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Таке рішення відповідачем прийняте, надана відповідь від 07.12.2018 року №15-2041/0-8843/0/37-18 про відмову у задоволенні клопотання у зв`язку із відсутності компетенції для розгляду цього клопотання по суті з-за того, що бажана земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.37-38).

Суд вважає, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вимоги Земельного кодексу України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття рішення про надання її у власність.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд вважає, що відсутність земельної ділянки у переліку земельних ділянок які передаються громадянам, не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, тому право позивача на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є порушеним.

В оскаржуваній відмові ГУ Держгеокадастру в Одеській області не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808 17, від 08 травня 2018 року у справі №815/3799/1 7.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області викладене в листі від 07.12.2018 року №15-2041/0-8843/0/37-18 "Про надання відповіді" про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області викладене в листі від 07.12.2018 року №15-2041/0-8843/0/37-18 "Про надання відповіді" про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.