Постанова № 8384793, 23.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 2а-7320/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сака лоша В.М.,

при секретарі Дак Т.П.,

з участю представника позивача Іванова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області про визнання нечинною постанови, -

в с т а н о в и в :

Публичне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулось до суду з позовом про визнання нечинною постанови про накладення стягнень № 343 від 28.09.2009р. Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області.

Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» (ідентифікаційний код 31729918) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнатофгаз» (ідентифікаційний код 31729918) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (п.1.1.3. Статуту ПАТ «Концерн Галнафтогаз» в новій редакції, зареєстрований Виконкомом Львівської міськради 15.09.09р.).

Постановою Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області № 343 від 28.09.2009 року до Відкритого акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз” застосовано штрафні санкції у розмірі 23 053,28 грн. за порушення, що передбачене положенням ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, яке, на думку відповідача, полягає у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Вказана Постанова винесена відповідачем на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000001 від 24.09.2009 р., проведеної посадовими особами відповідача на АЗС № 44 ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул.Чехова, 2.

Публічне акціонерне товариство “Концерн Галнафтогаз” вважає рішення відповідача, викладене у постанові № 343 від 28.09.2008 року, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України у сфері захисту прав споживачів, а також винесеним за результатами необєктивного та упередженого розгляду питання про накладення стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що н а виконання положень ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» у Сертифікаті відповідності на нафтопродукт № 991663, зареєстрованому в Реєстрі за № UAI.117.0191915-08, що знаходився на АЗС № 44 (Волинська обл., м. Нововолинськ, вул.Чехова, 2) зазначено, що відповідний бензин неетильований марки «Євросупер 95» (відповідно до українського маркування: А-95- Євро) виробляється (тобто виготовляється) серійно і ввозиться в Україну. Зазначив, що до відома споживачів Товариством, згідно наведених даних у паспорті якості № 0109814/0-0138/257 від 16.09.2009 р., доступно, достовірно та своєчасно доведена необхідна інформація про продукцію.

Представник позивача Іванова І.В. в судовому засіданні позов підтримала з мотивів, наведених в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, проте, надіслав заяву від 02.12.2009 р. № 1528/1-14 про розгляд справи без участі свого представника та письмові заперечення проти позову від 02.12.2009 р. № 1527/1-14, суть яких зводиться до наступного.

В порушення ч.1 п.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» допущено до реалізації бензин марки «Євросупер 95» без необхідної та своєчасної інформації для споживачів про дату виготовлення нафтопродукту і за відсутності на місці торгівлі паспорту якості. У наданому працівниками АЗС № 44 паспорті якості № 0109814/0-0138/257 від 16.09.2009 р., зазначено, що він виданий на бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду І класу В, а тому за ним не можна ідентифікувати вказаний у сертифікаті відповідності бензин автомобільний неетильований марки «Євросупер 95». Процедура винесення постанови про накладення стягнення, передбаченого ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» дотримана повністю, розмір штрафу є обґрунтованим та прийнятим на підставі матеріалів перевірки. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Правові відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, а також права споживачів, механізм їх захисту, та основні засади державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 15 цього Закону встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію, відповідно до пп. 7 цієї статті, повинна містити дату виготовлення продукції.

Згідно ст.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.1993р. №46-93 (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися, зокрема, сертифікатом відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Згідно ст.1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001р.№2406-ІІІ сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 16.01.1997р. №19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.1997р. за №52/1856 затверджено Правила обовязкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, згідно яких сертифікат відповідності видається органом з сертифікації на одиничну партію продукції зазначенням її кількості або на продукцію, що випускається серійно. Термін дії сертифіката визначає орган із сертифікації, при цьому дія сертифіката відповідності для серійної продукції поширюється на всю продукцію, вироблену в період дії сертифікату.

Судом встановлено, що Управлінням у справах захисту прав споживачів у Волинській області за результатами проведеної 24 вересня 2009 року перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів на належній ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (нині ПАТ «Концерн Галнафтогаз») АЗС № 44, розташованій за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул.Чехова, 2. , складено Акт № 000001 від 24.09.2009 року, та цього ж дня надано припис, яким ВАТ «Концерн Галнафтогаз» зобовязано представити паспорт якості на бензин автомобільний неетильований марки «Євросупер 95».

Як вбачається з Акту, перевіркою встановлено порушення п.9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.97р. №1442 та ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що на АЗС № 44 ВАТ «Концерн Галнафтогаз» допущено до реалізації бензин автомобільний неетильований, марки «Євросупер 95» без необхідної та своєчасної інформації для споживачів про дату виготовлення нафтопродукту, оскільки на місці торгівлі відсутній паспорт якості на вказаний нафтопродукт..

ВАТ «Концерн Галнафтогаз» листом № 779 від 25.09.2009 року повідомив відповідача про правильність оформлення паспорта якості і сертифікату відповідності щодо маркування нафтопродуктів та причину розбіжностей у маркуванні нафтопродуктів у вказаних документах, яка пояснюється тим, що у сертифікаті відповідності зазначено марку бензину «Євросупер 95» за маркування виробника, а в паспорті якості А-95-Євро за класифікацією згідно вітчизняних ДСТУ.

На підставі Акту № 000001 від 24.09.2009 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у Волинській області 28.09.2009 року винесено Постанову № 343 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме: про дату виготовлення бензину автомобільного неетильованого марки «Євросупер 95», до ВАТ «Концерн Галнафтогаз» застосовано штраф у розмірі 23 053, 28 грн..

Спростовуючи доводи позивача, відповідач у запереченнях проти позову від 11.11.2009р. №1400/114 зазначає , що за паспортом, наданим представником ВАТ «Концерн Галнафтогаз», неможливо ідентифікувати бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду І класу В як бензин автомобільний неетильований марки «Євросупер 95» через невідповідність назві продукції, вказаної в сертифікаті відповідності. Щодо дати виготовлення, то, на думку відповідача, її неможливо встановити за паспортом якості № 0109814/0-0138/257 від 16.09.09, так як він стосується бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу В. При цьому відповідач покликається і на вимоги ч.1 п.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого інформація про продукцію повинна містити назву продукці.

Зокрема, відповідач стверджує, що позивачем порушено п.9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, та ст.15 ЗУ «Про захист прав споживачів», мотивуючи тим, що за паспортом якості № 0109814/0-0138/257 від 16.09.09р., наданим позивачем під час перевірки, неможливо ідентифікувати бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро виду І класу В як бензин автомобільний не етильований марки «Євросупер 95». Тобто, відповідач порівнює між собою два окремих самостійних документи на товар, не зважаючи, як і під час перевірки, на пояснення позивача, чому маркування бензину, що зазначено в паспорті, відрізняється від маркування, що зазначено в сертифікаті відповідності.

Такі доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року № 2406-ІІІ призначення сертифікату відповідності полягає у встановленні факту відповідної якості товару.

Згідно з п. 3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 04.06.2007 № 271/121 , паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів .

Наявним у місці торгівлі в даному випадку сертифікатом відповідності №991663, зареєстрованого в Реєстрі за № UAI.117.0191915-08, споживачу доведено необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію бензин автомобільний неетильований марки «Євросупер 95», що виробляється серійно та ввозиться в Україну з 25.12.08р. по 25.12.09р., та відповідає усім обовязковим вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензин автомобільний підвищеної якості. Технічні умови», в тому числі щодо дати його виготовлення з 25.12.08р. по 25.12.09р.

Отже, сертифікат відповідності засвідчує, що при виробництві нафтопродукту під маркою польського виробника EUROSUPER-95, дотримано вимог стандартів України для бензинів підвищеної якості, а саме ДСТУ 4839:2007, яке, залежно від октанового числа, в Україні марковано як «бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро».

Тому, відповідно, в паспорті якості на нафтопродукт, який видається на виконання вимог законодавства України, відповідною уповноваженою лабораторією нафтопродукт зазначається за маркуванням, встановленим саме в Україні для такого нафтопродукту, що допомагає в подальшому ідентифікувати нафтопродукт незалежно від місця виробництва чи поставки на вітчизняному ринку у відповідності до вітчизняних вимог .

Таким чином, причина розбіжності у маркуванні нафтопродукту у вказаних документах зумовлена тим, що у сертифікаті відповідності зазначено марку бензину «Євросупер 95» за маркуванням іноземного виробника, а в паспорті якості А-95 Євро за класифікацією згідно вітчизняних ДСТУ.

Щодо заперечень відповідача про те, що за паспортом якості неможливо встановити дату виготовлення нафтопродукту, то судом зясовано, що форму паспорту якості встановлено Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 04.06.2007 № 271/121 (додаток 11 до Інструкції), відповідно до якої паспорт якості не має містити дані про дату виготовлення нафтопродукту.

Відповідно до п. 3 Інструкції , паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів .

Відповідно до п.15.3 Інструкції, у паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп "Стандартний" чи "Нестандартний". У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою.

Відповідно до п.6.4.1 Інструкції нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

У позивача відповідний паспорт якості на « бензин автомобільний підвищеної якості «А-95-Євро» , що відпускався споживачам, був, і він був наданий представникам відповідача під час перевірки.

Також судом встановлено, що розмір штрафу відповідачем розраховано на підставі даних з накладної від 17.09.09р. № 4905429360 (табл.1 до акту перевірки № 000001 від 24.09.2009 р. ) , які, не відповідають фактичним даним, вказаним в цьому прибутковому документі, а саме накладній на внутрішнє переміщення №4905429360 від 17.09.09р. Так, відповідач стверджує, що згідно цього прибуткового документу бензину автомобільного неетильованого марки «Євросупер 95» одержано 10 045 л. за ціною 7.65 грн., перевірено залишок товару 13 805 л. Проте, в зазначеній накладній на внутрішнє переміщення від 17.09.09р., взагалі не вказана ціна на бензин, а згідно посилання на сертифікат відповідності № UAI.117.0191915-08 в даній накладній, за внутрішньонаціональними стандартами отримано бензин автомобільний підвищеної якості марки А-95-Євро Виду І Класу В , який в накладній, для зручності (враховуючи, що це документ на внутрішнє переміщення), взагалі зазначений як «А-95». Також відповідач не надав суду відповіді на питання, за якими обставинами ним було «перевірено залишок товарів - 13805 л.», якого саме бензину перевірено та встановлено такий залишок і на підставі яких документів, якщо в таблиці відповідача зазначено лише накладну № 4905429360.

Таким чином, розрахунок розміру штрафних санкцій, проведений відповідачем під час перевірки та складений в таблицю 1, яка є невідємною частиною акту перевірки, на підставі якого була винесена оскаржувана постанова про накладення стягнення, є не обгрунтованним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувану позивачем постанову про накладення стягнень № 343 від 28.09.2009р. Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області, суд прийшов до висновку, що така прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів щодо правомірності дій Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області при прийнятті постанови про накладення стягнень № 343 від 28.09.2009р.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова відповідача підлягає визнанню її протиправною.

Керуючись ст.ст. 7- 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову про накладення стягнень № 343 від 28.09.2009р. Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 25 грудня 2009 року.

Суддя Сакалош В.М.