Ухвала суду № 83846544, 03.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5767/19

Справа № 760/15251/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху

3 червня 2019 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з вказаним позовом та просить визнати відповідачів такими, що вони не мають права користуватися квартирою АДРЕСА_1 ; зняти з обліку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх дітей.

Відповідно ч.ч.1, 3 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Позивач зазначає, що він єдиний власник квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ордеру №В 100412 від 22.02.1969. При цьому, матеріали позовної заяви не містять інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, серед іншого зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

За змістом ст.391 ЦК України, позов про захист права власності подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.34 постанови №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказав, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Спосіб захисту - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Способи захисту цивільних прав визначені у ст.16 ЦК України.

В позовній заяві позивач посилаючись на загальні норми ЦК України та ЖК Української РСР, не визначає, які саме підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування на його думку слід застосувати до даних правовідносин.

Позивач не зазначив обставин, тобто тих юридично значимих фактів, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог. Так позивач під час звернення до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування не зазначив підстави втрати вказаного права з посиланням на нормами чинного ЦК України або ЖК Української РСР, що обумовлюють підстави втрати права користування житловим приміщенням.

Позивач має визначитися зі способом захисту порушеного права, з посиланням на відповідні обставини та докази, визначивши правові підстави для визнання осіб такими, що втратили право користування приватним житловим приміщенням, власником якого є позивач.

Згідно першої позовної вимоги позивач просить суд «визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що вони не мають права користуватися квартирою АДРЕСА_1 ». За другою позовною вимогою позивач просить суд «зняти з обліку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх дітей». З другой вимоги не вбачається до кого вона висунута, ким порушується право позивача та яке саме, що позивач вкладає в поняття «зняти з обліку», якого обліку та інше.

Тобто позовні вимоги є не точними, так як не відповідають вимогам статті на яку треба посилатися, як на підставу позову. Крім того, за першою вимогою діти відповідачів не зазначені, а за другою вимогою позивач просить зняти з обліку і дітей, окрім відповідачів, без вимоги щодо визнання їх такими, що втратили право користування квартирою. Більше того, позивач не зазначив ні прізвище ім`я по-батькові дітей, ні вік, ні будь-яких обґрунтувань щодо останніх. Тобто, зазначена вимога в такому викладі є не коректною, вказаний недолік підлягає виправленню та усуненню позивачем.

Крім того, з огляду на те що позивач зазначає про порушення його права навіть на користування квартирою, вказуючи про те, що відповідачі не пускають власника квартири жити в квартирі, то позивачу слід поміркувати над вірним викладом позовних вимог, які зокрема можуть стосуватися виселення чи іншого способу захисту права спрямованого саме на відновлення порушеного права позивача.

Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Між тим, позивачем взагалі не зазначено посилань на докази про реєстрацію відповідачів, їх дітей та інших осіб (прав та інтересів яких можуть стосуватися позовні вимоги) у вищевказаній квартирі, що є вагомою підставою для звернення позивача до суду за захистом його порушених прав та підтверджується відповідним витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні.

З приводу складу та кола відповідачів слід зазначити наступне.

За визначеннями Цивільного кодексу України, суб`єктами цивільних правовідносин з різним обсягом прав та обов`язків можуть бути малолітні особи віком до 14 років, неповнолітні віком від 14 до 18 років, але повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Між тим, позовні вимоги стосуються зняття з обліку дітей не відомо якого віку, позивачем не визначений їх статус в справі, як сторони, інтересів яких безпосередньо стосуються позовні вимоги. Якщо дитина є малолітньою або неповнолітньою, позивачу слід зазначити в позовній заяві відповідачами батьків окремо, як батьків, які діють в інтересах малолітньої або неповнолітньої дитини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21 лютого 1990 року у справі «Powell and Rayner v. the U.K.»). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).

Тобто, під час розгляду судом спорів щодо виселення дитини, зняття її з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Недотримання цієї вимоги порушує національне законодавство і не відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Тому позивачу необхідно визначитись із колом осіб, які мають бути залучені до участі у справі. При цьому, визначаючись з колом учасників справи, позивачу необхідно врахувати, що останній повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Крім того, суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам п.п.4, 5, 6, 7, 9, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України, так позовна заява не містить:

4) змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

9) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною 4 ст.177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно положень ст.3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 вищевказаного Закону передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму.

Частиною 3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір», передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, остання має дві позовні вимоги немайнового характеру:

-визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що вони не мають права користуватися квартирою АДРЕСА_1 ;

-зняття з обліку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх дітей.

Позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу, тому останньому слід сплатити суму судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 768 грн 40 коп. за наступними реквізитами: Р/р №31218206026010, отримувач коштів УДК у Солом`янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача- Казначейство України / ЕАП/, код отримувача - 899998.

Згідно ч.8 ст.43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Жоден із долучених до позовної заяви документів не містить підпису позивача із зазначенням дати, - на підтвердження відповідності копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у позивача.

Слід акцентувати увагу позивача на тому, що справи такої категорії розглядаються в порядку спрощенного позовного провадження. Особливостями такого розгляду є скорочені строки розгляду, підготовче засідання не проводиться, справа розглядається без повідомлення сторін за наявними матеріалами - суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи. За таких обставин, позивач зобов`язаний детально і ретельно ставитися до виконання вимог щодо доведення певного кола фактів та зазначати докази на підтвердження кожної обставини, яка має значення для вирішення справи по суті позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача на необхідність виправлення всіх зазначених недоліків допущених у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

На підставі викладеного вище, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом подання нової редакції позовної заяви та надання копій позовної заяви з додатками у відповідній кількості до учасників справи.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/sud2609/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - Г.О. Козленко