Рішення № 83846253, 07.08.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26323/16-ц

Провадження № 2/761/216/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Буцан Р.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Компанія Росток» про визнання договору застави майнових прав та договору відступлення права вимоги припиненими, -

в с т а н о в и в:

У липні 2016 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом.

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 22.07.2016 року залишено позов без руху та надано строк для усунення недоліків, які позивач усунув.

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 06.10.2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 13.12.2016 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2018 року дану справу було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін.

У відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2018 року, здійснено перерозподіл даної справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді на підставі рішення ВРП від 25.09.2018 року.

Ухвалою судді Піхур О.В. від 16 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.03.2011р. року між позивачем та ПАТ ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського вкладу «Строковий» № 216755/2011 з сумою початкового вкладу - 2 500 000 грн.

21.03.2011р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та позивачем було укладено договір застави майнових прав №34-3-2011, відповідно який укладений в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 34 від 10 червня 2008 року, згідно з яким ПАТ «КОМПАНІЯ РОСТОК», код ЄДРПОУ 00227560, надано кредит у визначеній умовами Кредитного договору формі в сумі 870 000,00 грн. строком до 05.06.2015 р. зі сплатою процентів за ставкою 17,75% від суми кредиту, а також в забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених кредитним договором та договором застави, заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 2 500 000,00 грн., які знаходяться на відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк» рахунку № НОМЕР_1 та належать заставодавцю на підставі договору банківського вкладу.

21.03.2011 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» позивачем укладено договір відступлення права вимоги №34-У-2011 від 21 березня 2011 року.

За умовами п. 1.1. Договору відступлення права вимоги, кредитор, керуючись ст.ст. 212,512-519 ЦК України, відступає новому кредитору право вимоги на грошові кошти за Договором банківського вкладу «Строковий» №216755/2011 від 21.03.2011 р., укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , в сумі заборгованості ПАТ ВіЕйБі Банк» за Договором вкладу.

09.02.2015р. ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до ПАТ «КОМПАНІЯ РОСТОК» (код за ЄДРПОУ 00227560) з вимогою № 31/2-1820 про дострокове погашення кредитної заборгованості на суму 911 087,68 грн. за Кредитним договором № 34 від 10 червня 2008 року.

Таким чином, враховуючи, що Позивач відступив свої майнові трава в сумі 2 500 000,00 грн. до ПАТ «ВіЕйБі Банк», тим самим відбулась реалізація предмета застави, правовідносини за Договором застави та Договором відступлення права вимоги припинилися.

Тому позивач просить суд: визнати припиненим Договір застави майнових прав №34-3-2011 від 21 березня 2011 току, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та громадянином України - ОСОБА_1 ; Визнати припиненим Договір відступлення права вимоги №34-У-2011 від 21 березня 1011 року, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та громадянином України - ОСОБА_1 .

У судове засідання позивач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду належним чином повідомлений, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

21.03.2011р. року між позивачем та ПАТ ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського вкладу «Строковий» № 216755/2011 з сумою початкового вкладу - 2 500 000 грн.

21.03.2011р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» позивачем було укладено договір застави майнових прав №34-3-2011, відповідно який укладений в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 34 від 10 червня 2008 року, згідно з яким ПАТ «КОМПАНІЯ РОСТОК», код ЄДРПОУ 00227560, надано кредит у визначеній умовами Кредитного договору формі в сумі 870 000,00 грн. строком до 05.06.2015 р. зі сплатою процентів за ставкою 17,75% від суми кредиту, а також в забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених кредитним договором та договором застави, заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 2 500 000,00 грн., які знаходяться на відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк» рахунку № НОМЕР_1 та належать заставодавцю на підставі договору банківського вкладу.

21.03.2011 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» позивачем укладено договір відступлення права вимоги №34-У-2011 від 21 березня 2011 року.

За умовами п. 1.1. Договору відступлення права вимоги, кредитор, керуючись ст.ст. 212,512-519 ЦК України, відступає новому кредитору право вимоги на грошові кошти за Договором банківського вкладу «Строковий» №216755/2011 від 21.03.2011 р., укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , в сумі заборгованості ПАТ ВіЕйБі Банк» за Договором вкладу.

09.02.2015р. ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до ПАТ «КОМПАНІЯ РОСТОК» (код за ЄДРПОУ 00227560) з вимогою № 31/2-1820 про дострокове погашення кредитної заборгованості на суму 911 087,68 грн. за Кредитним договором № 34 від 10 червня 2008 року.

Позивач вважає, що з огляду на те, що виконання зобов`язання ПАТ «КОМПАНІЯ РОСТОК» за кредитним договором було забезпечено заставою майнових прав заставодавця на грошові кошти за договором банківського вкладу в сумі 2 500 000, 00 грн., на підставі договору відступлення права вимоги та договору застави, заставодавець передав заставодержателю право вимоги на ці майнові права з відкладальною обставиною, якою є невиконання зобов`язань відповідача за кредитним договором, відтак до ПАТ «ВіЕйБі Банк» перейшло право вимоги на майнові права на грошові кошти за договором банківського вкладу в сумі 2 500 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що Позивач відступив свої майнові трава в сумі 2 500 000,00 грн. до ПАТ «ВіЕйБі Банк», тим самим відбулась реалізація предмета застави, правовідносини за Договором застави та Договором відступлення права вимоги припинилися.

Представник відповідача подав заперечення проти позовної заяви, де зазначив, що вважає позовну заяву такою що не підлягає задоволенню, з огляду на таке: відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТАВОРИСТВА «Всеукраїнський Акціонерний Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію, Славкіну Марину Анатоліївну.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на предмет застави - це право, а не обов`язок Банку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банка відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Фонд не має права прийняти рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідач зазначає, що відповідно до Закону ПАТ «ВіЕйБі Банк» 07.02.2015 року було відшкодовано кошти гарантованої суми у розмірі 200 000 гривень.

У випадку прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного банку, про що Фонд повідомляє шляхом розміщення на сайті Фонду та опублікування в газеті «Голос України» або «Урядовий кур`єр» відповідного оголошення, вкладники, вклади яких не гарантуються Фондом, вклади яких перевищують 200 тисяч гривень, та інші кредитори неплатоспроможного банку мають право потягом 30 днів з дня опублікування Фондом зазначеного оголошення пред`явити свої кредиторські вимоги.

Кредиторські вимоги заявляються шляхом направлення письмової заяви із наданням копій відповідних документів до Фонду або уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, за адресою вказаною в оголошені.

Як зазначає відповідач, відповідно до виписки з депозитного рахунку від 19.05.2015 кошти в сумі 2 500 000,00 гривень знаходилися на рахунку, належному ОСОБА_1 та не були списані на погашення заборгованості за кредитним договором. Однак позивач, в свою чергу, в реєстр кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» не заявлявся, вимоги ОСОБА_1 , не були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, у зв`язку з чим - задоволенню не підлягають та вважаються погашеними, тож залишені кошти були списані на рахунок доходів.

Верховний Суд України у постанові від 13 липня 2016 року у справі № 910/5748/15-г за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» до публічного акціонерного товариства «Компанія Росток» про стягнення коштів дійшов такої думки, що: поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником переходить відповідно до будь-якої зазначеної у законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки.

Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб - у разі реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов`язаних між собою взаємним зобов`язанням; для фізичних осіб - у випадку спадкового правонаступництва у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки.

Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб`єктів) один із цих суб`єктів повинен зникнути, у зв`язку із цим і припиняється правовідношення.

З урахуванням викладеного положення ст. 606 ЦК мають застосовуватися судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі та якщо при цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб`єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме у такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов`язання не залежатиме від волі сторін.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 3-107гс 16.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у зв`язку з неможливістю поєднання в одній особі боржника і кредитора, а також враховуючи, що відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі, дії банку є законними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, куруючись: ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81-82, 141, 258, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Компанія Росток» про визнання договору застави майнових прав та договору відступлення права вимоги припиненими - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 19.08.2019 року.

Суддя