Ухвала суду № 83844864, 23.08.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6987/19 1-кс/335/4482/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року м.Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Апаллонова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В., прокурора Михайлова А.В., слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.О. підозрюваного ОСОБА_1 захисника Астаф`єв Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.О. погоджене з прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Копчак Р.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080060001405 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкає за адресою адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20 червня 2019 року приблизно о 04:10 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи групою осіб, вчинили хуліганські дії відносно потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 при наступних обставинах:

20 червня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливої зухвалістю, із застосування вогнепальної зброї невстановленої в ході досудового розслідування марки, знаходячись у громадському місці, а саме: навпроти входу до нічного кафе «Понеслось», що розташовано на Небережній магістралі в місті Запоріжжя (бульвар Шевченка будинок 77), діючи умисно, спровокували конфлікт з раніше їм невідомим ОСОБА_3 , безпідставно звинувачуючи останнього у викрадені мобільного телефону.

Скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3 розмовляє з ОСОБА_2 ОСОБА_1 , який знаходився справа від потерпілого, діючи умисно, з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі в суспільстві норми спілкування, безпідставно та неочікуване, наніс один удар правою рукою в голову останньому, та відразу ж ше чотири удари руками по голові та тулубу потерпілого.

В цей час ОСОБА_2 , який діяв в групі з ОСОБА_1 , підбіг до потерпілого, а також діючи умисно, з особливою зухвалістю, наніс два удари в тулуб потерпілого, та разом з ОСОБА_1 почали штовхати ОСОБА_3 від чого ОСОБА_3 впав на бетонне покриття.

Незважаючи на те, що потерпілий лежав на бетонному покритті, та не чинив будь-якого опору, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свої дії не зупинили, та продовжували побиття ОСОБА_3 : ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому ще шість ударів в голову та тулубу, а ОСОБА_1 - один удар ногою в тулуб потерпілому.

Після чергових отриманих ударів потерпілий продовжував лежати на бетонному покритті перед кафе «Понеслось» та не чинив будь-якого фізичного опору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зігнувшись у позу «боксера», та прикриваючи голову та живіт руками.

Усвідомлюючи, що їх дії носять злочинний характер, та за їх- 'діями спостерігають сторонні особи, бажаючи самоствердитись шляхом приниження потерпілого, продовжуючи діяти умисно, з особливої зухвалістю, ОСОБА_2 схопив лежачого на бетонному покритті потерпілого за ліву ногу та почав тягнути його по бетонному покриттю, при цьому ОСОБА_1 наніс ще два удари рукою та один удар ногою в тулуб потерпілому. Потерпілий зміг звільнитися від захвату ОСОБА_2 , але останній, продовжуючи свої хуліганські дії, знов схопив потерпілого за ліву ногу, та ще протягнув останнього по бетонному покриттю приблизно чотири метри.

Потерпілий знов зумів звільнитися від захвату ОСОБА_2 та піднявся на ноги, та відразу ж отримав від ОСОБА_2 ще один удар рукою в голову. Не дивлячись на кількість отриманих ударів потерпілий ОСОБА_4 почав тікати від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбік кафе «Бора-бора», що розташовано на Набережній магістралі. В свою чергу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 переслідували потерпілого приблизно 30-40 метрів. Після цього, ОСОБА_2 дістав пістолет, невстановленої в ході досудового розслідування марки та викрикуючи погрози в бік потерпілого, зробив два постріли у потерпілого, влучивши в праву ногу та у спину ОСОБА_3 .

Не дивлячись на отриманні поранення, потерпілий ОСОБА_3 зміг втекти від нападників, а останні, на невстановленому в ході досудового розслідування автомобілі, зникли з місця вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке кваліфікується як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події - ділянки місцевості, що розташована на паркувальному майданчику біля кафе «Веселий Роджєр», на Набережній магістралі на полосі руху вбік ТЦ «Ашан» під час якого встановлена наявність речовини бурого кольору на асфальті, яка схожа на кров у вказаному місці, а також вилучено змив нашарування речовини бурого кольору;

-показами потерпілого ОСОБА_3 який пояснив, що під час перебування в кафе «Понеслось», що знаходиться на Набережній магістралі до нього підійшов раніше невідомий чоловік, який запропонував йому вийти на вулицю, щоб поговорити, на що останній погодився. На вході його чекали ще два раніше невідомі чоловіки які почали наносити йому тілесні ушкодження шляхом побиття руками та ногами. ОСОБА_3 намагався втекти, однак один із нападників дістав предмет, схожий на пістолет, та почав в нього стріляти, влучивши в праву ногу та спину Далі ОСОБА_3 вдалося втекти від нападників,

-протоколом огляду відеозаписів з камер відеоспостереження із фасаду кафе «Понеслось» за участі потерпілого ОСОБА_3 на який зображено, як два чоловіки починають наносити останньому численні удари ногами та руками. ОСОБА_3 вказав на особу, яка дістала предмет, схожий на пістолет, та стріляла у нього;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_3 , під час якого потерпілий вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка приймала участь у нанесені останньому тілесних ушкоджень, а також застосуванню щодо нього вогнепальної зброї;

-показами свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що потерпілому ОСОБА_3 наносили тілесні ушкодження раніше невідомі їй хлопці, які знаходились біля кафе «Понеслось» з її товаришем - хлопцем на ім`я ОСОБА_6

-протоколом пред`явлення особи для впізнанні за фотознімками за участю свідка ОСОБА_5 , рід час якого свідок вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка приймала участь у нанесені ОСОБА_3 тілесних ушкоджень;

-протоколом огляду Предмету, під час якого завідувач відділу грудної хірургії КНП «МКЛЕ та ШМД» добровільно видав предмет ззовні схожий на кулю, деформований, та пояснив, що вказаний предмет був вилучений з тіла потерпілого ОСОБА_3 піц час проведення операції.

Враховуючи вищевикладене, згідно вимог п. 4 ч.1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може:

-переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати свідків або інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 296 КК, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність покарання, підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_1 свідчить те, що наразі його місцезнаходження невідоме. Орган досудового розслідування приходить до висновку про обізнаність ОСОБА_1 про протиправність своїх дій, та намагання переховуватись від органів досудового розслідування.

Враховуючи обставини, механізм вчинення кримінального правопорушення, тяжкість тілесних ушкоджень, що супроводжувались ризиком для життя потерпілого ОСОБА_3 під час їх нанесення, свідчать також про соціальну небезпеку ОСОБА_1 від громадян. Останній вчинив кримінальне правопорушення, що супроводжувалося винятковим цинізмом, грубим порушенням громадського порядку, нехтуванням існуючих в суспільстві норм поведінки та спілкувань. Орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність чого ізоляції задля захисту, суспільства від ното ймовірних подальших злочинних посягань, припинення злочинної діяльності, а так саме припинення можливості сховатися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень. І це є вагомою підставою вважати про те, по єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_1 буде під вартою.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює, отже не має постійного джерела доходу, стійких соціальних зв`язків, а також не одружений та не має дітей, а тому є достатні підстави вважати що останній з метою ухилення від покарання, за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), може безперешкодне переховуватися від слідства та суду та взагалі залишити територію країни.

Ризики, передбачені п.п. 2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовуються тим, що на теперішній час не встановлені усі особи, причетні до організації та вчинення злочину, не виявлено та не вилучені усі об`єкти та речі, що мають та можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні (вогнепальна зброя) і це свідчить про те, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_3 , свідків та інших осіб, які причетні до організації та вчинення вказаного злочину.

На підтвердження ризику того, що ОСОБА_1 може продовжити свою злочинну діяльність підтверджується тим. що він офіційно не працевлаштований, не має джерела доходу, отже орган досудового розслідування приходить до висновку про можливість вчинення ОСОБА_1 зокрема корисливих злочинів, а тому просить слідчого суддю обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримав клопотання та посилалась на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами. Зазначив, що ОСОБА_1 переховувався від слідства і окрім того, зброя досі не знайдена, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_1 може знищити докази.

Прокурор в судовому засіданні стверджує, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, з підстав необґрунтованості підозри та недоведеності ризики, а тому з урахуванням обсягу пред`явленої підозри – ст. 296 ч.4 КК України, просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного та його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 25.06.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12019080060001455 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого, за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження. В клопотанні є підпис підозрюваного та захисника щодо вручення копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копій матеріалів.

27.06.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

15.07.2019 року ОСОБА_1 оголошено у розшук.

23.08.2019 року ОСОБА_1 під час обшуку був затриманий в порядку ст. 191 КПК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу – тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудовогорозслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.194КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24.11.2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.

Таким чином, наявні докази, які містяться в матеріалах провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

На даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаного злочину.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я, майновий стан підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, КК України, згідно зі ст.12 КК України відносяться у тому числі і до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання до 7 років.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , перебування ОСОБА_1 у розшуку, на думку слідчого судді дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 зокрема те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не має джерела доходу, непрацевлаштований, не має стійких соціальних зв`язків, переховувався від слідства, що підтверджують наявність зазначених вище ризиків. Посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу більш м`якого суддя вважає безпідставним.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Щодо посилання захисника на неналежність та недопустимість доказів у кримінальному провадженні, то слідчий суддя зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи особу підозрюваного, який раніше не судимий, конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 4 ст.296 КК України, обсягу пред`явленої на даний час підозри, і те, що застосування ч.4 ст.186 КПК України є правом, а не обов`язком слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК Україниу вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м.Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст.ст.3, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило Олександра Олександровича, погоджене з прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Копчак Романом Олеговичем про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080060001405 від 20 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 45 днів до 06 жовтня 2019 року включно, з утриманням у Запорізькому слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з моменту його фактичного затримання –23 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у розмірі 76840 гривень у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу застава (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, у час, визначений вказаним слідчим;

- не відлучатися з м.Запоріжжя без дозволу слідчого, який проводе досудове розслідування, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, який проводить досудове розслідування, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копії ухвали для її виконання направити начальникові Запорізького слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.

Копію ухвали вручити підозрюваному та захиснику негайно після її проголошення.

На ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя Ю.В. Апаллонова