Постанова № 8383837, 21.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-28934/09/1270

Категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

іменем України

21 січня 2010 року м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Твердохліб Р.С.,

при секретарі Горпенюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства „Етана” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

встановив:

24 грудня 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з державного бюджету України суми відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за серпень 2009 року у сумі 1488052,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 1503224,00 грн., та за жовтень 2009 року 2009 року у сумі 39143,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що першим відповідачем здійснено виїзну позапланову перевірку ПП „Етана” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якою підтверджено правильність заявленої до відшкодування суми ПДВ у податковій декларації з податку на додану вартість за заявлений період.

Незважаючи на це та вимоги ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” перший відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку, що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 року №350, з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 20.10.2009 року №568.

На час звернення до суду невідшкодованою з державного бюджету України залишилась сума податку на додану вартість, зазначена у відповідних деклараціях за серпень 2009 року у сумі 1488052,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 1503224,00 грн., та за жовтень 2009 року 2009 року у сумі 39143,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав викладене у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник першого відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Зазначив, що Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ПП „Етана” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за серпнень-жовтень 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось з червня по серпень 2009 року. За результатами перевірки було складено акт №1134/23-616/34642719 від 15.12.2009 року. Відповідно до зазначеного акту, за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку, що повязано з від слідкування ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України№350 від 18.08.2005 року з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 20.10.2009 року №568. остаточні висновки щодо відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень-жовтень 2009 року будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам. При перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку.

Представник другого відповідача Головного управління державного казначейства України у Луганській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що на час розгляду справи до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування ПДВ ПП „Етана”.

Прокурор просив прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Приватне підприємство „Етана” є юридичною особою, державна реєстрація якого здійснена виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.10.2006 року за № 13821020000011392 (а.с. 20) та платником податку на додану вартість з 04 травня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом № 100038830 (а.с. 22).

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року у сумі 1488052,00 грн. (рядок 25) від 7.09.2009 року, 16.10.2009 р. за вересень 2009 року у сумі 1503224,00 грн. (рядок 25) від 16.10.2009 року, та за жовтень 2009 року 2009 року у сумі 39143,00 грн. (рядок 25) від18.11.2009 року,(а.с. 47-65).

Правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, правильність визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображену у зазначених податкових деклараціях, підтверджено актом виїзної позапланової перевірки ПП „Етана” з питань достовірності нарахування суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-жовтень 2009 року на загальну суму 3030419,00 грн., однак у висновках вказаної перевірки зазначено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування неможливо, що повязано з дослідженням ланцюга постачання товарів (а.с. 124-140). Крім того, перевіркою не встановлено порушень порядку ведення податкового обліку.

У зазначеному акті про результати перевірки також зазначено, що ПП „Етана” надано податкові накладні на підтвердження факту придбання товару, так і видаткові накладні на відвантажений товар. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. ПП „Етана” до перевірки надані банківські виписки, платіжні доручення з відмітками банку, які підтверджують фактичну сплату постачальникам у вартості товару ПДВ. Неможливість підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ повязана з неотриманням відповідей на запити щодо проведення позапланових перевірок основних постачальників з питань правовідносин з ПП „Етана”.

Позивачем надано до суду примірники отриманих та виданих податкових накладних за серпень-жовтень 2009 року, якими підтверджено достовірність нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, (а.с. 47-65), а також вантажні митні декларації з відмітками про перетин вантажем кордону, за серпень-жовтень 2009 року (ас.66-123).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобовязань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття „бюджетне відшкодування” та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провесуи позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахуванням такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За результатами перевірок за заявлений ПП „Етана” період передбачені наведеною нормою Закону податкові повідомлення не приймались, що підтвердили у судовому засіданні представники першого відповідача.

Таким чином, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.

Як вбачається з пояснень представників першого відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Суд вважає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами Позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у звязку з чим Головне УДК України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобовязань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за податковими деклараціями з податку на додану вартість за серпень 2009 року у сумі 1488052,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 1503224,00 грн., та за жовтень 2009 року 2009 року у сумі 39143,00 грн. підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168 /97-ВР від 03.04.1997 р., ст.ст.2,17,87,94,98,158-163 КАС України, суд,-

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Етана” задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Етана”, (91016, м.Луганськ, вул.Свєтська, б.54, офіс 459, р/р 260215430 в ЛОД ВАТ „Райфайзен Банк Аваль”, МФО 304007, код ЄДРПОУ 34642719), бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2009 року у сумі 1488052,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 1503224,00 грн., та за жовтень 2009 року 2009 року у сумі 39143,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України, на користь Приватного підприємства „Етана”, (91016, м.Луганськ, вул.Свєтська, б.54, офіс 459, р/р 260215430 в ЛОД ВАТ „Райфайзен Банк Аваль”, МФО 304007, код ЄДРПОУ 34642719) витрати по сплаті судового збору (державного мита) у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Повний текст постанови складено 25 січня 2010 року.

Суддя