Постанова № 8383805, 20.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-25813/09/1270

Категорія 2.11.11

ПОСТАНОВА

іменем України

20 січня 2010 року м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Твердохліб Р.С.,

при секретарі Горпенюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?К Мегаватт” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинними та скасування рішеннь про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2009 року №00010222/0 на суму 29704,25 грн, №0001192200 від 27.04.2009 року на суму 29704,25 грн., №0001322200 від 26.06.2009 року на суму 29704,25 грн.,-

встановив:

11 вересня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?К Мегаватт” звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинними та скасування рішеннь про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2009 року №00010222/0 на суму 29704,25 грн, №0001192200 від 27.04.2009 року на суму 29704,25 грн., №0001322200 від 26.06.2009 року на суму 29704,25 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.02.2009 року по результатам виїзної позапланової перевірки ТОВ „ ТК Мегаватт”, з питань дотримання вимог валютного законодавства України за імпортним контрактом № UNIDOM-030907/01 від 03.09.07 року за період з 03.09.2007 року по 30.01.2009 року Ленінською МДПІ у м. Луганську було складено Акт № 111/22-35024486, відповідно до якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ „ ТК Мегаватт” вимог ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. За результатами зазначеної перевірки, Ленінською МДПІ у м. Луганську були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2009 року №00010222/0 на суму 29704,25 грн, №0001192200 від 27.04.2009 року на суму 29704,25 грн., №0001322200 від 26.06.2009 року на суму 29704,25 грн. Позивач вважав, що рішення Ленінською МДПІ у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2009 року №00010222/0 на суму 29704,25 грн, №0001192200 від 27.04.2009 року на суму 29704,25 грн., №0001322200 від 26.06.2009 року на суму 29704,25 грн. суперечать Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, винесені з порушення строків, встановлених ст.250 ГК України, та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що з моменту перерахування ТОВ ?К Мегаватт” авансових платежів на користь фірм - нерезидентів, останній повинен був здійснити постачання товару, тобто імпорт товару, з дотриманням строків, передбачених ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Пояснив, що згідно ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, імпорт - купівля (у тому числі з оплатою в не грошевій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України. Пославшись на сталу судову практику по аналогічним спорам пояснив, що зазначеною статтею Закону також передбачено, що момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (Державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД. Крім того зазначив, що штраф застосовано вже в 2009 році, тобто після внесення змін до Закону України ?ро порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” за якими термін постачання товару зазначений в ст.2 цього Закону становить 180 днів. Таким чином, вважав, що зазначені імпортні операції проведено без порушення строків передбачених ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Крім того, послався на пропуск строків, передбачених ст.250 ГК України при застосуванні спірних рішень. Просив скасувати рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2009 року №00010222/0 на суму 29704,25 грн, №0001192200 від 27.04.2009 року на суму 29704,25 грн., №0001322200 від 26.06.2009 року на суму 29704,25 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні проти позову, та пояснив, що перевіркою встановлені факти перевищення законодавчо встановлених термінів розрахунків по імпортних операціях. Зазначив, що протягом періоду, що перевірявся, товари за вищезазначеними імпортними контрактами ввозилися на митну територію України у законодавчо встановлені терміни, проте, ввезені в Україну товари за даними імпортними контрактами ТОВ ?К Мегаватт” розміщало на митному ліцензійному складі Луганської митниці з оформленням вантажних митних декларацій у режимі митного складу за формою «Імпорт-74». 3 митного ліцензійного складу імпортовані товари передавалися у вільний обіг ТОВ ?К Мегаватт” зі справлянням митних платежів та оформленням вантажних митних декларацій у режимі „Імпорт-40” з розміщенням їх у реєстрах ВМД з перевищенням законодавчо встановлених термінів розрахунків. Відповідно до статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94 ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” із змінами та доповненнями - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів (з 01.01.08 - 180 календарних днів) з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ (з 01.01.08 - висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики). Зазначив, що ввезення товарів із-за меж митної території України і знаходження їх на митному ліцензійному складі в режимі митного складу не може вважатися завершенням імпортної операції в значенні Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94 ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Вважав рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2009 року №00010222/0 на суму 29704,25 грн, №0001192200 від 27.04.2009 року на суму 29704,25 грн., №0001322200 від 26.06.2009 року на суму 29704,25 грн. правомірними та просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ?К Мегаватт” зареєстроване рішенням виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів 21.03.2006 року за номером №13821020000012714, що підтверджується статутом товариства (а.с.13).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Луганській області №2733, Товариство з обмеженою відповідальністю ?К Мегаватт” є юридичною особою, яка знаходиться за адресою: 91016, м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної Війни, буд.4а,кв.39 (а.с.12).

Відповідно до акту перевірки позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 22.03.2007 року за №590, станом на 30.02.2009 року перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.10.2007 року №100069131, видане Ленінською МДПІ у м. Луганську, індивідуальний податковий номер 350244812360, був зареєстрований платником ПДВ з 05.10.2007 року по дату підписання перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ ?К Мегаватт” є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Згідно з актом перевірки встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ ?К Мегаватт” здійснювало імпортні операції на умовах відстрочення поставок за контрактом від 03.09.2007 року № UNIDOM-030907/01 з фірмою „Unidom Compani Ltd” (Південна Корея).

На підставі направлення від 02.02.09 №101, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську начальнику відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД ДПА в Луганській області, раднику податкової служби першого рангу, згідно з п.5 ч.6 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ ?ро державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 02.02.09 № 101 проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ „ТК Мегаватт” з питань дотримання вимог валютного законодавства України за імпортним контрактом від 03.09.07 № UNIDOM-030907/01 за період з 03.09.07 року по 30.01.09 року.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 03.09.07 по 30.01.09 встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ „ТК Мегаватт” здійснювало імпортні операції на умовах відстрочення поставок за контрактом від 03.09.07 № UNIDOM-030907/01 з фірмою „Unidom Compani Ltd” (Південна Корея).

За умовами вищезазначеного контракту, укладеного між директором ТОВ „ТК Мегаватт” і президентом фірми „Unidom Compani Ltd” Song Dae-Hyeon, ТОВ ?К Мегаватт” зобовязується оплатити, а фірма „Unidom Compani Ltd” поставити котли газові та димоходи до газових котлів.

Умови поставки - FОВ м. Пусан (Південна Корея) згідно з правилами “П/ICOTERMS 2000”.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 08.11.07 року до даного контракту умови поставки димоходівдо газових котлів змінено на DDU- м. Луганськ.

Загальна сума контракту - 72422,1 долларів США.

Термін дії контракту - з дати підписання до 31.08.08 року.

Розрахунки за контрактом здійснюються через валютний рахунок ТОВ „ТК Мегаватт”: №26002121100339 в АБ „Український комунальний банк” та банк кореспондент: Deutche Banc Trust Company, Amerikas United States: New-York, NY SWIFT BKTR US 33.

Бенефіціари продавця:

Korea Exchang Bank. SWIFT: KOEXKRSE, UNIDOM Compani Ltd 650-005396-609. Adress 262-2 Seohyeon-Dong, Pungang-Gu Seong Nam-Citi, Gyunggi-Do Korea.

На виконання умов імпортного контракту від 03.09.07 № UNIDOM-030907/01 ТОВ „ТК Мегаватт” здійснило оплату за газові котли та димоходи на користь фірми „UNID UNIDOM Compani Ltd” через валютний рахунок №26002121100339 в АБ „Український комунальний банк” на загальну суму 72 422,10 дол. США, а саме:

27.09.07, платіжне доручення №1 - 57937,68 дол. США (292585.28 грн.);

06.12.07. платіжне доручення №2-14484,42 дол. США (73146,32 грн.)

Оплата здійснена на банківський рахунок фірми „UNIDOM Compani Ltd”, зазначений у контракті.

В бухгалтерському обліку підприємства здійснено проводку Дт рахунку 3712 - Кт розрахунку 312.

На виконання контракту від 03.09.07 № UNIDOM-030907/01 фірмою „UNIDOM Compani Ltd” були поставлені газові колонки та димоходи на користь ТОВ „ТК Мегаватт” загальну суму 72 422,10 дол. США, у тому числі:

- ВМД типу ІМ-40 №702000001/7/014156 від 22.11.07 - димоходи до котлів газових, код товару 8403909000, на суму 3205 дол. США (16 185,25 грн.);

- ВМД типу ІМ-74 №702000001/7/014458 від 26.11.07 - котли газові, код товару 8403109020, на суму 69217,10 дол. США (349 546,36 грн.). Отримані котли газові у кількості120 шт. були розміщені на митному ліцензійному складі з оформленням ВМД типу ІМ-74 „Митний склад” (штамп Луганської митниці №890).

Товар з митного ліцензійного складу був переданий ТОВ „ТК Мегаватт” у вільний обіг у повному обсязі з оформленням ВМД типу ІМ-40, у т.ч.:

- ВМД типу ІМ-40 №702000001/7/014651 від 29.11.07 - котли газові, 40 шт., код товару 8403109020, на суму 24 097,10 дол. США (121 690,36 грн.);

- ВМД типу ІМ-40 №702000001/8/002237 від 28.02.08 - котли газові, 80 шт., кодтовару 8403109020, на суму 45 120 дол. США (227 856,00 грн.).

У бухгалтерському обліку ТОВ „ТК Мегаватт” дебіторська заборгованість за контрактом від 03.09.07 № UNIDOM-030907/01 фірмою „UNIDOM Compani Ltd” була погашена на день оформлення вантажних митних декларацій, які свідчать про здійснення поставки товарів на користь ТОВ „ТК Мегаватт” фірмою „UNIDOM Compani Ltd” а саме:

- 22.11.07 - на суму 16185,25 грн. (3205 дол. США), на підставі ВМД типу ІМ-40 №702000001/7/014156 від 22.11.07 року;

- 26.11.07 - на суму 349546,36 грн. (69217,10 дол. США), на підставі ВМД типу ІМ-74 №702000001/7/014458 від 26.11.07 року.

При погашенні дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку здійснено проводку Дт рахунку 632 - Кт рахунку 3712.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем зазначено, що оформлена ВМД свідчить про надання субєкту зовнішньоекономічнї діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обовязки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій. Ввезення товарів із-за меж митної території України і знаходження їх на митному ліцензійному складі в режимі митного складу не може вважатися завершенням імпортної операції в значенні Закону України ?ро порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Таким чином, на думку відповідача було встановлено порушення термінів здійснення імпортної операції за контрактом від 03.09.2007 року № UNIDOM-030907/01 фірмою „UNIDOM Compani Ltd”, а саме за здійсненим авансовим платежем на користь нерезидента від 27.09.2007 року (платіжне доручення №1) імпортна поставка на суму 30635,58 дол. США завершена 28.02.2008 року із перевищенням термінів розрахунків на 64 календарних дні.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що закінчення будь-якого із встановлених ст.250 ГК України строку виключає застосування санкцій до субєкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності з огляду на наступне.

За визначенням п. 1.2 ст. 1 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України „Про систему оподаткування” під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види та перелік податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 названого Закону.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що податкове зобовязання передбачає обовязок платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обовязкового платежу), встановленого Законом України „Про систему оподаткування”.

Положення преамбули Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо поширення встановленого цим Законом порядку нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, на пеню та штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньо-економічної діяльності не надає вказаним видам пені та штрафних санкцій статусу податкового платежу, а зобовязанню по їх сплаті статусу податкового зобовязання.

За своєю правовою природою пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією, позаяк є заходом майнового характеру, що застосовується органом державної влади за порушення субєктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків - тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановлені ст. 238 ГК України.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік із дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Однак, на думку суду вчинене навіть за наявності позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності, таке порушення є триваючим, та норми, встановлені ст.250 ГК України до нього не можуть бути застосовані.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що штраф застосовано в 2009 році, тоді як Закон України ?ро порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” набув змін з 01.01.2008 року, та термін постачання товару, зазначений в ст.2 цього Закону становить 180 днів, бо позивач, на думку суду безпідставно поєднує поняття помякшення відповідальності з обставинами настання такої відповідальності.

Зміни, внесені до Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не змінили сутність та розмір фінансової санкції, зазнали зміни лише обставини, за яких такі санкції застосовуються. Зокрема, збільшено термін протягом якого здійснюється зарахування валютної виручки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з 90 до 180 днів.

Підстави для застосування нових строків зарахування валютної виручки за обставин, що маються у справі, відсутні, бо експортна операція здійснювалася в 2007 році, тобто в період дії попередньої редакції Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, яка передбачала 90 денний термін зарахування валютної виручки.

Разом з тим суд дійшов висновку, що суть спору полягає в оцінці моменту здійснення імпортної операції, за позицією позивача, це є дата перетину митного кордону, згідно позиції відповідача це є закінчення всіх митних процедур.

Суть спору полягає у правильності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у межах валютних правовідносин, а саме нарахування пені у розмірі 0,3 відсотки від суми вартості недопоставленого товару в 90-денний строк.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Аналіз приписів зазначеної норми посвідчує, що правопорушення триває з моменту зобовязання поставки товару до його фактичної поставки. Базою обчислення пені є митна вартість недопоставленої продукції. Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” визначає певні обставини при наявності яких резидент звільняється від сплати пені (або її нарахування зупиняється).

Спірне рішення є способом реалізації владних управлінських функцій податкового органу, а саме функцій контролю у межах валютних відносин. Зазначене рішення передбачає застосування санкцій.

У межах спірних відносин імпортна операція здійснена 26 листопада 2007 року, саме в цей день товар, що є повною сумою контракту надійшов на митну територію України, що посвідчується відомостями наведеними у ВМД (а.с. 48-50), внаслідок чого у відповідача відсутні підстави для застосування пені.

Крім того, згідно абз. 18, 38 ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З аналізу положень п. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України слідує, що всі товари, які ввозяться на митну територію України, підлягають митному контролю як сукупності дій, повязаних з їх переміщенням через митний кордон, при цьому такий контроль розпочинається з моменту перетинання товарами митного кордону.

Відповідно до п. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Вантажна митна декларація, згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт перетину товарами митного кордону України. Нею засвідчується, зокрема, факт перебування імпортованих товарів у відповідному митному режимі.

Таким чином, застосування органами державної податкової служби пені в даному випадку можливе лише в разі перевищення 90-денного терміну поставки (імпорту) товарів, що визначається моментом перетинання товаром митного кордону України, з дати здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента та за умови відсутності індивідуальної ліцензії Національного банку України на таке перевищення.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені ст.ст. 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта субєктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ?К Мегаватт” задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати:

- рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми “С” від 23.02.2009 року №00010222/0 на суму 29704,25 грн.;

- рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми “С” від 27.04.2009 року . №0001192200 на суму 29704,25 грн;

- рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми “С” від 26.06.2009 року №0001322200 на суму 29704,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариств а з обмеженою відповідальністю ?К Мегаватт” (код ЄДРПОУ 35024486, місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, пл.Героїв ВВВ, р/р 260020000660005 у ВАТ Банк Демарк, МФО 35024486) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Повний текст постанови складено 25 січня 2010 року.

Суддя