Постанова № 8383804, 21.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 25517/09/1270

Категорія 6.9

ПОСТАНОВА

іменем України

21 січня 2009 року м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Твердохліб Р.С.,

при секретарі: Горпенюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про скасування рішень про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 11.03.2009 року №45 та від 14.05.2009 року №99, -

встановив:

31 серпня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про скасування рішень про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 11.03.2009 року №45 та від 14.05.2009 року №99. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням відповідача №45 від 11.03.2009 року стягнута сума необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 2448,96 грн. та штраф 4897,92 грн. та рішенням №99 від 14.05.2009 року стягнута сума необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 394,91 грн. та штраф 789,82 грн. З зазначеними рішеннями позивач не згоден з огляду на те, що Караяшницька сільська рада Старобільського району Луганської області є органом місцевого самоврядування. При сільській раді комунальне господарство не сформоване через малу кількість населення. Сільська рада є дотаційною і за відсутності вільних коштів всі витрати щодо ремонту та обслуговування водопроводу взяли на себе водокористувачі. Просив скасувати зазначенні рішення відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти позову, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 25 лютого 2009 року по 02 березня 2009 року проводилась перевірка Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні і застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги. За результатами перевірки складено акт від 02.03.2009 року №87, відповідно до висновків якого, сума доходу необґрунтовано отриманого внаслідок застосування тарифів вище затвердженого рівня тарифу за період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року складає 2448,96 грн.

У рішенні Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 11.03.2009 року №45 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін зазначено, що при розрахунках зі споживачами за послуги з водопостачання в період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року Караяшницькою сільською радою Старобільського району Луганської області застосовані завищені тарифи на послуги з водопостачання, розраховані за фактичними витратами сільської ради на виробництво послуг з водопостачання. Застосуванню підлягав тариф 1,09 грн./куб.м., затверджений рішенням Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області від 23.01.2007 року №11/10. Сума необґрунтовано отриманої виручки склала 2448,96 грн. за вказаним рішенням з Краяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області стягнуто в доход Державного бюджету України суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 2448,96 грн. та штраф у сумі 4897,92 грн.

8 травня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області була проведена перевірка Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області з питань виконання припису щодо усунення порушень вимог законодавства. За результатами проведення перевірки складено акт №89 від 08.05.2009 року, відповідно до висновків якого сума доходу необґрунтовано отриманого внаслідок застосування тарифів вище затвердженого рівня тарифу за період з 01.03.2009 року по 30.04.2009 року складає 394,91 грн.

У рішенні Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 14.05.2009 року №99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін зазначено, що при розрахунках зі споживачами за послуги з водопостачання в період з 01.03.2009 року по 3.04.2009 року Караяшницькою сільською радою Старобільського району Луганської області допущено застосування завищених тарифів на послуги з водопостачання, розрахованих за фактичними витратами сільської ради на виробництво послуг з водопостачання. Замість тарифу 1,90 грн./куб.м., затвердженого рішенням Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області від 23.01.2007 року №11/10. Сума необґрунтовано отриманої виручки склала 394,91 грн. за вказаним рішенням з Караяшницької сільської ради Старобільського району Луганської області стягнуто в доход Державного бюджету України суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 394,91 грн. та штраф у сумі 789,82 грн.

Спеціальним законом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки є Закон України ?ро житлово-комунальні послуги”.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст.3 зазначеного Закону, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.7 Закону України ?ро житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить зокрема встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 19 Закону України ?ро житлово-комунальні послуги” визначені учасники договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Відповідно до якої, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Частиною 3 ст.31 Закону України ?ро житлово-комунальні послуги встановлено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Судом встановлено, що рішенням Караяшницької сільської ради пятого скликання одинадцятої сесії №11/10 від 23 січня 2007 року затверджені норми споживання води в день, для населення 1 чоловік 150 л, для 1 голови великої рогатої худоби 80 л., та встановлена плата за воду, за 1м? - 1,09 гон. (0,91 грн. х 20%ПДВ) враховуючи фактичне споживання електроенергії за місяць.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР „Про місцеве самоврядування в Україні” система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад відповідно до ст. 11 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР „Про місцеве самоврядування в Україні” є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України ?ро місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.5 Закону України ?ро місцеве самоврядування”, Караяшницька сільська рада, Старобільського району Луганської області є органом місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом серії А00 №554112 від 21.05.1997 року.

Згідно довідки №151 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, Караяшницька сільська рада, Старобільського району Луганської області є юридичною особою, за організаційно-правовою формою за КОПФГ органом місцевого самоврядування.

Караяшницька сільська рада, Старобільського району Луганської області як орган місцевого самоврядування є неприбутковою організацією, що підтверджується довідкою державної податкової інспекції у Словяносербському районі Луганської області №87 від 22.11.2000 року, відповідно до якої Караяшницька сільська рада, Старобільського району Луганської області взята на облік платника податків 22.11.2000 року за №715 як неприбуткова організація.

Сесією Луганської обласної ради було прийнято рішення від 09.12.2005 року №21/18 „О передаче из общей собственности территориальных громад, сел, поселков, городов Луганской области с баланса ОКП «Луганськвода» в коммунальную собственность территориальной громады сел Бондарево и Караяшник объекта водоснабжения сел Бондарево и Караяшник колхоза Первого Мая Старобельского района”.

Як вбачається з листа Обласного комунального підприємства ?уганськводоканал” №639 від 14.11.2006 року, хоча сесією Луганської обласної ради було прийнято рішення від 09.12.2005 року №21/18 „О передаче из общей собственности территориальных громад, сел, поселков, городов Луганской области с баланса ОКП «Луганськвода» в коммунальную собственность территориальной громады сел Бондарево и Караяшник объекта водоснабжения сел Бондарево и Караяшник колхоза Первого Мая Старобельского района”, на 14.11.2006 року не були підписані та не надані акти прийому-передачі, які раніше були направлені на адресу голови Караяшницької сільської ради.

Згідно зі ст.14 Закону України ?ро ціни та ціноутворення”, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Як вбачається з листа Управління Державного казначейства України у Старобільському районі Луганської області, №02-16/704 від 16.11.2009 року по спеціальному реєстраційному рахунку Караяшницької сільської ради №35427015001621 КФК 100202 ?одопровідно-каналізаційне господарство” за період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року, кошти використовувалися лише на оплату електроенергії та сплату до державного бюджету збору за геологорозвідувальні роботи.

Довідкою №2187 від 01.12.2009 року зазначено, що обєкт водопостачання з балансу ОКП ?уганськводоканал” на баланс територіальної громади сіл Бондарево та Караяшник Старобільського району згідно рішення Луганської обласної ради від 09.12.2005 року №21/18 не переданий.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку Караяшницька сільська рада, Старобільського району Луганської області лише затвердила норми та тарифи на водопостачання своїм рішенням №11/10 від 23 січня 2007 року. Фактично послуги з водопостачання Караяшницькою сільською радою, Старобільського району Луганської не надавалися, виручка від надання послуг з водопостачання позивачем не отримувалася. Тобто, позивач в даному випадку не є ані виконавцем, ані виробником в розумінні положень ст.ст.3, 19 Закону України ?ро житлово-комунальні послуги”.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Луганській області рішеннями про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 11.03.2009 року №45 та від 14.05.2009 року №99 штраф застосований до неналежного субєкта.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені ст.ст. 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта субєктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги Караяшницької сільської ради, Старобільського району Луганської області задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати:

- рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 11.03.2009 року №45 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким стягнуто в доход Державного бюджету України суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 2448,96 грн. та штраф у сумі 4897,92 грн.;

- рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 14.05.2009 року №99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким стягнуто в доход Державного бюджету України суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 394,91 грн. та штраф у сумі 789,82 грн.;

Стягнути з Державного бюджету України на користь Караяшницької сільської ради, Старобільського району Луганської області (код 25869265, місцезнаходження: 92730, Луганська область, Старобільський район, с. Караяшник, вул.. Леніна, р/р 35427015001621 в УДК Старобільського району, МФО 804013) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Повний текст постанови складено 26 січня 2010 року.

Суддя