Рішення № 83831919, 15.07.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3160/19

Провадження № 2/369/2351/19

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарен Груп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ТОВ «Зарен груп» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що ТОВ «Зарен Груп» набуло право вимоги за Договором іпотеки від 30 березня 2011 року, укладеного між ПАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_1 , предметом якого були земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Договором іпотеки забезпечувалося виконання зобов`язань Приватного підприємства «Олишівське» за кредитними договорами перед ПАТ «Банк «Демарк».

У зв`язку з невиконанням боржником ПП «Олишівське» своїх зобов`язань, ТОВ «Зарен Груп» мало намір звернути стягнення на предмет іпотеки, але виявило, що предмет іпотеки обтяжений арештами державного виконавця. Так, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.08.2014 року за № 44357746 накладений арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 травня 2015 року за № 47611403 накладений арешт на все нерухоме майно, яке належить Відповідачу.

Виконавче провадження № 44357746 відкрите на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/4405/13-ц про звернення стягнення на земельні ділянки шляхом їх продажу, як предметів іпотеки за Іпотечним договором від 30 березня 2011 року на прилюдних торгах, було закінчене 20.06.2018 року.

Проте, державний виконавець не зняв арешт із земельних ділянок, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на їх відчуження від 13.08.2014 року.

В рамках виконавчого провадження № 47611403, відкритого по виконанню рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/256/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованості, державним виконавцем 20 травня 2015 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 . Серед арештованого нерухомого майна Відповідача були і земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , право вимоги на які належать ТОВ «ЗАРЕН ГРУП». Позивач має переважне право на задоволення своїх вимог, оскільки право іпотеки на зазначені земельні ділянки за договором іпотеки виникло та зареєстроване в 2011 році, до ухвалення рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 коштів, яке суд прийняв в 2013 році.

Наявність вказаних арештів перешкоджає позивачу, як іпотекодержателю цього майна, реалізувати свої права на звернення стягнення на земельні ділянки.

Враховуючи викладене, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРЕН ГРУП» з посиланням на вимоги ст. ст. 15, 16, 589 ЦК України. ст. ст. 18, 51, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», просив зняти арешт, накладений Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 серпня 2014 року по виконавчому провадженню № 44357746 на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ; зняти арешт із земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , накладений Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 травня 2015 року по виконавчому провадженню № 47611403; виключити із спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження за номерами: 9754777, 6747081, 6744319.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду відзив на позовну заяву, в якій повідомив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та просив справу розглядати за його відсутності.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Києво-Святошинський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду невідомі.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року між позивачем ТОВ «ЗАРЕН ГРУП» та ПАТ «Банк «Демарк» було укладено Договір відступлення права вимоги, в тому числі за Договором іпотеки від 30 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1724. Договором іпотеки забезпечувалося виконання зобов`язань ПП «ОЛИШІВСЬКЕ» за кредитними договорами. Предметом Договору іпотеки були земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності Відповідачу відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 153789900 та 134940119.

Права позивача, як іпотекодержателя на земельні ділянки, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 156993857 та № 134982676.

У зв`язку з невиконанням ПП «Олишівське» своїх кредитних зобов`язань, ТОВ «ЗАРЕН ГРУП», мало намір звернути стягнення на іпотечне майно, проте з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про накладення державними виконавцями арештів на земельні ділянки та все нерухоме майно відповідача, що унеможливило задоволення вимог позивача за рахунок предмета іпотеки.

Із матеріалів справи вбачається, що Відповідач ОСОБА_1 був стороною виконавчого провадження № 44357746, яке в період з 14.08.2014 року по 20.06.2018 року перебувало на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України. Виконавче провадження було відкрито за виконавчим листом № 369/4405/13-ц, виданим 11.06.2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про звернення стягнення на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 шляхом їх продажу, як предметів іпотеки за Іпотечним договором від 30 березня 2011 року на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами перед ПАТ «Банк «Демарк».

13.08.2014 року державним виконавцем винесена Постанова про арешт земельних ділянок боржника та оголошення заборони на їх відчуження Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України № 44357746.

Згідно постанови від 20 червня 2018 року державний виконавець закінчив виконавче провадження № 44357746 згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та повернув виконавчий лист стягувачу без виконання. Стягувач ПАТ «Банк «Демарк» виконавчий лист передав позивачу.

Однак, відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 134386093 в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме за номерами записів про обтяження: 6747081 та 6744319 продовжують бути зареєстрованими арешти державного виконавця по виконавчому провадженню № 44357746 на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Судом також встановлено, що Відповідач ОСОБА_1 є стороною по виконавчому провадженню № 47611403, відкритому на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/256/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованості, яке наразі перебуває на виконанні в Києво-Святошинському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київської області.

20 травня 2015 року державним виконавцем була винесена Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно Відповідача, в тому числі земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , право вимоги на які належить позивачу.

Право іпотеки на зазначені земельні ділянки за договором іпотеки виникло та зареєстровано в 2011 році, раніше ухвалення Києво-Святошинським районним судом Київської області рішення про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Національний кредит», яке суд прийняв в 2013 році.

У зв`язку з цим позивач заявою від 25.09.2018 р. звернувся до державного виконавця з клопотанням про внесення змін до Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині зняття арешту із земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 та право вимоги на які є у ТОВ «ЗАРЕН ГРУП». З листа Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.02.2019 року вбачається, що державна виконавча служба відмовила у знятті арешту із земельних ділянок, мотивуючи це тим, що арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

У відповідності до вимог ч.1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.1 ст.574, ч.1 ст.575 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». За змістом ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 6, ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Зазначені норми Закону України «Про іпотеку» кореспондуються з положеннями ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими при зверненні стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, та роз`яснює заставодержателю, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

У відповідності до вимог ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За змістом ч.4 та ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено чіткий перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зважаючи на викладені обставини, позивач позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки на нього накладено арешт постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.08.2014 р. та 20.05.2015 р.

З огляду на те, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, оскільки належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а саме слід звільнити з-під арешту вказане нерухоме майно.

Щодо заявлених вимог позивача про виключення із спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження за номерами: 9754777, 6747081, 6744319, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки дані вимоги є необгрунтованими.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. 55 Конституції України ст.572, ч.1 ст.573, ч.1 ст.574, ч.1 ст.575, ч.2 ст.577 ЦК України, ст.1, ч.5 ст.3, ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», ст.51 ч.4 та ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 200, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарен Груп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна, задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 серпня 2014 року по виконавчому провадженню № 44357746 на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Зняти арешт із земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , накладений Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 травня 2015 року по виконавчому провадженню № 47611403.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення суду складено 07 серпня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.