Рішення № 83830064, 20.08.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/2166/19

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2019 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги та скасувати п. 9 протоколу № 32 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірах передбачених п. б ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, однак рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019 (п. 9 Протоколу № 32) ОСОБА_1 було відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ої групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його право на соціальний захист, як колишнього військовослужбовця.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.08.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що 10 травня 2016 року, під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено інвалідність III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. У зв`язку з чим, виплачена одноразова грошова допомога у сумі 217 500,00 грн. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. У подальшому, 17 вересня 2018 року під час повторного огляду позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок цієї ж причини. Так як зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у відповідача не було підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. А тому, враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Хмельницький обласний військовий комісаріат 25.07.2019 надіслав до суду пояснення в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності, внаслідок чого Комісія прийняла рішення про відмову позивачу в призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ої групи, зазначивши те, що групу інвалідності заявнику встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 в період 2014-2015 років перебуваючи на військовій службі у в/ч польова пошта В4673 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції Луганської та Донецької областях, що підтверджується довідкою Військової частини В4673 від 18.10.2014 № 860.

Відповідно до довідки Військової частини В4673 від 14.03.2016 № 359, солдат ОСОБА_1 1987 року народження ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав закриту черепно-мозкову травму.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок зазначеного поранення, Хмельницькою обласною МСЕК 10.05.2016 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, зазначено дату чергового переогляду - травень 2017 року, та виплачено одноразову грошову допомогу 217500,00 грн..

З 01.06.2017 позивачу, за наслідками повторного огляду, було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, із зазначенням дати чергового переогляду у травні 2020 року.

В подальшому, 17.09.2018, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1107095 від 17.09.2018.

Позивач, з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, звернувся через Волочиський районний військовий комісаріат до Хмельницького обласного військового комісаріату з відповідною заявою та надав документи для оформлення та призначення вказаної грошової допомоги.

Хмельницький обласний військовий комісаріат направив заяву позивача з відповідними документами на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019 № 32 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова у призначенні допомоги обґрунтована тим, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Про відмову позивача повідомлено листом від 02.04.2019 № 449.

Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як передбачено ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-ХІІІ встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно з ч. 2, 9 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв.

Відповідно до п. 3 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи. Судом встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з 10.05.2016 з моменту встановлення інвалідності ІІІ групи.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла до 01.01.2017 року) визначено перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 16-3 Закону у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги, можливість отримання її доплати, а не самої допомоги, у зв`язку зі встановленням вищої групи інвалідності чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, обмежене дворічним строком.

Суд також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII частину 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

А тому, з урахуванням вказаного, а також встановлення позивачу з 10.05.2016 ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 217500,00 грн., суд дійшов висновку, що позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, передбаченим статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В свою чергу, встановлення 17.09.2018 позивачу, за наслідками повторного огляду ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини після спливу дворічного терміну не дає ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.

Відтак, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову, а тому відповідно вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірах, передбачених п. б ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” задоволенню не підлягають, з підстав встановлення судом відсутності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач підтвердив, а позивач не спростував відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та відсутні підстави для їх задоволення.

Згідно з нормами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 , код ЄДРПОУ - 00034022) Третя особа:Хмельницький обласний військовий комісаріат (вул. Театральна, 64, м. Хмельницький, 29000 , код ЄДРПОУ - 08202826)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький