Рішення № 83829967, 22.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 серпня 2019 р. справа № 520/3981/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Куп`янської міської ради Харківської області, Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства завив вимоги про: 1) визнання протиправними та скасувати розпорядження Куп`янського міського голови від 22.03.2019 року, №30/кп, про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; 2) поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Куп`янської міської ради, 3) стягнення з відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області (код ЄДРГІОУ 02146239) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2019 року по дату прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді, з урахуванням кількості робочих днів та середньоденної заробітної плати.

Підставами позову є доводи про те, що звільнення з посади відбулось незаконно.

Позивач в судове засідання не прибула, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, надала через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі, Куп`янська міська рада Харківської області (далі за текстом – міська рада) та Відділ освіти Куп`янської міської ради Харківської області (далі за текстом – відділ освіти) з поданим позовом не погодились.

Представники відповідачів були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, надали через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, вказавши, що проти позовних вимог позивача заперечують.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що проведене службове розслідування показало на вчинення працівником одноразового дисциплінарного проступку явно та очевидно грубого характеру, що призвело до звільнення позивача.

З огляду на приписи ч.9 ст.205 КАС України, враховуючи заяви позивача та представників відповідачів від 22.08.2019р., суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник з 2011 року проходив публічну службу в органах місцевого самоврядування на посаді начальника Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області.

Розпорядженням секретаря міської ради від 30.08.2018р. №63/КП заявник був звільнений з роботи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2019р. по справі № 2040/7979/19 звільнення заявника було визнано незаконним, унаслідок чого заявник був поновлений на займаній посаді.

Розпорядженням секретаря міської ради від 25.01.2019р. №08/кп заявник був поновлений на посаді начальника Відділу освіти.

Розпорядженням секретаря міської ради від 24.01.2019р. № 09/кп за ймовірними фактами неналежного виконання службових обов`язків та недотримання вимог чинного законодавства позивачем та у зв`язку з порушенням кримінального провадження №12019220370000142, було призначено службове розслідування. (а.с.57)

На час проведення службового розслідування розпорядженням секретаря міської ради від 25.01.2019р. №09/кп заявник був відсторонений від здійснення повноважень за посадою начальника Відділу освіти.(а.с57)

Результати службового розслідування оформлені актом від 21.03.2019р. № б/н (далі за текстом – Акт). (а.с.64-70)

У тексті акту викладені судження міської ради про те, що за результатами проведення службового розслідування комісія вважає, що начальником відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області Пасічник С ОСОБА_2 порушено вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року, наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» (зі змінами), Положення про відділ освіти Куп`янської міської ради Харківської області, затвердженого рішенням Куп`янської міської ради Харківської області № 367-УІІ від 25.11.2016 р., посадової інструкції начальника відділу освіти, затвердженої Куп`янським міським головою 05.01.2011 р.

22.03.2019р. з посиланням на Акт заступником голови міської ради було видано розпорядження №30/кп, яким до заявника застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.(а.с.11)

Як з`ясовано, судом юридичною підставою для видання оскарженого рішення владний суб`єкт обрав приписи п.1 ч.1 ст.41, ст.ст.147-149 Кодексу законів про працю України, Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (без конкретизації статті), п.20 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про вчинення особою одноразового грубого дисциплінарного проступку у вигляді безпідставного та значного завищення витрат палива на експлуатацію автомобільного засобу.

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах та на посадах місцевого самоврядування унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах місцевого самоврядування.

Так, за визначенням ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 4 названого закону проголошено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Частиною 1 ст.20 означеного закону передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Як вбачається з тексту оскарженого розпорядження, у спірних правовідносинах відповідачем, міською радою були обрані загальні підстави припинення відносин з проходження особою публічної служби в органах місцевого самоврядування, а саме – п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України.

За правилом ст.148 названого кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Таким чином, строк у 6 місяців від події вчинення особою проступку є присікальним, а тому збіг цього строку однозначно унеможливлює накладення навіть на винну особу дисциплінарного покарання.

Заявник був звільнений з роботи за розпорядженням секретаря міської ради від 30.08.2018р. №63/КП і з цієї дати до роботи не допускався унаслідок дії розпорядження секретаря міської ради від 25.01.2019р. №09/кп.

Таким чином, днем припинення усіх вчинених заявником під час роботи на посаді начальника Відділу освіти дисциплінарних проступків навіть триваючого характеру є 30.08.2018р.

Запроваджений ч.2 ст.148 КЗпП України присікальний строк притягнення особи до дисциплінарної відповідальності сплинув у спірних правовідносинах 28.02.2019р.

Оскаржене розпорядження видано поза межами цього строку, а відтак, підлягає скасуванню суто у зв`язку з порушенням процедури накладення дисциплінарного стягнення.

Як наслідок, підлягає задоволенню вимога про поновлення заявника на роботі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що національний закон України не містить визначення вимушеного прогулу та порядку обчислення його тривалості.

Тому суд у даному випадку вважає за необхідне виходити із загальних засад права і тлумачить даний термін як час, протягом якого працівник не виконував трудової функції унаслідок дії неправомірного рішення роботодавця про звільнення з посади (тобто проміжок часу, котрий розпочинається з наступної після звільнення календарної робочої дати, включає робочі календарні дні, завершується днем винесення судом рішення про поновлення на роботі, службі чи посаді за умови застосування механізму негайного виконання рішення суду).

Частиною ст. 235 КЗпП встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

За наданими на вимогу суду обрахунками розмір середньоденного заробітку заявника за два останні перед звільненням місяці дорівнює – 721,76 грн.

Крім того, вказана сума середнього заробітку позивача у розмірі 721,76 грн., також вказана в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року по справі № 2040/7979/18, яке набрало законної сили.

Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

У спірних правовідносинах період з 23.03.2019р.по 22.08.20019р. включає 104 робочих календарних дня, згідно Листа Міністерства соціальної політики «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» від 08.08.2018р. № 78/0/206-18.

Позивачем до матеріалів справи надано довідку Державного навчального закладу «Куп`янський регіональний центр професійної освіту» від 16.08.2019 року №120д, згідно якої позивач працює у вказаному закладі на посаді старшого майстра з 17.04.2019 по час складання довідки.

Також, надано довідку Державного навчального закладу «Куп`янський регіональний центр професійної освіту» від 16.08.2019 року №121д, згідно якої позивач отримала дохід за період з 17.04.2019 року по 31.07.2019 року всього у сумі 40274,51 грн.

Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відтак, загальний розмір заробітку за час вимушеного прогулу позивача у спірних правовідносинах, що підлягає стягненню дорівнює – 34788,53 грн., що складається з: 721,76 грн. (розмір середньоденного заробітку) х 104 (календарні робочих дні за період з 23.03.2019р. по 22.08.20019р.) = 75063,04 грн., з вирахуванням отриманого доходу у розмірі 40274,51 грн.

При цьому, суд зауважує, що з цієї суми роботодавцем (тобто Відділом освіти) під час виплати на користь позивача мають бути утримані належні податки (збори).

На підставі вищевикладеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2019р. (з дати звільнення позивача саме з займаної посади) по 22.08.20019р. (дата ухвалення рішення по справі).

Суд зазначає, що вимушений прогул тривав саме з 23.03.2019р. по 22.08.20019р. Оплата праці за вказаний період підлягає стягненню з відповідача. Інші проміжки часу не можуть бути кваліфікуванні як вимушений прогул у зв`язку із звільнення позивача. Питання їх оплати не входять до предмету доказування у даному спорі, і повинні вирішуватись в межах окремої самостійної судової справи.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007 р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011 р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010 р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994 р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008 р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_3 Мовсесян ( ОСОБА_4 ) проти Вірменії”), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при виданні оскарженого рішення з кадрового питання - проходження особою публічної служби, унаслідок чого прийняв рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади поза межами присікального строку, тобто із порушенням процедури накладення дисциплінарного покарання.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі проходження публічної служби знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування оскарженого рішення та поновлення службовця на посаді з 23.03.2019 р. (як з першого дня вимушеного прогулу).

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Куп`янського міського голови від 22.03.2019 року, №30/кп, про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Поновити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області з 23.03.2019 року.

Стягнути з Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області (місцезнаходження: 63700, Харківська обл.., м.Куп`янськ, вул. Студентська, 2, код ЄДРПОУ 02146239) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2019 року по 22.08.2019 року в сумі 34788,53 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень 53 копійки) з утриманням обов`язкових податків, зборів та внесків.

Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць та щодо поновлення на посаді.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Старосєльцева